Життя «елітного» корупціонера Брезвіна – як він зміг швидко довести до банкрутства український хокей

06 вересня 2024 р. 14:02

06 вересня 2024 р. 14:02

Хокей в Україні, зі своєю багатою історією та потенціалом, міг би давно стати спортом номер один, конкуруючи з футболом за популярністю та престижем

На початку 90-х, на хвилі незалежності, український хокей демонстрував стрімкий розвиток, породжуючи талановитих спортсменів зі світовим ім'ям. Однак, на жаль, незважаючи на всі передумови, на довгі часи український хокей виявився заручником корупції та некомпетентності, перетворившись на майданчик для «осідання» державних грошей.

Проблема полягала у відсутності прозорості та підзвітності у Федерації хокею України (ФХУ), а саме її екс-керівника Анатолія Брезвіна. Він очолював ФХУ з 2006 по 2020 роки та заплямував себе корупційними схемами. Незважаючи на часткове державне фінансування, кошти, призначені для розвитку хокею, не досягали своєї мети. Бо під час Брезвіна була відсутня прозора система розподілу коштів, а контроль над витратами був мінімальним.

Брезвін, маючи за плечима «титул» керівника податкових органів та прізвисько «король обналу», перетворив ФХУ на «відмивний» майданчик для корупційних грошей.

Навколо екс-податківця зібралася команда махінаторів, які використали свої зв'язки у владних колах для закриття очей на масштаби корупції. При цьому «фантомна» діяльність Брезвіна та його команди представлялася, як бурхлива та успішна робота з розвитку хокею.

В результаті значна частина фінансування не доходила ні до спортсменів, ні до розвитку юного покоління, ні до створення нормальної хокейної інфраструктури.

До прикладу, державна цільова соціальна програма «Хокей України», ухвалена урядом у 2007 році, могла стати проривом для українського хокею. Програму, розраховану на період з 2008 по 2017 рік, було доручено Міністерству молоді та спорту, яке виступало в ролі замовника та координатора, а Федерація хокею України відповідала за безпосередню реалізацію.

Ідея програми була шляхетна та приваблива: підвищення інтересу до хокею серед різних груп населення, формування здорового способу життя, відбір та підготовка талановитих спортсменів для досягнення високих результатів.

Для цих цілей планувався розвиток сучасної інфраструктури – будівництво та модернізація льодових арен, створення шкіл хокейної майстерності, забезпечення спортсменів якісним екіпіруванням та інвентарем. Планувалося створити умови для масового заняття хокеєм серед дітей та юнаків, незалежно від соціального статусу та фінансових можливостей.

Незважаючи на величезні кошти, виділені на реалізацію програми, система навчання не була модернізована, а інфраструктура розвивалася дуже повільно й багато обіцянок залишилися невиконаними.

Головною причиною провалу став корупційний розподіл фінансових коштів. Більшість грошей просто зникла з бюджету завдяки діям Брезвіна, а ті, що дійшли до реалізації програми, використовувалися неефективно. У підсумку програма «Хокей України», незважаючи на величезні заявлені інвестиції, не змогла пожвавити український хокей. Вона стала яскравим прикладом цинічного злодійства та некомпетентності державних чиновників.

2009 року в Україні зародилася нова надія на відродження хокею. Держава, усвідомлюючи потенціал цього виду спорту, запустила масштабну цільову програму будівництва споруд зі штучним льодом. На її реалізацію було виділено значні кошти: 35 мільйонів гривень у 2009 році та понад 101 мільйон гривень у 2010 році.

Програма обіцяла неймовірні перспективи для українського хокею. За рахунок бюджетного фінансування планувалося щорічно залучати 12 тисяч школярів до навчання основ хокею, відкривати 16 відділень хокею у дитячо-юнацьких спортивних школах та 60 – при спортивних клубах.

Хотіли побудувати не менше 50 льодових арен по всій країні, що дозволило б забезпечити якісну тренувальну базу для юних хокеїстів та створити умови для проведення професійних змагань. Також були плани з відродження професійного хокею: сформувати дві ліги: вищу – за участю 12-14 команд, та першу – з 6-8 командами.

Відповідне завдання з підвищення рівня збірної України – повернути її до елітної групи Чемпіонату світу з хокею та забезпечити участь у зимових Олімпійських іграх.

Проте замість реалізації амбітних планів програма стала жертвою корупції знову за участю Брезвіна. У 2010 році державне підприємство, яке відповідає за закупівлі, придбало 12 комплектів обладнання для виготовлення штучного льоду в одного постачальника, причому кожен комплект коштував понад 1 мільйон доларів США. Згодом з'ясувалося, що з 12 комплектів лише 7 були реальними, а решта 5 – фіктивними. Бюджетні гроші (понад 5 мільйонів доларів) просто зникли.

Внаслідок корупційного скандалу програму з будівництва споруд зі штучним льодом було фактично саботовано. Обіцяні льодові арени так і не з'явилися, а фінансування дитячо-юнацького хокею обмежилося кількома акціями.

Український хокей, позбавлений необхідної інфраструктури та підтримки, опинився на межі зникнення. Збірна України, позбавлена ​​можливості повноцінно тренуватись та брати участь у міжнародних змаганнях, скотилася на периферію світового хокею.

Особливу роль у цьому трагічному сценарії відіграв на той час президент ФХУ Брезвін, чия діяльність просякнута корупцією. Цей чоловік перетворився на олігарха, який розбагатів на «хокейних» грошах. Про масштаби «хокейного спрута», створеного Брезвіним та його спільниками, неодноразово писали журналісти-розслідувачі. У їхніх роботах називалися конкретні прізвища головних вигодонабувачів: Імас, Бітик, Верес, Сисюк. Ці люди довгі роки сиділи у кріслах керівників українського хокею, висмоктуючи з нього всі соки, не дбаючи про його процвітання.

Важливо наголосити, що проблема корупції в українському хокеї не обмежувалася відсутністю інвестицій у розвиток спорту. Скандали за участю ключових гравців збірної, про які неодноразово писали ЗМІ, також є прямим наслідком гнилої системи, побудованої Брезвіним та його соратниками. У брезвіновській системі спортивні результати відходили на другий план, поступаючись місцем особистим інтересам та корупційним схемам.

Парадоксально, але незважаючи на всі скандали та звинувачення, Брезвін та його команда намагаються й у 2024 році впливати на український хокей, не допускаючи реальних змін та не даючи цьому спорту шансу на відродження. Він хоче повернутися в ФХУ, щоб поновити свої корупційні схеми, тому все робить для того, щоб поставити на чолі Федерації свою людину.

Цю людину звуть Сергій Мазур, проросійський діяч, який прикривається спортом, як це робив Борис Колесників зі своїм спортивним клубом «Донбас». А знаєте, що поєдную Мазура та Колеснікова – це залишки «Партії регіонів». Колесников в 2014 році порушував закон та в Сєверодонецьку – на «сепаратиському з'їзді» призивав до федералізації України. Тобто, він таким чином грав з Путіним в одну гру.

А Мазур робив свою політичну кар’єру в «ОПЗЖ» – проросійському осередку, можна сказати «філіал Кремля» в Україні. Мазур готовий порушити закон, бо багато разів це робив – судові реєстрі забити справами проти Мазура. Але наразі він, як проросійська людина, якому близькі «идеалы русского мира», готовий все зробити, щоб повернути український хокей в бік Росії. Це його принципове бачення, яке підтвердилось саме справами, а не пустими словами.

Нараз відбувається масова атака на теперішнього очільника хокейній федерації Георгія Зубко з єдиною метою – знову відкинути хокей назад у прірву, як до того багато разів робив Брезвін та його поплічники.

Спорт