І прокинувся знаменитим. Про історію хітів, що змінили долю своїх творців

20 жовтня 2025 р. 21:23

20 жовтня 2025 р. 21:23

П’ятдесят п’ять років тому, у жовтні 1970-го року, з’явився сингл із піснею Your Song маловідомого англійського співака та піаніста Елтона Джона. Саме Your Song стала його першим великим хітом. «ДС» згадує про пісні, які зробили своїх творців справжніми зірками.

Елтон Джон і низка невдач

До осені 1970 року Елтон Джон (справжнє ім’я – Реджіналд Кеннет Дуайт) був уже далеко не новачком у британському шоу-бізнесі. Ще в 1962-му, якраз тоді, коли «Бітлз» випустили свою першу пісню, а «Ролінг Стоунз» тільки почали проводити репетиції, Реджі Дуайт разом з кількома друзями зібрав гурт із гучною назвою Bluesology — вже за кілька років колектив акомпанував у Великобританії молодим американським зіркам музики «соул» на кшталт The Isley Brothers.

Трохи пізніше Bluesology стали постійною групою, що супроводжувала англійського співака Лонг Джона Болдрі — і приблизно в цей же час Реджі взяв псевдонім Елтон Джон, надихнувшись ім’ям свого нового роботодавця, а також колеги по групі, саксофоніста Елтона Діна.

У 1967 році двадцятирічний Елтон Джон зробив ще один крок назустріч долі – відповів на оголошення в популярній англійській музичній газеті New Musical Express: менеджер невеликого лейблу Liberty Records Рей Вільямс шукав авторів пісень. Елтон на той час вже почав складати свій власний матеріал, але тексти давалися йому з великими труднощами. Під час першої зустрічі зі збентеженим і розгубленим Елтоном Вільямс вручив йому конверт із текстом, який надіслав ще один амбітний юнак на ім’я Берні Топін. Елтон тут же поклав текст на мелодію, незабаром Елтон і Берні зустрілися особисто — і народився один з найуспішніших авторських тандемів в історії поп-музики.

Пізніше, вже у 1968-му, Елтон Джон та Берні Топін стали співробітниками лейблу DJM Records, який організував Дік Джеймс, музичний видавець «Бітлз», – якийсь час молоді люди з конвеєрною швидкістю писали матеріал для інших виконавців. Але Елтон, хоч і не виглядав так, як належить виглядати надзвичайно молодій поп-зірці, не залишав надій прославитися самому — за підтримки Берні, який писав все більш виразні тексти.

Дік Джеймс не був проти того, щоб Елтон спробував записатися на лейблі як сольний артист – так з’явилися сингли I’ve Been Loving You та Lady Samantha, за якими йшов дебютний альбом Елтона Джона Empty Sky. Усі ці релізи гучно провалилися.

Через роки варто зауважити, що дебют Елтона, випущений у червні 1969-го, справляє таке ж сильне враження, як і його класичні альбоми першої половини сімдесятих, спродюсовані Гасом Дадженом. Більше того, іноді в треках Empty Sky Елтон вторгався на території, простори яких відвідати пізніше він був вже не в змозі. Наприклад, у фінальній частині великої композиції, що відкривала альбом, Елтон та його група звучали так само небезпечно, як Мік Джаггер та «Ролінг Стоунз» у хрестоматійному записі того ж 1969 року Midnight Rambler (альбом Let it Bleed).

Чому ж платівка продавалася дуже погано? Елтон не давав яскравих концертів на підтримку Empty Sky — до його сенсаційних виступів у лос-анджелеському клубі Troubadour залишався ще рік. Платівку випустили тільки в Британії, а там нове покоління сінгерів-сонграйтерів, співаків-одинаків ще не користувалося популярністю. І, найголовніше, – альбому не вистачало явного хіта, пісні, яку міг би тижнями наспівувати чи насвистувати будь-хто, кому пощастило її якось почути. Втім, Елтон Джон і Берні Топін були надто молоді, щоб впадати у зневіру і ставити на собі хрест. Якось після скромного сніданку в лондонській квартирі матері Елтона Берні за кілька хвилин написав текст майбутньої Your Song. Топін вирвав листок із блокнота і вручив його Елтону, той пішов у сусідню кімнату і вже за півгодини повернувся, щоб повідомити: пісня готова.

Your Song потрапила до першої десятки англійського та американського хіт-парадів – завдяки їй публіка нарешті звернула увагу на другий альбом Елтона, вирішальну в його дискографії платівку Elton John. Почалося нове десятиліття, настали нові часи – і у сімдесятих Елтон Джон став справжнім феноменом, безвідмовною машиною з виробництва хітів.

«Бітлз» та I Want to Hold Your Hand

Коли мова заходить про найвидатніші пісні «Бітлз», насамперед згадують про шедеври другої половини шістдесятих на кшталт A Day in the Life, Strawberry Fields Forever, Hey Jude або Come Together. Проте найвизначальнішу для своєї кар’єри та долі пісню Джон Леннон та Пол Маккартні написали та записали набагато раніше – восени 1963-го року.

На той час «Бітлз» були групою номер один в Англії. Вони випустили вкрай успішний дебют Please Please Me, об’їздили з гастролями всю Британію, з’їздили до невеликого турне до Швеції – і розпочали запис другого альбому. Але про «Бітлз» ще практично нічого не знали у Штатах — їхні платівки, що випускала місцева невелика фірма Vee-Jay мізерними тиражами, залишалися непоміченими.

Тієї осені 21-річний Пол Маккартні став зустрічатися з юною актрисою Джейн Ешер — і переїхав жити з ліверпульського батьківського будинку до батьків Джейн, до Лондона. Саме в будинку сімейства Ешер на Уїмпол-стріт (точніше, у підвальному приміщенні) Леннон і Маккартні, буквально сидячи один навпроти одного, написали свій новий хіт I Want to Hold Your Hand. Пісня вкотре зайняла перше місце в англійському хіт-параді, і – що важливіше – була випущена у грудні 1963-го великим американським лейблом Capitol. Першого лютого 1964-го I Want to Hold Your Hand очолила американські чарти – бітли дізналися про це, перебуваючи на перших французьких гастролях. Настав час вирушати до Штатів – починалася епоха «британського вторгнення», яка змінила світ поп-музики до невпізнання.

Девід Боуї та Space Oditty

Сімдесяті ще не настали, а Девід Боуї, по суті, був уже ветераном англійської музичної сцени – адже свій перший сингл Боуї (тоді ще Девід Джонс) записав ще 1964-го, будучи лідером підліткового гурту Davey Jones with the King Bees. Але пісня Liza Jane не прославила сімнадцятирічного Девіда — можливо тому, що звучала занадто вже хаотично і нахабно на ті часи.

Девід не впадав у відчай, записував чергові сингли з новими колективами – наприклад, пісню I Pity the Fool з гуртом The Manish Boys, трек You’ve Got a Habbit of Leaving з формацією Lower Third, нарешті, цілком пристойний номер Can’t Help Thinking About Me, задерикувату і напористу пісню, записану вже під псевдонімом «Девід Боуї». Всі ці сингли покупці ігнорували — платівки, випущені невеликим тиражем, припадали пилом у дальніх кутах музичних магазинів Лондона.

Девід змінює менеджера та підписує контракт з невеликим лейблом Deram. Саме на цій фірмі на початку червня 1967 року вийшов дебютний альбом музиканта, платівка з нехитрою назвою David Bowie. Альбом з’явився на прилавках магазинів практично одночасно з шедевром «Бітлз», революційною платівкою Sergeant Pepper’s Lonely Hearts Club Band. Бітломани і просто цікаві перехожі змітали з полиць новий альбом квартету (про запис якого в подробицях, що захоплюють уяву, вже півроку писала преса), а на платівку Боуї не звертали жодної уваги.

Між тим, у платівки «Бітлз» і дебютного релізу Девіда було чимало спільного — як і бітли, іноді Боуї надихався англійським мюзик-холом початку двадцятого століття, а також повсякденним вуличним життям Лондона. Як і «Бітлз», Боуї був витончений і не позбавлений гумору — але навіть зараз, багато десятиліть потому, альбом David Bowie так ніхто і не спромігся гідно оцінити.

Минув майже рік. У травні 1968-го у кінотеатрах Лондона почали показувати нову картину Стенлі Кубріка «Космічна одіссея 2001 року». Фільм справив на Боуї сильне враження — повернувшись додому після сеансу, він узяв до рук акустичну гітару і став складати нариси до своєї найдивнішої на той момент пісні Space Oddity. Пісня розповідала про те, як астронавт, майор Том, втратив зв’язок із Землею. Закінчив роботу Боуї лише на початку наступного року. До цього часу він розійшовся із своєю дівчиною, танцівницею Герміоною Фартінгел — вона сама побажала припинити стосунки, що зробило розлучення особливо болючим для Девіда, але надихнуло на кілька нових рядків у Space Oddity. Космічна самотність та самотність на побутовому рівні звучали практично в унісон – і це були дуже дивні звуки.

Пісня, прикрашена потойбічною партією мелотрона (на інструменті зіграв майбутній клавішник легенд прог-року Yes, віртуоз Рік Вейкман) була записана в червні 1969-го року — і випущена у вигляді синглу через місяць, саме тоді, коли космічний корабель Apollo 11 здійснив посадку на поверхню Місяця. Спритне BBC використало Space Oditty у телепрограмі, присвяченій цій події, – у результаті пісня стала хітом у Британії, про Девіда Боуї нарешті заговорили.

Боуї трепетно ставився до Space Oddity і виконував її на більшості концертів впродовж усієї своєї подальшої легендарної кар’єри — наприкінці сімдесятих Девід навіть записав нову версію, яка звучала не менш пронизливо, але при цьому була аранжована дуже аскетично. Любителям особливо гострих відчуттів можна порадити варіант, заспіваний Боуї італійською мовою: трек називався Ragazzo solo, ragazza sola і був записаний того ж 1969-го, що й оригінальна версія.

Курт Кобейн та Smells Like Teen Spirit

На самому початку дев’яностих група Nirvana, очолювана Куртом Кобейном, була лише однією з багатьох інді-груп «гранж-сцени», що якраз зароджувалась. «Нірвана» записала дебютний альбом, диск Bleach — за тридцять годин студійного часу та 600 доларів готівкою. На альбом практично не звернули уваги в Штатах, хоча в Англії платівка сподобалася просунутим шанувальникам «альтернативної» музики – яких, втім, було не надто багато.

Розчарувавшись у своєму маленькому лейблі Sub Pop, Курт та колеги у 1990-му підписали контракт із великою фірмою грамзапису – лейблом DGS Records. Тоді ж гурт познайомився зі своїм майбутнім саунпродюсером Бутчем Вігом – Курту тільки залишалося написати матеріал, який був би переконливішим за те, що «Нірвана» представила на своєму дебютному альбомі. Кобейн був у захваті від нового барабанщика Дейва Грола: вирішивши, що вражаюча техніка Дейва допоможе розкритися його пісням, Курт почав складати нові гітарні рифи і тексти з особливим натхненням.

Пісня Smells Like Teen Spirit була написана навесні 1991-го – у назві згадується підлітковий дезодорант для дівчат, а сама пісня вийшла напрочуд прилипливою. Її динаміка була натхненна одним з найулюбленіших гуртів Курта, колективом Pixies, гітарний риф нагадував як хіт одного з найуспішніших американських гуртів сімдесятих Boston, пісню More Than a Feeling, так і класику «гаражного року» шістдесятих Louie, Louie, але при цьому звучав. одкровенням. Під час першої ж репетиції з новим матеріалом Курт змусив колег – Грола та басиста Кріста Новоселича – грати цей риф разом із ним мало не дві години поспіль.

Пісня вийшла синглом у вересні 1991-го, продавшись по всьому світу тиражем у 13 мільйонів екземплярів. «Нірвана» та Кобейн стали суперзірками та «голосом покоління». Хто знає, можливо, Курт Кобейн був би досі живий, не створи він одного разу цю саму Smells Like Teen Spirit.

Шоу-Бізнес