«Боєць, який втратив ногу і вже на протезі прийшов до діток у садочок, став героєм мого кліпу», — співачка-кардіологиня Христина Винницька

22 червня 2025 р. 12:28

22 червня 2025 р. 12:28

«Люди почали зупинятись, слухати, аплодувати»

— Як ви вирішили стати лікаркою?

— Ця думка з’явилась у сьомому класі, — розповідає Христина Винницька. — Частково на цей вибір вплинула старша сестра (не рідна, бо рідних сестер чи братів у мене, на жаль, немає), яка обрала фах стоматолога. Відтоді я почала уважно придивлятися до професії лікаря. Після школи, котру закінчила із золотою медаллю, вступила на факультет «лікувальна справа» і була впевнена, що хочу стати акушеркою-гінекологом. Але доля внесла свої корективи.

Оскільки навчалася на бюджеті, самостійно обрати вузьку спеціальність не могла — тоді в країні була гостра потреба в сімейних лікарях і терапевтах. Після університету вступила до інтернатури зі спеціальності «внутрішні хвороби». Під час навчання звертала особливу увагу на пацієнтів із захворюваннями серця — буквально бігала з кардіографом від одного ліжка до іншого. Я вступила до магістратури на кафедрі сімейної медицини, з відзнакою захистила магістерську роботу на кардіологічну тематику — тоді я чітко зрозуміла: хочу бути кардіологом.

Згодом пройшла спеціалізацію, захистила кандидатську і почала працювати з пацієнтами із серцевими захворюваннями. Професійно стажувалась за кордоном у провідних клініках, зокрема в Сілезії (Польща). Працювала в інфарктному відділенні лікарні Святого Пантелеймона у Львові, а також веду приватний консультативний прийом у медичних установах.

— Лікарська професія — дуже серйозна та відповідальна. Як у вашому житті з’явилась музика?

— Музика з’явилась ще в дитинстві. Наша сусідка була вчителькою музики, і батьки домовились, щоб я навчалася у неї грі на фортепіано. Потім, у школі, я паралельно навчалась у музичній — сольфеджіо, фортепіано. Є смішна історія: ми жили на сьомому поверсі, і тато категорично відмовився купити мені піаніно. Казав: «Купимо будь-що, але не те, що важко тягти вгору». У результаті він розграфив на дошці клавіші — і я грала «в німому режимі».

Музичну школу я так і не закінчила, але любов до співу залишилась. На сцену як співачка я вийшла зовсім недавно — менш як рік тому. Це був благодійний шкільний фестиваль, амбасадорами якого були фотограф Володимир Шурубура та його дружина Марія. Вони запросили мене виступити, бо кошти йшли на потреби ЗСУ. Я погодилась. Як тільки заспівала, люди почали зупинятись, слухати, аплодувати, а після виступу — просили автограф. Я була просто щаслива. Це було нове, але надзвичайно тепле відчуття.

«Вірші, написані між 2014 і 2022 роками, стали першими піснями, які я заспівала»

— Знаю, що ваш батько пише вірші, які лягають в основу ваших пісень. Як саме це відбувається?

— Тато не був письменником до виходу на пенсію, але талант мав з юності. Пригадую, як він написав для мене колискову понад 40 років тому. Я її дуже любила, і вже згодом співала її своїй донечці. З часом тато почав писати дитячі вірші, загадки, абетки. Він дуже допомагав мені з дітьми — щодня приходив о 8 ранку і залишався, поки я писала дисертацію. Саме тоді з’явились нові колискові, вірші про школу, пори року, географію, історію. Потім — поема про козаччину «Остання люлька», яка довела мене до сліз.

Вірші, написані між 2014 і 2022 роками, і стали першими піснями, які я заспівала. Я ніколи не планувала бути співачкою. У 2023 році тато видав книжку «Незворотними шляхами», а я на той час була за кордоном із чотирма дітьми. Хотіла якось віддячити йому. Планувала, що заспіваємо з сином Матвієм, у нього гарний голос. Але він категорично відмовився. І тоді я вирішила співати сама.

— У вас всі діти долучаються до кліпів. Це спеціально?

— Так. У «Лелеках» знімалась старша дочка Софія, яка малювала лелек у стилі дудлінг. Всі її лелеки з відеокліпу стали окрасою приватних колекцій наших друзів із закордону.

— Як народилась пісня «Синя стрічка»?

— Ідея запису у мене виникла одразу після завершення «Лелек». Буквально наступного ранку, я прокинулася, взяла диктофон в руки і почала співати. Написала Богданові Нестору, коли б можна було прийти в студію та спробувати вдосконалити мелодію, підібрати аранжування. Адже саме Богдан є автором музики моїх пісень! На той час я вже чітко уявляла, що має бути в кліпі. Одним з таких моментів є танець художньої гімнастки з синьою стрічкою. Дуже хотіла, щоб це була моя середня донечка Єва, яка займалась художньою гімнастикою з трьох рочків. Але вона відмовилась… Я побігла у спортивний клуб «Грація» й мені порадили Пташник Анастасію. Вона — майстер спорту, призерка Всесвітньої універсіади, сильна та дуже скромна дівчина. Я вже думаю над тим, що обов’язково з початком нового навчального року віддам до Анастасії свою найменшу донечку Катрусю.

У цьому кліпі вирішили ще й зняти справжню пару, яка пережила війну. Я поверталася з роботи й випадково побачила відео військового Валентина Осовського — героя, який втратив ногу, але вже на протезі прийшов до діток у садочок. Він погодився. Партнеркою стала Анастасія — вона не лише гімнастка, а й зіграла дівчину, яка проводжає коханого на війну.

— Ви згадували, що фінансово все було складно. Як вдалося втілити цей проєкт?

— У березні я відновила роботу як кардіолог у приватній клініці. І саме тоді мені подзвонила пані Леся Осадчук — пацієнтка, яка втратила сина та чоловіка. Ми просто плакали разом. Вона захотіла долучитись до фінансування. Те саме — мій інший пацієнт Степан Хаврак, який сказав, що вважає мене майже сімейним лікарем. Ці люди — частина мого шляху і цієї пісні. Уже почала роботу над новою піснею «Вітер», знову на вірш мого батька, написаний зовсім нещодавно — кілька тижнів тому. Цей текст присвячений мені, і я вірю, що саме ця пісня стане новим етапом у моїй творчості.

— Що для вас найважливіше в піснях, які ви створюєте?

— Це завжди правда. Ні «Лелеки», ні «Синя стрічка» не могли б народитися, якби не біль і зміни, які я пережила. Але я вірю: саме в цьому — сила української жінки. Пережити. Вистояти. І заспівати.

Раніше «ФАКТИ» повідомляли, що співак Юлік зустрівся з українськими біженцями у Лондоні.

Фото надані Христиною Винницькою

Читайте нас у Facebook

Шоу-Бізнес