«Кузьма: Страшно веселий» повертає Андрія Кузьменка живою людиною, а не пам’ятником

16 вересня 2026 р. 00:48

16 вересня 2026 р. 00:48


Документальний фільм «Кузьма: Страшно веселий» про Андрія Кузьменка вийшов у прокат із принципово неідеалізованим поглядом на свого героя. Автори стрічки працювали з великим масивом архівних матеріалів і свідомо відмовилися від образу бездоганної легенди, намагаючись показати музиканта різним — дотепним, різким, теплим, суперечливим і водночас дуже впізнаваним.

Після смерті відомої людини її публічний образ часто поступово стає гладшим: залишаються найпопулярніші пісні, кілька цитат, знайомі історії та зручні спогади. У випадку Кузьми така схема особливо небезпечна, адже значна частина його привабливості якраз і полягала в непередбачуваності, самоіронії та здатності говорити незручні речі просто й без зайвої дистанції.

Саме тому архів у цьому фільмі працює не як декоративна ностальгія, а як спосіб повернути інтонацію людини. Старі інтерв’ю, домашні записи, фрагменти репетицій, випадкові жарти й неформальні розмови дозволяють побачити не лише результат великої кар’єри, а й самого Андрія в процесі життя — із сумнівами, втомою, різкими реакціями та моментами абсолютної легкості.

Дружина музиканта Світлана Бабійчук називала стрічку складною, багатогранною й навіть спірною. Такий підхід природний для документального портрета людини, навколо якої давно сформувався майже міфологічний образ. Якщо прибрати все неоднозначне, біографічне кіно дуже швидко перетворюється на ювілейну програму, де герой існує лише як набір правильних характеристик.

Для глядачів додаткова складність полягає в тому, що кожен давно має власного Кузьму. Для когось він передусім музикант, для когось телеведучий, для когось автор гострих суспільних коментарів, а для когось людина, чиї пісні супроводжували важливі роки життя. Тому новий документальний фільм не знайомить із ним із нуля, а вступає у діалог із уже сформованою пам’яттю.

Творці стрічки прагнули, щоб сам Кузьма залишався головним оповідачем. Замість того щоб будувати історію лише на сучасних коментарях інших людей, вони використали архівні записи так, аби музикант фактично сам проводив глядача через власну біографію. Це дозволяє відчути не лише хронологію подій, а й його характер, зміни, внутрішні суперечності та реакцію на різні періоди життя.

У підсумку «Кузьма: Страшно веселий» працює не тільки як фільм для давніх шанувальників «Скрябіна». Це ще й розмова про те, як ми пам’ятаємо відомих українців після їхньої смерті. Чесний портрет виявляється сильнішим за ідеальний саме тому, що залишає в кадрі живу людину, а не відполірований символ.

https://toneto.net/news/kultura/kuzma—strashno-veseliy—u-prokat—-nav—shcho-dokumentalnomu-f—lmu-zalishati-geroya-givoyu-lyudinoyu

«Кузьма: Страшно веселий» повертає Андрія Кузьменка живою людиною, а не пам’ятником

Джерело: newsyou.info (Шоу-Бізнес)

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua