Малорухливість пов'язали з ускладненнями діабету - від інсульту до втрати зору - Спорт

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Малорухливість пов'язали з ускладненнями діабету - від інсульту до втрати зору

14 лютого 2026 р. 17:17

14 лютого 2026 р. 17:17

Таких висновків дійшли автори нового дослідження, опублікованого в Journal of Sport and Health Science .

Команда проаналізувала дані майже 2,4 млн учасників із 27 раніше проведених досліджень по всьому світу. Дослідники зіставили рівні фізичної активності у людей з діабетом і те, які діабет-асоційовані ускладнення у них розвивалися.

Фізичну неактивність у роботі визначали як нездатність набрати щонайменше 150 хвилин на тиждень помірного або високого навантаження - поріг, що використовується в рекомендаціях щодо фізичної активності.

За розрахунками авторів, на частку фізичної пасивності серед людей із діабетом припадало приблизно:

10,2% інсультів;
9,7% діабетичної ретинопатії;
7,3% випадків серцевої недостатності;
до 7% випадків ішемічної хвороби серця.

10,2% інсультів;

9,7% діабетичної ретинопатії;

7,3% випадків серцевої недостатності;

до 7% випадків ішемічної хвороби серця.

У дослідженні також наголошується, що в жінок і в людей із нижчим рівнем освіти частка ускладнень, асоційованих із нестачею руху, була стабільно вищою. Автори підкреслюють: ускладнення діабету нерідко сприймають як неминучі, проте результати показують, що відчутну частину ризиків потенційно можна знизити за рахунок "досяжного" збільшення активності.

При цьому дослідники застерігають від універсальних рецептів: звичні джерела активності різняться за регіонами. У більш забезпечених країнах люди частіше "добирають" рух у вільний час, тоді як у країнах із нижчими доходами значна частина активності припадає на роботу і повсякденні завдання. Тож заходи підтримки мають враховувати місцевий контекст і окремо працювати із соціальними та гендерними нерівностями.