Вчені виявили наземні звички птерозаврів за скам’янілими слідами

06 травня 2025 р. 13:36

06 травня 2025 р. 13:36

Нове дослідження, проведене науковцями Лестерського університету, відкриває революційне розуміння поведінки птерозаврів – літаючих рептилій мезозойської ери, виявляючи, що близько 160 мільйонів років тому ці істоти почали активно освоювати наземне середовище.

Від повітряних мешканців до наземних істот

Традиційно птерозаври вважалися переважно повітряними створіннями, що ширяли над доісторичними ландшафтами. Вчені припускали, що ці тварини використовували землю лише для розмноження та відпочинку. Однак нові знахідки скам’янілих слідів змінюють це уявлення.

Дослідження показує, що в середині Юрського періоду, приблизно 160 мільйонів років тому, певні групи птерозаврів почали дедалі активніше освоювати наземне середовище. Ця екологічна трансформація сприяла розвитку різноманітних адаптацій, що пояснюють морфологічну різноманітність цих тварин.

Скам’янілі сліди, проаналізовані за допомогою передових методів, надають унікальну можливість дослідити поведінку, яку неможливо встановити лише за рештками скелетів. Ці скам’янілості зберігають прямі докази динаміки руху, способу пересування та взаємодії з різними типами середовищ.

Використовуючи технології тривимірного моделювання та комплексні порівняння з відомими скелетними рештками, науковцям вдалося співставити щонайменше три різних типи слідів з конкретними групами птерозаврів.

Різноманіття наземних адаптацій

Дослідження виявило три основні групи птерозаврів, які демонстрували виразні стратегії наземного життя.

Неоаждарські птерозаври – найбільш вражаючі представники з розмахом крил до 10 метрів, зокрема такі як Quetzalcoatlus – залишили сліди в різноманітних прибережних і внутрішніх середовищах по всьому світу. Ці сліди свідчать про часте наземне пересування, демонструючи екологічну універсальність, яка дозволяла цим гігантам одночасно освоювати як повітряні, так і наземні ніші.

“Неоаждархіди були не лише грізними повітряними хижаками, але й ефективними наземними мешканцями” , – зазначають дослідники. Ця здатність адаптуватися до різних екологічних умов, ймовірно, сприяла їхньому тривалому виживанню аж до масового вимирання 66 мільйонів років тому.

Ктенохазматоїди – група, що характеризується видовженими щелепами та голкоподібними зубами, пристосованими для фільтраційного живлення – залишили сліди переважно в осадових відкладеннях прибережних лагун і приливно-відливних рівнин. Ці знахідки підтверджують гіпотезу про їхню болотну поведінку та свідчать про значно більшу щільність популяції, ніж можна було б припустити лише за рідкісними скелетними рештками.

Дзунгариптериди, з їхніми спеціалізованими дроблячими зубами та потужними кінцівками, демонструють третій тип адаптації. Їхні анатомічні особливості були пристосовані як для наземного пересування, так і для маніпулювання здобиччю. Унікальна відповідність між скам’янілими скелетами та морфологією слідів дозволяє точно реконструювати їхню поведінку та екологію.

Методологічний прорив

Це дослідження демонструє трансформаційний потенціал іхнології (науки про скам’янілі сліди) в поєднанні з остеологією та комп’ютерним моделюванням. Можливість безпосередньо пов’язати скам’янілі сліди з конкретними видами усуває багато невизначеностей, які раніше обмежували палеоекологічні інтерпретації.

Аналіз слідів виявляє такі важливі деталі, як особливості ходи, розподіл ваги та взаємодія з різними типами ґрунту. Ця інформація дозволяє глибше зрозуміти біомеханіку та поведінкову екологію цих вимерлих хребетних.

На відміну від скелетних решток, які можуть бути спотворені тафономічними процесами (зміни, що відбуваються під час фосилізації), сліди відображають “миттєву взаємодію” з навколишнім середовищем. Вони зберігають запис про локомоцію, патерни активності і навіть елементи соціальної поведінки, що дозволяє створити більш цілісну реконструкцію давніх екосистем.

Екологічні наслідки наземної адаптації

Освоєння суходолу птерозаврами мало далекосяжні наслідки для мезозойських екосистем. Документуючи цей екологічний перехід, вчені можуть простежити, як різні фактори – конкуренція, хижацтво та доступність ресурсів – впливали на еволюцію цих створінь.

“Птерозаври не були суворо обмежені повітряною нішею, а розробили складні життєві стратегії, які передбачали регулярну взаємодію з наземним середовищем” , – підкреслюють автори дослідження. Це вимагало специфічних морфологічних і поведінкових адаптацій до різноманітних екологічних викликів.

Аналіз розташування слідів у певних геологічних шарах також допомагає реконструювати палеогеографічний розподіл ареалів та кліматичні уподобання різних груп птерозаврів. Ці дані забезпечують важливі орієнтири для моделей, що відтворюють реакцію екосистем на зміни навколишнього середовища – зсуви континентів, коливання рівня моря та біотичні перетворення.

Міждисциплінарний підхід та перспективи

Дослідження підкреслює цінність співпраці між різними науковими дисциплінами – палеонтологією, геологією, біомеханікою та комп’ютерними науками. Поєднуючи польові знахідки з віртуальними реконструкціями та порівняльною анатомією, вчені розширюють межі того, що можна дізнатися про вимерлі форми життя.

Майбутні дослідження можуть включати ширше вивчення глобальних слідів птерозаврів і застосування новітніх методів візуалізації, таких як фотограмметрія і лазерне сканування. Ці технології дозволять уточнити морфологічну характеристику слідів і створити динамічні моделі біомеханіки птерозаврів на різних поверхнях.

Такі дослідження обіцяють розкрити поведінкові особливості та міжвидові взаємодії з більшою точністю, збагачуючи наше розуміння цих знакових представників мезозойської фауни.

Висновки

Відкриття того, що птерозаври активно освоювали наземне середовище в середині мезозойської ери, являє собою зміну парадигми в розумінні їхньої еволюційної екології. Це свідчення збагачує загальну картину стародавнього біорізноманіття і розширює наше розуміння того, як хребетні пристосовувалися до мінливих умов на планеті.

Інноваційний підхід, що поєднує аналіз слідів і дослідження скелетних решток, відкриває нові перспективи в палеобіології, які виходять за межі традиційного вивчення скам’янілостей. Він дозволяє більш повно реконструювати життя істот, що населяли нашу планету мільйони років тому.

Розуміння еволюційних адаптацій птерозаврів також надає важливі уроки щодо того, як різноманітні організми можуть пристосовуватися до змін у навколишньому середовищі – урок, що має особливе значення в контексті сучасних екологічних викликів.

Вчені виявили наземні звички птерозаврів за скам’янілими слідами з’явилася спочатку на Цікавості.

cikavosti.com

Шоу-Бізнес