Біг посилює викид дофаміну і покращує координацію

09 грудня 2025 р. 23:11

09 грудня 2025 р. 23:11

Такого висновку дійшли вчені з NYU Langone Health в експерименті на мишах середнього віку. За їхніми словами, регулярне аеробне навантаження допомагає відновити легкість і спритність рухів, які зазвичай знижуються з віком у людей і тварин.

Команда досліджувала, як біг та інші аеробні навантаження впливають на викид дофаміну - нейромедіатора, що бере участь у регуляції рухів, системи винагороди і пам'яті. Робота спирається на більш раннє дослідження тих самих авторів, у якому молоді (10-тижневі) самці мишей після 30 днів добровільного бігу в колесі демонстрували стійке збільшення вивільнення дофаміну.

Нова робота показала, що у 12-місячних мишей (приблизний аналог людини у віці близько 50 років) зростання дофаміну було таким же або навіть більш вираженим .

Крім того, "бігуни" середнього віку:

• швидше і спритніше спускалися по вертикальній жердині,

• швидше переміщалися по відкритому аренному полю,

швидше і спритніше спускалися по вертикальній жердині,

швидше переміщалися по відкритому аренному полю,

порівняно з одновіковими тваринами, у яких колесо було заблоковано. При цьому сила хвата не змінилася , що вказує: поліпшення пов'язані саме з координацією та роботою нервової системи, а не зі зростанням м'язової маси.

Користь руху не тільки для молодих

"Наші результати ясно показують, що вплив фізичної активності на здоров'я мозку та рухливість не обмежується молодим віком", - зазначає старший автор дослідження, професор Маргарет Райс.

"Якщо ми достатньо рухаємося, ми можемо посилювати викид дофаміну і допомагати собі рухатися швидше і легше", - додає вона.

Раніше вже було відомо, що аеробні навантаження (біг, плавання, велосипед, танці тощо) стимулюють виділення дофаміну та інших важливих для мозку речовин. Але те, як саме працює цей механізм у мозку, що старіє , залишалося менш зрозумілим, особливо на тлі того, що в літніх людей кількість нейронів, які продукують дофамін, поступово знижується.

Можливі підказки для терапії хвороби Паркінсона

Дослідження, опубліковане в журналі npj Parkinson's Disease, за словами авторів, стало першим, де показано прямий зв'язок між зростанням дофамінового сигналу від вправ і поліпшенням моторики в мишей обох статей, які старіють (у попередній роботі вивчали тільки молодих самців).

Райс підкреслює, що результати можуть бути важливими для розуміння хвороби Паркінсона - нейродегенеративного захворювання, за якого гинуть дофамінові нейрони, що призводить до тремтіння, уповільнення рухів, порушення рівноваги та інших симптомів. Давно відомо, що фізична активність полегшує стан таких пацієнтів, але тепер з'являється нейрохімічне пояснення , чому це працює.

"Ці результати дають біохімічні докази того, чому вправи покращують усе - від пам'яті до руху і настрою, - каже Райс. - Усі ці функції порушені в людей із хворобою Паркінсона".

Наступним кроком команда планує повторити експеримент на мишах із генетичними модифікаціями, які використовуються як модель хвороби Паркінсона. Вчені попереджають, що для повного розуміння впливу "дофамінового ефекту" вправ на захворювання необхідні подальші дослідження вже за участю людей.

Як проводили експеримент

У дослідженні двом десяткам мишей дали необмежений доступ або до бігового колеса, що вільно обертається, або до заблокованого. Через місяць усім тваринам:

• провели тести на рухливість, координацію і м'язову силу,

• порівняли результати "бігунів" і малорухомої групи.

провели тести на рухливість, координацію і м'язову силу,

порівняли результати "бігунів" і малорухомої групи.

Потім дослідники виміряли виділення дофаміну в зрізах мозку, узятих зі смугастого тіла (стріатума) - області, пов'язаної з управлінням рухами і мотивацією.

З'ясувалося, що у мишей, яким давали можливість бігати, викид дофаміну був приблизно на 50% вищим , ніж у малорухомих тварин. Цікаво, що самки бігали приблизно вдвічі більше , ніж самці, але при цьому отримали аналогічні поліпшення за рівнем дофаміну і моторними показниками. Це свідчить про те, що є певний поріг достатнього навантаження : досягнувши його, організм уже не дає додаткового виграшу при подальшому збільшенні обсягу тренувань.

Результати ще раз підтверджують: регулярна аеробна активність здатна помітно покращувати роботу рухових ланцюгів мозку навіть у зрілому віці - а це важливий аргумент на користь руху для людей, які хочуть зберегти рухливість, а також для тих, хто живе з нейродегенеративними захворюваннями.

Спорт