«Мрію бути тією красивою жінкою, яка розписує у РАГСі»: акторка та модель Наталія Музичко про випробування під час великої війни

22 березня 2026 р. 12:33

22 березня 2026 р. 12:33

Популярна акторка та модель Наталія Музичко, зірка серіалу «Розтин покаже» , впевнена, що мрії, які вона тимчасово поставила «на стоп», таки здійсняться. Попри все, Наталія налаштована на позитив, бо інакше, каже, просто збожеволіла б. Перші п'ять місяців вторгнення рф вона разом з сином провела за кордоном, але повернулася, розуміючи, що тільки в Україні може бути щасливою.

В ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» Музичко згадала роботу в Естонії, зізналася у своїх страхах та поділилася подробицями зйомок у п'ятому сезоні серіалу «Розтин покаже» (ICTV2).

«Приліт зачепив будівлю, в якій ми знімали»

— Наприкінці березня виходить вже п'ятий сезон популярного серіалу «Розтин покаже». Чим запам'яталися зйомки?

— Вони відбувалися влітку 2025 року і проходили в дуже комфортному режимі. Пам'ятаю, коли мене запросили на «Розтин», це було як ковток свіжого повітря. Це був мій перший великий досвід участі у кінопроєкті після початку великої війни. Як завжди, під час роботи було багато нових знайомств та гумору. Навіть попри складні умови, в яких ми зараз живемо. Звичайно, були й тривоги під час роботи. А в один з ранків стався приліт, який зачепив будівлю, в якій ми знімали. Довелося на тиждень зупинити роботу.

— Чи можна звикнути на п'ятий рік великої війни до тривог?

— Ні. В мене навіть з'явилися панічні атаки. Коли чую сирену, не біжу в укриття, але дуже нервую, у мене починається тахікардія. Насправді я й не хочу звикати до таких умов. Хоча, буває, якщо довго немає тривог, то починаю нервувати від тиші. Чи просинаюсь уночі, чекаючи на попереджувальний сигнал. На жаль, ми всі травмовані й це з нами назавжди.

— Не шкодували, що, поїхавши у перші місяці війни 2022 року, ви все ж повернулися до Києва?

— Так, у березні 2022 року ми з сином виїхали з країни, бо дійсно було дуже страшно. Поїхали до моєї середньої доньки у Німеччину, де вона живе вже давно. Але я дуже сумувала за домом і не змогла там знаходитись довше пʼяти місяців. Стався парадокс: коли знаходишся за кордоном, більше нервуєш, ніж тут. Не можу пояснити, чому так, але у Києві мені спокійніше. Нещодавно була у старшої доньки, яка живе в Естонії. Коли на телефон приходили сповіщення про тривогу у Києві, я відразу починала нервувати, хоча була у безпеці.

— Можна було залишитися за кордоном заради сина…

— Єгор сам цього не захотів. Тут його батько, друзі та улюблений футбол. Він професійно грає у юнацькій команді київського «Динамо» й хоче будувати тут кар'єру. Впевнена, що мій син — майбутня зірка українського, а може, й світового футболу.

— Ваші доньки обрали творчі професії?

— Старша донька — художниця, вона тату-майстриня. Вчилася в університеті в Польщі. Середня — фінансистка. Ніхто моїм шляхом не пішов.

— Але ви також не відразу стали акторкою.

— Я за професією вчителька російської мови та літератури та англійської мови. Я вступила до університету у 1993 році, і цей факультет вважався дуже престижним. З першим чоловіком ми жили в Естонії, Таллінні. Там народилися мої доньки. Там я починала як модель. Потім працювала на російському радіо як ді-джейка. Коли ми з чоловіком розійшлися, повернулася до Києва, продовжувала зніматися у рекламі, мені почали пропонувати маленькі ролі у серіалах. Врешті я виявилася талановитою ученицею та досить швидко опанувала професію акторки.

«Щоб не зійти з розуму, прилаштовуюсь до обставин»

— Що для вас стало «на стоп» 24 лютого 2022 року?

— Тоді було багато проєктів, репетицій. В один день все припинилося. Коли я повернулася до Києва у серпні, у вересні ми почали вже готувати виставу. Щоб не зійти з розуму, актори почали пристосовуватися до обставин. Всі розуміли, що людям треба відволікатися від реальності, в театр почали ходити більше. Та й ми, актори, також відволікаємось і маємо якусь «копієчку».

— Що зараз вам надає сил?

— Я вирішила, що буду підлаштовуватися до того, що дає мені Всесвіт. Я могла б поїхати, але цього не зробила. Я оптиміст по життю та вірю у краще. Щастя складається з простих речей: прокинутися живим, ранкова кава, зустріч з друзями. Це й тримає.

— А як було до вторгнення?

— Я мала великі кар'єрні амбіції, будувала плани на майбутнє. Хотіла розпочати свій бізнес. Але зараз все відійшло. Просто займаюсь виживанням і ловлю кайф від дрібниць.

— Чи надовго так вистачить?

— Залежить від ментального здоров'я та сили кожного. Я розумію, що треба, як Мюнхгаузен, витягати себе із сьогодення за волосся, бо не знаєш, коли настане твій останній день. Звичайно, як раніше, вже не буде. Війна змінила нас ментально. На жаль…

— Є речі, про які ви досі мрієте?

— Чим старшою стаю, тим більше розумію, що мрії треба перетворювати на цілі. Мрію жити в мирній Україні, бо саме тут моє місце сили. Хочу, щоб мої діти жили своє найкраще життя. У свій «віш-лист» записала поїздку на Мальдіви та купівлю гаража для машини. Як прийде час, щоб у мене вистачило грошей на підтримку тіла й пластику. Мрію зніматися у класних проєктах і добре висипатися.

— А про кохання?

— Воно в мене є, просто не маю бажання це афішувати… Згадала, що до війни у мене була ідея відкрити салон оренди весільних суконь. Дуже оригінальна, й, можливо, вона таки здійсниться. А ще хотіла бути жіночкою, яка розписує молодят. Виявилося, що для цього потрібна юридична освіта. Але це залишилось моєю мрією — бути тією красивою жінкою, яка розписує у РАГСі.

Раніше в ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» акторка Ольга Атанасова , яка зіграла у «Розтині» роль баристи, розповіла про свої страхи, атаку «Шахеда» на її будинок та втому від війни.

Читайте нас у Facebook

Шоу-Бізнес