"А мій в "Азові"": хто став героями реклами, яка зачепила всіх

13 серпня 2025 р. 07:35

13 серпня 2025 р. 07:35

У відео знялись не актори, а справжні родичі та близькі люди військових, які говорять «А мій в „Азові“».

Герої та автори “вірусних” роликів розповіли ТСН про свої враження від знімань та який був головний посил рекламної кампанії.

Людмила Кузьменко — матір військовослужбовця Пако.

«Це хлопець, який пройшов оборону Маріуполя, потрапив в полон і знаходився там три роки. Нещодавно він вийшов з полону, в нього важке поранення і він досі перебуває на реабілітації.

Це мама, яка пережила дуже складні і страшні емоції, бо три роки чекала з полону сина і ми тільки можемо уявити, що вона пережила за цей час. І коли вона прийшла на знімальний майданчик, вона не грала, бо не акторка, вона просто поводилася, як в реальному житті. І поки ми знімали, вона дуже багато розповідала історій, що цей сценарій, він просто з її життя, бо вона постійно чує оці розмови і постійно перебуває в таких ситуаціях. І це дуже круто, що ми перебуваємо на знімальному майданчику і розуміємо, що знімаємо про те, що це дійсно так і є, це правда», — йдеться у відео.

Юлія Лободюченко — дівчина військовослужбовця.

«Мій хлопець служить від 2019 року в „Азові“, його позивний Репортер. Він був оборонцем Маріуполя, отримав важке поранення, прийшов майже рік полону і продовжує зараз службу», — розповіла Юлія.

«Один з режисерів ролику, мій друг, і ми зустрічалися на каву, він каже, слухай, так у тебе ж хлопець в „Азові“, а нам якраз треба люди, які реально дотичні. Тому він мені запропонував, я погодилась і все».

«Людина мала фах, закінчила університет, і в часи ще до повномасштабного вторгнення, коли багато людей ще не усвідомлювали або не хотіли бачити, що відбувається, добровільно мобілізувалася, пішла служити прицільно, одразу, в Азов. […] Він пройшов пекло, об’єктивно. Полон, поранення, втрати. Але він залишився настільки добрим із такою якоюсь неймовірною вірою, що все одно все буде добре, і що все нормально, і що все буде в кінці рівно так, як треба. І це така штука, якої я стараюся в нього вчитися», — додала Юлія.

«Ми чудово розуміли, що ця кампанія викличе певну дискусію і резонанс, але, чесно кажучи, не очікували, що аж настільки велику. Але мені здається, що ці питання, які ми там піднімаємо, мають проговорюватися в суспільстві. І та дискусія, яка виникла навколо цього, мені здається, що вона нам дуже важлива», — розповіла у відео Оксана Бондаренко — старша офіцерка Відділення комунікацій 1-го корпусу НГУ «Азов».

«Загалом, за час повномасштабки в мене сформувалась якась така бульбашка знайомих, де, як правило, не виникає таких питань, не виникає таких діалогів. Але проблема в тому, що вони ж тебе зазвичай наздоганяють, як показано в роликах, в якихось неочікуваних місцях серед менш знайомих людей. Тобто це десь в магазині, в таксі, серед просто якихось знайомих зі спільною компанією, з якими ти вперше бачишся, і в якийсь момент з’являється цей смолток (коротка розмова — ред.), а хто що собі думає. Ось цей художній хід, який після фрази „Мій в „Азові“», коли всі зупиняються, був вигаданий тому що, звісно, це таке кіноперебільшення трішки і така метафора, але це відображає саме оцю незручну паузу в суспільстві.

Матері, дівчата, дружини, батьки, військовослужбовці щодня переживають дуже складні емоції. Це постійна тривога, постійне переживання за своїх рідних і постійне очікування дзвінка і ось ці складні емоції. Але вони повинні у всьому цьому отримувати підтримку від суспільства ні в жодному разі не боятися комусь сказати, що їхні родичі служать в армії. І оцей наш кінохід в кінці ролику, він символізує таку паузу і таку реакцію суспільства, коли всі звертають увагу на те, що це ніби така незручна пауза, яку часто родини військовослужбовців чують, коли вони говорять правду про те, що з ними відбувається, і це їхня реальність».

tsn.ua

Шоу-Бізнес