Ілона Гвоздьова висловилась про материнство

19 липня 2025 р. 05:31

19 липня 2025 р. 05:31

Люкс запускає серію чудесних інтерв’ю із зірковими супербатьками. У них ми спробуємо розібратися, як виховати дитину, аби в дорослому віці вона не зверталася до психологів. Дізнаємося, як селебрітіс справляються з дитячими істериками, маніпуляціями та протестами; чи прагнуть у майбутньому контролювати їхні життя; які цінності прищеплюють змалку та які б поради дали собі на початку батьківства. Це будуть легкі матеріали з ноткою гумору, де наші зіркові тати й мами поділяться своїми поглядами на сучасне виховання дітей.

Ілона Гвоздьова – мама двох янголяток: доньки Валерії та сина Домініка. Як поєднує популярна танцівниця кар’єру й материнство, які риси виховує в малечі, як бореться з дитячими істериками та маніпуляцією і яку пораду дала б мамам на початку свого шляху – про все дізнавайся в ексклюзивному матеріалі Люкс .

Ілоно, якою мамою ви себе уявляли в дитинстві і якою зараз є?

— У дитинстві я хотіла бути схожою на свою маму: море позитиву, сміху, любові й турботи. Та, попри все, зважаючи на її радянське виховання — часом було забагато дисципліни, відповідей «НІ», висловів «Ми, батьки, знаємо, як краще», — уже в дорослому житті я внесла корективи у своє материнство й намагаюся виховувати дітей з любовʼю і теплом: чути їхні думки, враховувати їхні бажання, сприяти розвитку впевненості й самостійності.

Гадаєте, материнський поклик закладений від народження в жінок чи він проявляється з часом?

— Материнський інстинкт — це не жорстко запрограмована вроджена риса, а радше потенціал, який може або реалізуватися під впливом біологічних, психологічних та соціальних чинників, або ні. Інстинкт не гарантує поведінку. Навіть якщо є певна вроджена схильність до турботи про дітей, вона не завжди проявляється. Це залежить від індивідуального досвіду, емоційного стану, умов виховання. Не всі жінки хочуть чи можуть бути матерями – і це нормально.

А який найбільший міф про материнство вас лякав напочатку?

— «Твоє життя після дітей зупиняється». Раніше я боялася дуже цього, тому що частину мого життя займає улюблене хобі й професія. І мені було б нестерпно жити з думкою про те, що маю обрати щось одне – материнство чи карʼєру. Я поважаю материнство, але зупинятися на особистому розвитку вважаю недоцільним. Це не привід зупинятися. Це старт для тебе нової — більш досвідченої і покращеної версії себе самої.

Як не виховуй дитину, вона все одно потім пропрацьовуватиме все в психолога. Що, вважаєте, пропрацьовуватимуть ваші діти? Як виховати щасливу дитину?

— Вважаю зараз важливо підходити до виховання дітей дуже виважено й свідомо!

Похід до психолога – це не ознака провалу батьківського виховання. Часто це ознака зрілості людини.

Проте бажано виховувати так дітей, аби зменшити ризики психологічних травм, особливо зараз, допомогти їм вирости фізично та емоційно здоровими. Ось ключові принципи: любов і прийняття. У жодному разі не ставити любов у залежність від успіхів («От як принесеш п’ятірку — тоді молодець», «Зробиш краще за Катю – пишатимуся»).

Варто щодня проявляти тепло до дитини в простих буденних моментах життя – словами, дотиками, увагою. Навчіть дитину розуміти й не боятися виражати свої емоції. Сприймайте їх не як каприз, а як заклик до уваги, допомоги і взаємопідтримки. Поважайте власну дитину. Дитина — це не іграшка, а окрема людина, особистість, навіть у свої 5 років. Поважайте її вибір, навіть якщо він не збігається з вашим. Надайте кредит довіри й самостійного вибору відповідно до віку: вибір одягу, друзів, хобі. Межі й дисципліна важливі, але без приниження.

Важливо виховувати почуття відповідальності в дітей, проговорювати причини та наслідки. І памʼятайте найважливіше: ви — головний приклад для дитини. Вона цілковито наслідує вашу поведінку, реакцію і дію. Табу будь-якому насиллю (фізичному, емоційному, моральному).

Тоді якими рисами характеру мають бути наділені батьки, аби виховати щасливих дітей?

— Гадаю, батьки мають бути реалізованими на 100% у власному житті, бути щасливими, уміти знаходити компромісні рішення в гострих питаннях, виражати взаємопідтримку й взаємоповагу.

Сьогодні серед батьків є ті, хто хоче стати для дитини другом, якому вона б довіряла. Інші ж прагнуть поваги, дисципліни, навіть просять, аби на «ВИ» називала. Що для вас важливіше й чому?

— Для мене важливо знайти баланс між двома таборами! Щоб бути для дитини авторитетом, треба стати лідером у власному житті. Повага проявляється не тільки у словах, а й у діях.

Як справляєтеся з дитячими істериками? Що робите, аби не зірватися? З ким із діток легше знайти спільну мову, а з ким складніше?

— Найважче, звичайно, тримати власні емоції і вміти відрізнити істерику чи примху дитини від реальної проблеми й запиту про допомогу. Не можу сказати, з ким легше знайти спільну мову, бо щоразу, тільки-но видихнула й подумала, що знайшла спільну мову й розгадала секрет виховання щасливих дітей, мене очікує нове випробування ( сміється ). І все заново.

А як мирите між собою Валерію і Домініка?

— Тільки через діалог – завдяки вибаченням і розмовам. До того ж з цим вони справляються самостійно. Якщо вже я долучаюся, то даю паузу обом, щоб подумали, а потім поговорили та визнали, хто в чому неправий, попросили вибачення. Поки що це працює.

За що можете насварити сина й доньку і чи маєте якісь методи впливу на них?

— Найдієвіше покарання поки що одне – табу на гаджети. Насварити можу за недбалі експерименти й хаос після них у будинку.

Багато хто переконує, що дітей не потрібно надмірно пестити, тим паче – часто. Яка ваша позиція щодо цього?

— Я вважаю, що забагато пестощів не буває, особливо в дитячому віці. Навпаки: це прояв любові, піклування й турботи. Ми пестимо своїх дітей щодня не для того, аби розбалувати іх, а для того, аби щодня вони відчували любов. Я кажу їм сотні разів: «Я люблю вас». Цілую й обіймаю. Наразі це дуже важливо. Діти мають відчувати в сімʼї безпеку і любов, щоб у дорослому житті так само поводили себе зі своїми дітьми.

Наприклад, мої діти протягом дня час від часу просто підходять до мене, обіймають і кажуть: «Мамочка, я так люблю тебе». І це найкращі слова, які я хочу від них чути.

Які риси хочете виховати в синові й доньці?

— Людяність, щирість, повагу, співчуття, розум, почуття гумору, упевненість, цілеспрямованість, критичне мислення, логіку, самостійність, доброту.

Які таланти бачите у своїх дітях? Які гуртки відвідують?

— Хист до спорту. Донька займається художньою гімнастикою, плаванням, а син – футболом.

Як вдається вам як мамі, яка працює, виокремити час на спілкування з малечею? Які ваші улюблені спільні заняття?

— Краще година щодня з дітьми, але результативно й виключно з ними, ніж цілий день умовно разом, але при цьому кожен сам собі. Ходимо в розважальний центр, дивимося мультфільм, готуємо сніданок.

Як гадаєте, чи є теми, які не варто обговорювати з дітьми до певного віку?

— Здається, зараз усе доступно. Навіть якщо ти про щось не говориш з дітьми, вони дізнаються про це від однолітків, на гуртках, у школі або з інтернету.

Важливо просто мати з дитиною довірливий звʼязок. І коли вона про щось запитує, реагувати – відповідати й пояснювати.

Чи говорите про війну з дітьми? Що саме? Як вони реагують? Які питання ставлять?

— Тема війни була проговорена ще напочатку (як діяти, хто вони й де живуть, що робити в надзвичайних ситуаціях тощо). Зараз намагаюся максимально зберігати здоровий мир у будинку й затишну, комфортну атмосферу в сімʼї. Діти негативно реагують на нічні тривоги, але найстрашніше те, що вони звикають до цього життя в підвалі. Питання одне: коли здохне путін?!

Чи маєте спільні сімейні плани на літні канікули?

— Так, ми вже з дітьми на відпочинку в Туреччині. Прикро, що без тата, але вже як є. Дітям важливо оздоровитися, змінити картинку й покращити імунітет перед навчальним роком. Потім Рія поїде ще в табір, а Домінік – у село до бабусі. До речі, найкраща частина мого дитинства пройшла саме в селі у бабусі.

До якого віку, на вашу думку, батьки мають фінансово підтримувати дітей? Чи варто давати дітям кишенькові гроші? Якщо так, то яку суму?

— Гадаю, до 18 років точно. А там уже залежно від обставин. Здорову сепарацію дітей від батьків ніхто не відміняв. Гроші даю дітям. Ту суму, яка не зіпсує їхнє прагнення самостійно чогось досягати. Наприклад, у кожного з них є мрії і бажання, на які вони накопичують власні збереження. Потім купують те, на що накопичували.

Ілоно, яку пораду дали б собі на початку материнства?

— Нічого не боятися й діяти завжди залежно від обставин!

Шоу-Бізнес