Мені хотілося просто провалитися крізь землю: «Міс Всесвіт Україна"-2026 Анна Ніконова про випробування роками великої війни

12 вересня 2026 р. 12:33

12 вересня 2026 р. 12:33

22-річна киянка Анна Ніконова представлятиме Україну на міжнародному конкурсі «Міс Всесвіт"-2026 у листопаді цього року в Пуерто-Рико (США). Дівчина зізнається, що ще рік тому і не мріяла про таку можливість, бо вчилася в університеті та займалася науковою діяльністю.

В ексклюзивному інтервʼю «ФАКТАМ» Анна розповіла про життя в багатодітній родині, сестру-близнючку, страх розмовляти та свого коханого.

«Вчуся відпускати контроль»

— Анно, який у вас настрій сьогодні, коли до старту конкурсу залишилося кілька місяців?

- У мене зараз дивна суміш величезного передчуття і хвилювання. Я дуже чекаю моменту, коли ми полетимо до Пуерто-Рико, але іноді ловлю себе на тому, що прокидаюся серед ночі й починаю подумки рахувати: скільки ще всього треба встигнути, що із сукнею, з костюмом… Потім кажу собі: «Аню, зараз третя ночі, ти точно нічого з цього не вирішиш» — і намагаюся заснути.

Підготовка зараз справді займає велику частину мого життя. Ми формуємо гардероб, працюємо над вечірньою сукнею та національним костюмом . Я займаюся дефіле з тренером з Індонезії, ходжу в зал, беру уроки ораторської майстерності.

Але останнім часом я думаю навіть більше не про те, як я пройду чи виглядатиму. Я постійно ставлю собі питання: «Що я хочу сказати, коли мене почують? Якою Україну побачать через мене?»

— Знайшли відповідь?

— Хочеться приїхати на конкурс не з набором завчених правильних фраз, а залишитися собою і говорити про те, що для мене справді важливо — Україну, наших дітей, освіту. Тому зараз я вчуся ще й трохи відпускати контроль. Хоча, якщо чесно, з останнім у мене поки найскладніше.

— Чи можна розкрити вже деталі національного костюму?

— В центрі його буде Скіфська пектораль . І тут для мене все дуже особисто. Моя бабуся багато років працювала в «Музеї історичних коштовностей України», де зберігається пектораль. Тому я знала про неї задовго до того, як могла нормально вимовити слово «пектораль». Вона завжди була частиною сімейних розмов. Коли ми почали думати над костюмом, зрозуміла, що не хочу просто взяти красивий український символ, хотілося річ, з якою в мене самої є зв’язок.

Перший ескіз створила моя сестра Лєра. І мені дуже подобається, що в результаті в одному образі зустрілися одразу кілька поколінь нашої сім’ї: історія, яку мені передала бабуся, творчий погляд моєї сестри і моя можливість показати це світу. Можу сказати одне: він має бути таким, щоб після нього людям захотілося загуглити: «А що таке Скіфська пектораль і чому вона з України?»

«Досі не розумію, як мама це робила»

— Яким, на вашу думку, є образ сучасної української жінки?

— Коли я думаю про це, першою бачу свою маму. Вона присвятила професійне життя освіті й водночас виховала десятьох дітей. І я досі не до кінця розумію, як вона це робила.

Сьогодні я бачу схоже в дуже багатьох українках. Вони керують компаніями, виховують дітей, волонтерять, навчаються, працюють, чекають близьких із фронту, починають життя заново в інших містах і країнах. І попри все це вони не втратили своєї жіночності, доброти й здатності піклуватися про інших.

— Конкурси краси часто критикують за об’єктивацію жінки. Що для вас особисто краса?

— Зовнішність для мене взагалі не перше, що робить людину красивою. Для мене краса дуже пов’язана з внутрішнім станом. Щодо самих конкурсів — я розумію, звідки береться критика. Але формат дуже змінився . Навіть на відборі на «Міс Всесвіт Україна» цього року не було конкурсу в купальниках. Сьогодні значно важливіше, хто ти, що можеш сказати і навіщо тобі взагалі ця платформа.

— На кастингу «Міс Всесвіт Україна» ви дефілювали босоніж. Що відчували у той момент?

— Це той випадок, коли зараз дуже смішно, а в моменті хотілося просто провалитися крізь землю. Все дуже банально: я невдало підібрала туфлі. Виходжу на дефіле і буквально відчуваю, що вони починають із мене спадати. І у голові за секунду відбувається ціла стратегічна нарада. У результаті я так розхвилювалася, що мені стало неймовірно жарко. Журі побачили, що відбувається, і запропонували пройти ще раз — уже босоніж. І знаєте, другий вихід був набагато кращим, бо втрачати мені вже було нічого.

— Ви з багатодітної родини. Як це — зростати в родині, де виховується десятеро дітей?

— Народитися в такій родині — це виграти лотерею. Тільки дуже гучну лотерею. У багатьох дітей бувають ночівлі з друзями. У нас вони, здається, тривали приблизно все дитинство, тому що ми всі жили в одному домі. Постійно хтось кудись біг, когось шукав, щось позичив і не повернув.

Ми з моєю сестрою-близнючкою п’ята і шоста дитина, тому в нас взагалі ідеальна позиція: є старші, до яких можна прийти за порадою, і молодші, для яких уже ти стаєш старшою. Батьки фізично не могли контролювати кожен наш крок, і це дуже рано навчило самостійності. Зараз ми дорослішаємо, живемо своїми життями, але все одно намагаємося збиратися на дні народження та сімейні свята. І от тоді знову стає дуже голосно. Я це обожнюю.

«Все почалося зовсім неромантично»

— Відомо, що до шести років ви сильно заїкалися. Що стало переломним моментом, коли ви зрозуміли, що цей дефект більше не керує вашим життям?

— Я, дійсно, дуже сильно заїкалася. Через це боялася говорити. Одного разу лікар порадив мамі віддати мене на вокал. І поступово сталося цікаве: через спів мені стало легше користуватися власним голосом. Мабуть, саме тоді я вперше відчула, наскільки багато змінюється, коли перестаєш боятися бути почутою.

— Ви закінчили Кембридж і позиціонуєте себе як науковиця. Навіщо вам конкурс краси?

— В якийсь момент я зрозуміла, що стала настільки серйозною, що трохи загубила іншу себе. Під час навчання я іноді брала участь у модельних зйомках. Спочатку це був просто спосіб переключитися і трохи заробити, що для студента завжди приємно. Але раптом я згадала, наскільки люблю камеру, творчість, моду. «Міс Всесвіт» ми багато років дивилися вдома з мамою та сестрами. І саме мама одного дня сказала: «Чому б тобі не спробувати?». Я подала заявку майже без очікувань. А потім усе зайшло трохи далі, ніж я планувала. Але зараз мені подобається саме цей контраст.

— Ви не приховуєте свого коханого, як познайомилися з Девідом?

- Насправді все почалося зовсім не романтично — у потязі дорогою до Парижа. Ми вже знали одне одного через спільних друзів і навчалися в одному університеті, але довго залишалися просто друзями. Потім у якийсь момент дружба перестала бути просто дружбою. Мені здається, саме тому в нас такі здорові стосунки. Я досі можу сказати, що мій хлопець — мій найкращий друг.

Є ще одна кумедна деталь: у Девіда теж є брат-близнюк. Причому вони настільки схожі, що спочатку я реально могла їх переплутати. Тому тепер у нашій компанії дві пари близнюків — я з Олею і Девід із братом.

— Девід підтримав ваше рішення взяти участь у конкурсі?

— Так. І, здається, повірив у цю історію серйозніше за мене. У мене було багато сумнівів — це зовсім новий для мене світ, і я взагалі не розуміла, чого очікувати. А він сказав дуже просто: «Тобі варто спробувати». Потім він почав дивитися попередні конкурси

— Як роки війни вплинули на вас і про що мрієте?

- Війна дуже мене змінила. І я думаю, що ще багато років буду усвідомлювати, наскільки сильно. Був період, коли я ніби втратила себе. Плани, які здавалися зрозумілими, раптом перестали мати сенс. Під час війни я завершувала бакалаврську дисертацію про психологічний стан українських студентів, які були змушені залишити свої домівки й продовжувати навчання в умовах постійного стресу. Напевно, саме тоді я перестала думати, що для мрій обов’язково має настати якийсь ідеальний момент. Бо останні роки дуже чітко показали моєму поколінню: «потім» — ненадійний план.

Можливо, тому зараз погоджуюся на речі, яких раніше могла боятися. А найбільша моя мрія насправді схожа на мрії кожного з нас. Я хочу перемоги України і справедливого миру. Мабуть, сьогодні саме можливість мати звичайне майбутнє здається мені однією з найбільших розкошів .

Раніше «ФАКТИ» повідомляли про те, що одразу дві українки стали королевами краси у США .

Читайте нас у Facebook

Шоу-Бізнес