«Після 2014 року у нас немає „поза політикою“»: співак Ігор Целип про скандал із Нацвідбором на «Євробачення-2026» та артистів-зрадників

24 жовтня 2025 р. 18:29

24 жовтня 2025 р. 18:29

Ігор Целип — відомий український співак , переможець легендарного телешоу «Караоке на Майдані» (2018), лауреат численних музичних конкурсів в Україні та за кордоном. Нині він — учасник вокального квартету VIVO, що виступає в українських храмах і на культурних подіях у Великій Британії. За кілька років до повномасштабного вторгнення Ігор переїхав до Британії, а з 2022-го активно бере участь у благодійних концертах у Європі разом з українськими артистами. Його пісні «Моє серце», «Хто ти», хіт «Всі зірки» та дует «Ти і я» стали справжніми TikTok-вірусами й завоювали серця українців як в Україні, так і за її межами.

В інтерв’ю «ФАКТАМ» артист поділився своїм баченням щодо заявки Олі Полякової на «Євробачення-2026» , позиції артистів, які виступають у росії, та моральну відповідальність у шоу-бізнесі під час війни.

«У країни має бути пам’ять»

— Ігорю, зараз усі активно обговорюють заявку Олі Полякової на «Євробачення». Як ви це сприймаєте?

- Я не хочу засуджувати Олю. Думаю, вона просто не до кінця розуміла наслідки деяких своїх виступів у минулому. Але після 2014 року у нас немає «поза політикою». Є війна, і кожен артист, який виходить на сцену, уже щось говорить — навіть мовчанням. Якщо були виступи у Криму чи в росії, потрібно розуміти, що це матиме наслідки. Не тому, що хтось хоче «закрити двері», а тому, що у країни має бути пам’ять. Є правила — і вони правильні.

— Полякова навіть подала до суду, щоб оскаржити рішення «Суспільного». Ви вважаєте це справедливим?

— Можна судитися з ким завгодно, але совість не обманеш. Це про мораль. Є артисти, які втратили все, бо залишалися з Україною, і є ті, хто просто обрав комфорт . І коли сьогодні одні несуть на собі біль війни, а інші — намагаються «повернутися в гру» , це виглядає несправедливо.

— Ви згадували артистів, які продовжують жити й виступати в росії. Про кого конкретно йдеться?

- Йолка, MARUV , Maria Kremberri… І найболючіше в тому, що це українки. Вони народилися тут, отримали любов і визнання від нашої аудиторії, будували кар’єру завдяки Україні. А потім — просто обрали іншу сторону. Це не просто «робота» чи «музика поза політикою», як дехто любить казати. Коли росія вбиває твоїх, а ти виходиш на сцену перед її публікою — це вже позиція.

І це навіть не зрада держави, це зрада своїх коренів, свого народу. Кожна з них могла бути прикладом української сили, а стала прикладом того, як легко втратити честь і обличчя.

— А що скажете про Потапа? Його часто згадують поруч із цими іменами.

— Потап — окрема історія. Він виїхав з України, почав новий проєкт за кордоном і, здається, ніби відрікся від усього, що мав тут . Наче почав життя «з чистого аркуша», але не пояснив, що для нього тепер Україна. І, мабуть, саме це людей зачепило — не сам від’їзд, а мовчання. Бо такі артисти мають голос, і від них завжди чекають чіткості.

«Коли ти виходиш на сцену в москві перед публікою, яка підтримує війну — це і є співучасть»

— Суспільство часто говорить про «зрадників шоу-бізнесу». Хто для вас потрапляє під це визначення?

— Для мене «зрадник» — це не просто той, хто поїхав. Це той, хто свідомо обрав іншу сторону. Коли ти виходиш на сцену в москві перед публікою, яка підтримує війну, — це вже не просто концерт. Це співучасть. І не потрібно потім говорити «я просто співаю». Ні, ти робиш вибір. Я не закликаю до хейту, але кожен має відповідати за свої вчинки. Бо після перемоги ці ж люди захочуть повернутися в український простір і сказати: «Я ж теж з України». Але любов до країни — це не слова, а дії.

— Чи можна пробачити таких артистів?

— Можна пробачити — якщо є щирість і визнання помилки. Але забути — ні. Бо поки одні співали для фронту , інші співали для москви. І тепер не можна сказати: «Давайте забудемо». Ми не маємо морального права забувати, бо це зрада не лише країни, а й довіри людей.

— Хто, на вашу думку, сьогодні має представляти Україну на «Євробаченні»?

— Ті, хто залишався з нею, коли було важко. Хто не мовчав, коли стріляли. Хто співав для військових, волонтерив, допомагав. Україну мають представляти не ті, хто «згадав», а ті, хто ніколи не забував. «Євробачення» — це не просто шоу. Це обличчя країни. І воно має бути чесним.

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з Ектором Хіменесом-Браво про жахіття великої війни: «Я бачив померлих людей, відірвані руки, ноги».

Читайте нас у Facebook

Шоу-Бізнес