Вчені з’ясували, чому астронавтам важко ходити в туалет у космосі

22 серпня 2026 р. 11:26

22 серпня 2026 р. 11:26

Астронавти давно скаржаться, що в космосі значно важче сходити «по-великому», ніж на Землі. Тепер дослідники нарешті мають переконливе пояснення цієї проблеми: аналіз крові показав, що в умовах мікрогравітації змінюється робота кишківника та активність кишкових бактерій. Про це йдеться в новому дослідженні, підтриманому NASA, яке описує Live Science .

Запор — лише одна з кількох травних проблем, з якими стикаються астронавти. За даними NASA, вони також часто мають здуття, печію та розлади травлення. Для більшості це незручність, але деяким доводиться регулярно приймати проносні препарати, які входять до стандартного набору ліків на борту, зокрема й під час місій на кшталт Artemis II.

Що показав аналіз крові астронавтів

У новому дослідженні, опублікованому 29 червня в журналі Nature Communications, науковці проаналізували понад 400 зразків крові від 52 астронавтів. Кожен із них провів на борту Міжнародної космічної станції (МКС) більше двох місяців у період з 2006 по 2018 рік.

Команда шукала в крові специфічні метаболіти — сполуки, що утворюються внаслідок обміну речовин, коли організм перетравлює їжу, ліки чи власні тканини. Виявили 40 таких речовин, але найбільш показовими виявилися ті, які виробляють кишкові бактерії, що допомагають розщеплювати білки в кишечнику.

За словами першої авторки роботи Джорджії Ла Барбера (Giorgia La Barbera) з Копенгагенського університету, у зразках крові астронавтів видно, що бактерії в кишківнику починають значно активніше ферментувати білок. Ці зміни з’являються вже протягом перших тижнів після прибуття в космос і можуть зберігатися до повернення на Землю.

Зазвичай кишкові бактерії «віддають перевагу» складним вуглеводам, зокрема клітковині. Білкова ферментація — це ситуація, коли вони переходять на білки як основне джерело енергії. На Землі це може траплятися через незбалансоване харчування або проблеми з перистальтикою, але в космосі, за словами дослідників, це сигнал іншого процесу.

Роль мікрогравітації та дієти

Співавтор дослідження Генрік Роагер (Henrik Roager), керівник групи з вивчення мікробіому та метаболоміки Копенгагенського університету, пояснює: відсутність нормальної гравітації, ймовірно, уповільнює просування їжі через кишечник. У такій ситуації клітковина встигає майже повністю розщепитися, і бактерії «перемикаються» на білки. Це уповільнення руху вмісту кишківника може пояснювати часті запори в астронавтів.

Дослідники також виявили, що зміни в раціоні — зокрема інший рівень споживання кофеїну, риби та жирів — певною мірою впливають на картину метаболітів і можуть посилювати запор. Однак, за їхніми оцінками, дієта пояснює менше ніж третину виявлених змін. Решта, ймовірно, пов’язана саме з мікрогравітацією, яку вважають головним чинником.

Прихований ризик для довгих космічних подорожей

Сам факт, що мікрогравітація спричиняє запор, не став несподіванкою. Але посилена білкова ферментація викликає нові занепокоєння. Співавтор роботи Ларс Ове Драгстед (Lars Ove Dragsted), керівник напряму профілактичного та клінічного харчування в Копенгагенському університеті, зазначає, що продукти такої ферментації часто пов’язують із негативними наслідками для здоров’я.

До потенційно шкідливих метаболітів належать, зокрема, аміак і сірководень. Наукові дані свідчать, що вони можуть бути пов’язані з ушкодженням нирок, впливом на настрій, зниженням здатності концентруватися, а також із запаленням і послабленням захисного бар’єра кишкової стінки.

Під час відносно коротких місій, які тривають кілька місяців, ці речовини, ймовірно, не встигають накопичитися до небезпечних рівнів. Але для тривалих польотів у глибокий космос, наприклад до Марса, ситуація може бути іншою. Автори роботи попереджають, що за довготривалого перебування в умовах зниженої гравітації концентрація таких метаболітів може зрости до шкідливих значень.

Поки що також невідомо, як часткова гравітація, наприклад на майбутній місячній базі NASA, впливатиме на ці процеси. Поточне дослідження охоплює лише відносно короткі періоди перебування на МКС.

Як можна зменшити ризики

На думку Джорджії Ла Барбера, плануючи довгі місії — зокрема польоти до Марса — доведеться розробити контрзаходи, щоб захистити кишківник астронавтів. Серед можливих підходів дослідники називають більш багату на клітковину дієту, прийом пробіотиків або стимуляцію перистальтики — хвилеподібних скорочень м’язів, які просувають їжу та відходи по травному тракту. Це можна робити за допомогою масажу чи медикаментів.

Такі заходи, за словами Роагера, можуть зменшити білкову ферментацію, підтримати здорове середовище в кишківнику та знизити ризик негативних наслідків для здоров’я під час тривалих польотів.

Науковці також сподіваються, що вивчення «космічного запору» допоможе краще зрозуміти подібні процеси на Землі. Зокрема, це може стосуватися людей, які тривалий час перебувають у ліжку й часто страждають від запорів та змін у роботі кишківника.

Матеріал має виключно інформаційний характер і не є медичною порадою чи рекомендацією до лікування.

Здоров'я