Данські церкви критикують ВРЦ за те, що ті більше засуджують закони України, ніж “священну” війну Росії

21 листопада 2024 р. 12:48

21 листопада 2024 р. 12:48

Про це йдеться на сайті Софійського братства .

У безпрецедентному виступі Національна рада церков Данії стала першим європейським церковним органом, який публічно поставив під сумнів контрастуючі реакції ВРЦ на релігійні події в контексті війни Росії проти України.

У своїй заяві, датованій 5 листопада 2024 року, данська рада порушила шість важливих питань щодо підходу ВРЦ. Зокрема, вона запитала, чому організація витратила лише чотири дні на засудження релігійного законодавства України, що вимагає розриву зв’язків Української Православної Церкви з Московським Патріархатом, тоді як на реакцію щодо заяв Росії про війну як “священну” пішли два роки.

Рада запитала прямо: “Кому вигідна” заява ВРЦ, яка виступає проти Української Ради Церков і релігійних організацій та української держави?

“Чому ВРЦ діяла так поспішно в цьому випадку? Чому модератор і генеральний секретар не залучили експертів чи не звернулися до українського уряду за роз’ясненнями, як це було у випадку із заявою патріарха Кирила про “священну” війну?” – запитала данська рада у своїй заяві.

Документ також критикує ВРЦ за те, що вона не проконсультувалася з Конференцією Європейських Церков (КЄЦ), попри існування меморандуму про взаєморозуміння, який зобов’язує до таких консультацій.

Закон України №8371: контекст

На обговорення винесено український закон №8371, прийнятий 20 серпня 2024 року, який забороняє діяльність релігійних організацій, афілійованих із Росією, та визначає ідеологію “русского мира” як “неоколоніальну російську доктрину, засновану на шовіністичних, нацистських, расистських, ксенофобських і релігійних ідеях”. Закон конкретно спрямований на релігійні організації, пов’язані з державами, які визнані агресорами проти України.

Хоча закон прямо не називає Українську Православну Церкву Московського Патріархату (УПЦ МП), він вимагає від релігійних організацій довести розрив зв’язків із Росією протягом дев’яти місяців або зіштовхнутися з можливим скасуванням реєстрації через суд.

Виконання цього закону передбачає складні процедури: Державна служба України з етнополітики та свободи совісті повинна розглядати кожну парафію окремо, оскільки УПЦ МП діє як мережа близько 8000 афілійованих релігійних організацій. Навіть у разі скасування реєстрації громади можуть продовжувати релігійну діяльність, але втрачають привілеї, такі як банківські рахунки, офіційні зарплати, право власності на майно та знижені тарифи на комунальні послуги.

За словами релігієзнавиці Тетяни Деркач, закон стосується УПЦ МП, але не є автоматичною забороною. Він створює правову базу, яка вимагає приблизно 4000 окремих судових позовів щодо громад, які підпорядковуються УПЦ МП. Незалежний експерт доктор Себастьян Ріместад описує закон як “переважно символічний, з обмеженим практичним ефектом”.

Критика данської ради

Данська рада розкритикувала заяву ВРЦ, що назвала закон “колективним покаранням”, зазначивши, що релігійна структура України працює на рівні парафій, а не єдиного органу. Самі українські релігійні лідери захищають це законодавство, заявляючи, що “релігійні права та свободи поважаються в Україні навіть під час жорстокої війни”.

Чому Україна ухвалила закон?

Прийняття Україною закону про регулювання релігійних організацій, пов’язаних із Росією, стало наслідком багаторічної складної релігійної ситуації під час війни. Як зазначають експерти, на яких посилається Euromaidan Press, закон спрямований не на заборону релігійної практики, а на допомогу УПЦ МП у вирішенні її двозначних відносин із Москвою.

З початку російського вторгнення українські спецслужби зафіксували випадки, коли духовенство УПЦ МП нібито підтримувало російську агресію. Лідер Російської Православної Церкви Патріарх Кирил називав вторгнення “священною війною” та благословляв військові дії росії в Україні. Водночас, хоча УПЦ МП оголосила про адміністративну незалежність від Москви у травні 2022 року, експертний комітет встановив, що цей розрив був неповним, а Церква продовжує зберігати канонічні зв’язки з Російською Православною Церквою.

“Закон не може заборонити проросійські настрої в суспільстві, зокрема в церкві. Тому ми повинні працювати з громадянами, посилювати освіту, контрпропаганду, інформаційну безпеку”, – зазначив релігієзнавець Андрій Смирнов в інтерв’ю Euromaidan Press. Він додав, що держава має виступати посередником у релігійних питаннях, враховуючи загрози національній безпеці через релігійні установи.

Закон передбачає дев’ятимісячний термін для релігійних організацій, щоб вони уточнили свій статус. Деякі представники УПЦ МП навіть вітають закон як важіль для повного розриву зв’язків із Москвою.

Пізнавально