Єва Коршик розповіла про внутрішні бар’єри любов до себе та особисте життя

14 липня 2025 р. 21:06

14 липня 2025 р. 21:06

Як створити себе з нуля і не загубитися у світі соцмереж? Що приховують успішні блогери за лаштунками популярності? Про все дізнавайся в зірковому бліці із Євою Коршик на Люкс.

У світі, де контент щодня зливається у нескінченний потік інформації, знайти голос, який говорить правду без прикрас, — справжній виклик. Авторка ютюб-каналу «Okay Eva» Єва Коршик — блогерка та інфлюенсерка, що живе своїми цінностями і відкрито ділиться досвідом, не боячись бути вразливою. Часом вона — це голос тисяч, часом — сама собі найжорсткіший критик. Але завжди жива, справжня, з енергією, що заряджає і надихає. Про моменти, що змінюють життя, внутрішню силу, справжні пріоритети й принципи, які не піддаються впливу трендів і соцмереж, – про все дізнавайся у зірковому бліці з Євою.

Момент, який змінив моє життя.… Створення YouTube-каналу. Здається, саме в цей момент я почала дивитися на світ зовсім інакше: щоденний пошук ідей, постійна генерація контенту, робота з камерою, зі словом, з візуалом — усе це перетворилося не просто на рутину, а на спосіб мислення. Завдяки цьому проєкту я познайомилася з неймовірними людьми — тими, з ким у звичайному житті навряд чи перетнулися б наші шляхи.А ще усвідомлення того, що за твоїми відео спостерігають сотні тисяч людей, кожен з яких інтерпретує тебе по-своєму, обговорює, переживає, критикує чи надихається. Цей досвід змінив моє уявлення про себе та про власний вплив на світ. Це і захоплює, і водночас дуже дисциплінує.

Моя професія для мене — це пряме продовження мене самої, мого способу мислення, бачення світу, внутрішнього стану. Це не просто робота чи обов’язки, це постійне самовираження, самопізнання та зростання. У цій сфері немає чітких меж, і саме це мене надихає: я можу пробувати нове, вдосконалюватися, відкривати в собі грані, про які навіть не підозрювала. Я щаслива, що обрала для себе шлях блогерства та розвитку власного каналу — це дозволяє мені не лише ділитися з людьми візуальним контентом чи словами, а й передавати ідеї, цінності, змісти. Сьогодні інфлюєнсер — не лише гарна картинка чи грамотна мова, це ще й велика відповідальність перед аудиторією. Я постійно перебуваю в русі, в напрузі, в роботі над собою, і саме завдяки цьому відчуваю свою важливість.

Факт про мене, який знають лише найближчі люди… Мабуть, один із таких фактів — я зовсім не боюся здаватися смішною або ставити «дурні питання». Це в мені з дитинства: якщо щось не розумію, я перепитаю, і мені байдуже, який вигляд це має з боку. Ще я неймовірно люблю планування — до найменших дрібниць. У моєму щоденному списку справ може бути пункт на кшталт «зайти в магазин по туалетний папір» або «купити гель для душу», і я серйозно до цього ставлюсь. Водночас маю одну звичку, яка іноді дратує друзів: можу раптово «вимкнутися» із розмови, заглибитися у свої думки, а потім перепитати: «Це ти зараз про що?». Для когось це здається неуважністю, але насправді — це просто особливість мого сприйняття. Ще одна річ, у якій я дуже принципова: я не підтримую обговорення зовнішності людини, якщо вона не може її змінити. Тіло, вага, риси обличчя — для мене це табу.

Я залежна від зворотного зв’язку. Можливо, це прозвучить надто емоційно, але для мене його відсутність — це як залишитися без повітря. Моя професія настільки глибоко проросла в мою особистість, що межа між «я — людина» і «я — інфлюєнсерка» вже давно стерлася. Кожен лайк, коментар, репост чи просто тиха підтримка — це про відчуття присутності, важливості, взаємозв’язку. Зізнатися собі в тому, що я боюся моменту, коли реакція людей зникне, — страшно, але й чесно. Бо в цьому суть тієї енергії, яка рухає мною щодня.

У вільний час я навчаюсь по-справжньому насолоджуватись життям. Це не завжди було так: мистецтво гедонізму прийшло до мене поступово, особливо після певного часу, проведеного у Франції. Саме там я відчула цінність простих речей і зрозуміла, що «жити моментом» — це не просто фраза з інстаграму, а глибока внутрішня практика. У нашій реальності, з постійним шумом новин, тривожністю, СДВГ, емоційною втомою, вміння зупинитися та справді відчути момент стає майже розкішшю. Це складна навичка, особливо для українців у часи турбулентності, і я щиро вірю, що цьому треба вчитись, так само як іноземній мові чи грі на інструменті. У вільний час я намагаюся сповільнитись і відчути смак вина, аромат книжкових сторінок, тепло обіймів коханої людини, радість від сміху з друзями. Іноді це складно, іноді не виходить, але я продовжую вчитися бути тут і зараз.

Три речі, які роблять мене зараз щасливою. Перше — це зустрічі з друзями та близькими людьми. Після початку повномасштабного вторгнення я стала зовсім інакше дивитися на час, проведений із тими, кого люблю. Те, що раніше здавалося звичним, тепер має зовсім іншу вагу. Зустріч із другом, якого бачиш раз на кілька місяців, перетворюється на подію, яку хочеться закарбувати в памʼяті до найменших деталей. Навіть короткий дзвінок від батьків може стати джерелом тепла на цілий день. Друге — це присутність коханої людини поруч. Особливо у важкі моменти, коли здається, що все валиться з рук, але ти відчуваєш поруч надійне плече. Для мене це як мати камʼяну стіну за спиною. І третє — маленькі миті, коли я усміхаюсь по-справжньому, не в контексті роботи чи соціальних мереж, а щиро. Усмішка, яка з’являється тоді, коли всередині є спокій, тепло і вдячність. Такі миті найцінніші, бо вони нагадують, що навіть у темні часи ми здатні відчувати світло.

Найбільше я люблю себе. Це звучить просто, але насправді до цього усвідомлення я йшла довго. Раніше мені було складно приймати себе без критики або порівнянь з іншими. Здавалося, що любити себе — це щось неправильне або навіть егоїстичне. Зараз я розумію, що це абсолютно нормальне і здорове почуття. Мені стало комфортно з собою, зі своїми рішеннями, звичками. І головне — я навчилась не відчувати провину за це. Це, мабуть, одне з найважливіших внутрішніх досягнень останніх років.

У собі вважаю найсексуальнішим свою енергію. Це те, що складно пояснити словами, але легко відчути. У мені є внутрішній вогонь, бажання жити, створювати, рухатися вперед, бути щирою, цікавою, живою. І саме ця енергія, впевненість у собі, мій настрій і спосіб бути в моменті — те, що я вважаю по-справжньому привабливим.

Мої сильні риси характеру… Однією з найважливіших для мене є відповідальність. Я завжди стараюся брати на себе зобов’язання і виконувати їх максимально якісно, не відкладаючи на потім. Це допомагає мені тримати баланс між особистим життям і професійними завданнями. Для мене важливо залишатися чесною перед собою і іншими, діяти відкрито та з повагою. Це базова цінність, яка формує довіру і підтримує стосунки як у роботі, так і в житті. Також у мене присутнє перманентне бажання справедливості. Це допомагає мені стояти на своєму, боротися за правду і не залишатися байдужою у складних ситуаціях.

Для мене табу в стосунках … Для мене абсолютно неприйнятним є будь-який прояв фізичного або морального насильства. Стосунки мають бути простором безпеки, підтримки і взаємної поваги, де кожен почувається захищеним і вільним. Насильство, незалежно від форми, руйнує довіру і завдає глибоких ран, які важко загоїти. Важливо, щоб партнери вміли спілкуватися, вирішувати конфлікти конструктивно і знаходити компроміси без агресії чи тиску. Для мене це фундаментальні цінності, які не можна порушувати.

У партнері ціную… Насамперед — сімейні цінності. Незалежно від того, як його сприймає суспільство, я знаю, що він готовий віддати все заради нашої родини. Для мене це один із найважливіших критеріїв, на який варто звертати увагу вже на початку стосунків. Я сама дуже емоційна людина, і іноді могла б розійтися через дрібниці чи непорозуміння. Проте саме вміння мого чоловіка миритися, знаходити компроміси і часом поступатися — це справжня мудрість, яка допомагає нам зберігати гармонію і підтримувати одне одного навіть у складні моменти.

Публикация от @eva.korshik

Мій ідеальний день – прокинутися на пів години раніше, ніж зазвичай, і провести цей час у спокої: з чашкою ароматної кави в руках, лежачи в ліжку, перевіряючи повідомлення та плануючи день. Для мене це важливий момент, коли я збираю думки докупи і наводжу порядок у голові, щоб день пройшов максимально продуктивно і гармонійно. Ранок я починаю зі спорту: зазвичай це йога, яка допомагає налаштуватися на день, а ввечері, коли є можливість, обираю падель — це мій спосіб зняти напругу й отримати заряд позитивних емоцій. Після тренування — сніданок, який заряджає енергією. Близько 11-ї я переходжу до роботи: дзвінки, зйомки реклами, розробка контенту — усе, що пов’язано з моїм професійним розвитком. Після роботи за потреби виїжджаю у місто по справах. Вечір — час для друзів: зустрічі за келихом вина або активний відпочинок, граючи в падель. Ідеальне завершення дня — це обійми з чоловіком у ліжку, тепла розмова, під час якої ми ділимося радістю і захопленням нашим неймовірним собакою. Саме такі моменти наповнюють моє життя сенсом і щастям.

Моя головна мрія — щоб нарешті закінчилась війна і наша Україна змогла відродитися та квітнути. Я мрію про країну, яка розвивається у всіх сферах: економіці, культурі, освіті. Де люди живуть не в тотальній бідності, а мають гідний рівень життя та впевненість у майбутньому. Особливо важливо, щоб наші бабусі та дідусі отримували достойні пенсії і почувалися захищеними. Також я хочу, щоб у навчальних закладах діти вивчали кілька мов і пізнавали культуру різних народів, що допоможе їм бути відкритими і толерантними.

Мене надихають мандрівки. Я вважаю, що це одна з найцінніших і найцікавіших можливостей, які дарує нам життя на цій планеті. Витрачати накопичені кошти на подорожі, знайомство з новими культурами, дослідження незвіданих місць, знайомство з мистецтвом і архітектурою — для мене це справжня інвестиція у власний розвиток і світогляд. Кожна поїздка дає мені нові емоції, натхнення і розширює межі сприйняття. Це як живе джерело ідей і сил, яке допомагає не лише відпочити, а й переосмислити себе і своє місце у світі.

Шоу-Бізнес