Чому "Марті Супрім. Геній комбінацій" — один із найкращих фільмів Тімоті Шаламе

20 січня 2026 р. 01:15

20 січня 2026 р. 01:15

В український прокат вийшов фільм «Марті Супрім. Геній комбінацій» з Тімоті Шаламе в головній ролі. Це пригодницька комедія, яка розповідає про юнака, що намагається стати професійним спортсменом з пінг-понгу. Кінокритикиня Соня Вселюбська розповідає, як акторові нарешті вдалося досягти шаленого успіху цим чудовим виконанням.

Нарешті Тімоті Шаламе отримує професійне визнання, до якого так довго прагнув. 30-річний американський актор із юнацтва наполегливо торував шлях до вершин акторського мистецтва. Розпочавши кар’єру в телесеріалі «Homeland» у 2012 році, він одразу перейшов у кіно, не маючи жодного бажання повертатися на телебачення. Справжній прорив у Шаламе стався після ролі в культовому фільмі Луки Ґуаданьїно «Назви мене своїм ім’ям», що привернуло увагу до його драматичного таланту й виразної зовнішності — якостей, які Голлівуд особливо високо цінує в його віковій категорії.

Відтоді, Шаламе встиг попрацювати з багатьма великими режисерами, як-от Дені Вільньов, Ґрета Ґервіґ, Вес Андерсон й Крістофер Нолан. Він також встиг закарбувати статус екранного секс-символа, стати обличчям Bleu de Chanel і навіть знайшов час побудувати стосунки з Кайлі Дженнер. Не вистачало лише одного — великих професійних нагород, відсутність яких тиснула на актора суголосно тривалості карʼєри та зростанню величини проєктів.

Ці розчарування стали очевидними рік тому, коли актор відверто прагнув виграти «Оскар» за своє виконання Боба Ділана у фільмі «Цілковитий незнайомець». Байопіки, з їхніми виснажливими перевтіленнями й тренуваннями, завжди вважалися вірним кроком до статуетки. І хоча актор довго вчився грати на гітарі, відточував вимову й рухи Ділана та носив важкий грим на носі, врешті програв Едрієну Броуді. Насправді це не вперше, коли роль вимагала від Шаламе чималих зусиль — для «Назви мене своїм імʼям» він вчив італійську, для «Дюни» занурився у вигадану мову всесвіту, для «Вонки» брав уроки вокалу. Втім його віддача залишалась неоціненною — загалом Шаламе втратив дві премії «Оскар», чотири «Золоті глобуси» й чотири BAFTA. «Люди можуть називати мене позером, казати що завгодно», — зізнається він у відвертому інтервʼю для Vogue, оголюючи свою ненависть до програшів.

Усвідомлюючи, що акторська кар’єра вимагає готовності до постійних відмов, він зрештою знайшов силу протидії в протилежному — в непохитній, майже обурливій самовпевненості, яка з часом закріпилася за ним як характерна риса. У певному сенсі Шаламе виробив спортивний інтерес до перемоги, який зумів майстерно переформатувати у втілення головного героя фільму «Марті Супрім. Геній комбінацій». Ця роль — найчарівніша й водночас найбільш самореферентна в його кар’єрі. «Це був мій справжній образ, допоки в мене не з’явилася бодай якась кар’єра», — зізнається актор.

Фільм американського режисера Джоша Сафді було анонсовано як історію про Марті Рейсмана — нью-йоркську постать 1950-х років, відомого гравця в пінг-понг і шахрая. Джош, раніше знаний завдяки спільній роботі з братом Бенні (який згодом представив фільм «Незламний»), виокремився як майстер тривожного, інтенсивного й стилістично вивіреного кіно про маргінальних людей у великому місті («Гарні часи», «Неграновані коштовності»). Після початку індивідуальних кар’єр братів стало очевидно, хто з них відповідав за кураж і швидкість. Якщо Бенні більше зосереджувався на психологічному стані та романтичних стосунках, відтворюючи історію Марка Керра на екрані, то Джош у своєму фільмі максимально усунув елементи байопіку, натомість створивши розважальну стрічку, присвячену Нью-Йорку та молодій мрії як концепту.

У центрі фільму — 23-річний юнак Марті Маузер, єврейський хлопець із природним хистом до пінг-понгу й шахрайства. Мріючи стати великим міжнародним спортсменом, він збирає гроші на участь у світових турнірах, але родичі, борги, гангстери та колишні постійно ускладнюють цей шлях. Марті терміново потрібно нізвідки роздобути кошти на черговий турнір у Токіо — завдання, що здається надзвичайно складним квестом. Утім самовпевненість, везучість і харизма дозволяють йому розігрувати будь-які комбінації та підпорядковувати сувору реальність власній упертості.

Робота над «Марті Супрім. Геній комбінацій» почалася досить давно. У 2018 році дружина й продюсерка режисера показала чоловікові копію мемуарів Марті Рейсмана, на що той відповів, що хоче зняти фільм «у цьому всесвіті». Саме тому «Марті Супрім. Геній комбінацій» не заглиблюється в нюанси реального життя Рейсмана, а Джош Сафді навіть змінює прізвище героя. Фактично це фільм про настільний теніс лише в технічному сенсі. Постать спортсмена радше стає порталом у соціальне середовище 1950-х, на яке Сафді дивиться з особливою любов’ю, використовуючи його як інструмент для створення пригодницької комедії та водночас морального коментаря до зображеної епохи.

Авжеж, магнетична енергія фільму насамперед випромінюється з виконання Шаламе. І якщо актор уже не раз доводив здатність працювати з драматичними й комедійними задумами режисерів, то над спортивною складовою ролі йому довелося попрацювати.

І хоча екранний час безпосередньо спортивних виконань не займає центральної сцени, Шаламе готувався до цієї ролі цілих сім років — майже відтоді, як познайомився з Джошем Сафді на кінофестивалі. Як згадує режисер в інтерв’ю, набридливі агенти постійно намагаються подружити його з молодими талантами, але саме Шаламе чимось його зачепив. Відтоді Сафді розробляв фільм, а актор занурився в нюанси пінг-понгу, займаючись увесь цей час паралельно роботі над такими великими проєктами, як «Французький вісник» та «Дюна».

Видання Hollywood Reporter випустило цікаве інтерв’ю з особистим тренером Шаламе з пінг-понгу, який підключився до проєкту вже після того, як актор роками тренувався в таємниці. Разом вони не лише відточували спортивну техніку, а прагнули дещо більшого — потрапити в механіку ударів 1950-х, що суттєво відрізняється від сьогоднішньої гри. Команда фільму розглядала можливість узяти дублера на ці кілька сцен, але було майже неможливо знайти когось, хто міг би відповідати статурі актора й водночас грати гідно. Тим не менш Шаламе впорався з цим завданням відмінно, майстерно оперуючи ракеткою та рухами тіла у напружених сценах змагань.

Та навіть на майданчику робота Шаламе не закінчилася. Команда фільму не втратила шанс використати схожість характерів Марті й Тімоті, їхній азарт до перемоги. Саме на кумедній самовпевненості й побудована вся піар-стратегія студії A24. Здається, за останні місяці Шаламе й аура Марті були просто всюди, розфарбовуючи все в помаранчевий колір — м’ячики для пінг-понгу, дирижабль у небі, Empire State Building і навіть парні костюми разом із Кайлі на червоній доріжці. Ми також спостерігали Шаламе на вершині сфери в Лос-Анджелесі, його нібито випадково злиту абсурдну маркетингову зустріч, запуск реп-кар’єри, обличчя на упаковці пластівців — лише кілька з прикладів. Піар-кампанія фільму така ж настирлива, як і його головний герой, і така ж професійна, як актор, який його втілює.

Наразі Шаламе вже отримав нагороди від Critics Choice Awards та «Золотого глобуса» і цілеспрямовано крокує за «Оскаром». Dream Big — промовляє слоган фільму, і, мабуть, саме цього в Тімоті Шаламе справді варто повчитися.

Шоу-Бізнес