Свято Богоявлення Господнього Церква відзначає 6

05 січня 2025 р. 18:58

05 січня 2025 р. 18:58

Йоан – пророк, котрий бачив свою місію у підготовці людей до участі в новому етапі історії – приходу Месії. Для своєї проповіді він обрав знак – омивання людей в ріці Йордан. Обряди омивань були знайомі юдеям, але спосіб, який обрав Йоан, є унікальний для того часу.

Річка Йордан, в котрій хрестить Йоан, є межовим кордоном обітованної Богом Ізраїльської землі (Чис. 13:29). Той факт, що люди залишають єврейську країну, щоб прийти до Йордану, де Іван хрестить, свідчить про гноблення, яке існує в єврейському суспільстві: те, що було землею обітованою, стало землею рабства, як колись стародавній Єгипет. Таким чином це хрещення означає і готовністю нового «Виходу». Виходу з гноблення гріха.

Коли ізраїльтяни тікали з Єгипту, перейшли море, не замочивши ніг (на відміну від єгиптян, котрі затонули), і так само, входячи в обітовану землю, перейшли Йордан посуху (Іс.Нав. 3), так і тепер вони мають зануритись у воду, «померши» для старого життя. Через омиття Йоан запрошував людей прийняти докорінну зміну свого життя та висловити готовність до участі в ділах Божої сили, котрі мають от-от статись.

Тим, хто приходить для звершення докорінної зміни свого життя задля відкритості на Божий прихід, є й Ісус з Назарету. В момент хрещення Ісуса стає явним, що Божий прихід буде здійснюватись через Нього. Животворящий Дух Божий сходить на Ісуса і показує, що в Ньому є повнота нового, Божественного життя. Те, ким є Ісус, розкривається на річці Йордан через слова: «Ти єси Син мій возлюблений (Пс.2:7), у тобі – моє уподобання (Іс.42:1)» (Мр.1:11). Ісус відкривається у хрещенні як обраний Богом помазаник, тобто Цар (Пс.2), але водночас – як зневажений, страждаючий слуга з книги пророка Ісаї (Іс.42,53).

Для самого Ісуса Його хрещення означало скоріше не символічну «смерть для гріха», а реальну готовність виконати волю Отця, аж до смерті, для перемоги над гріхом у майбутньому. Тому Ісус називає хрещенням свою смерть на хресті: «Чи можете пити чашу, яку я п'ю, і хреститися хрещенням, яким я хрещусь?» (Мр.10)

Ще за свого прилюдного служіння Ісус разом з учнями переймають, продовжують і розвивають практику Йоанового хрещення (Ів. 3:22-26), а в часі після воскресіння Ісуса практика хрещення стає необхідною для вступу в спільноту християн.

Хоч за головний «образ» хрещення було Церквою обрано смерть і воскресіння Христа (Рим.6), а не хрещення Ісуса в річці Йордан, та все ж серед деяких ранньохристиянських спільнот, а особливо Сирії та Єгипту – хрещення вірних, аж до IV століття, відбувалось в першу чергу через спогад про хрещення Ісуса, а не в контексті Пасхи. З цих самих регіонів походять і перші згадки, датовані ІІІ століттям, про святкування окремими спільнотами хрещення Ісуса. З четвертого століття можемо свідчити про поширення свята Богоявлення на весь християнський схід з датою святкування 6 січня.

Не відомо, чому святкування цього дня було поставлено на 6 січня — дату, котра, серед інших, зустрічається вже в ІІІ столітті. Пояснюючи цю дату в IV столітті, намагаються алегорично показати, що 6 січня є днем пов'язаним з сяйвом Сонця та його повнотою. Так Єфрем Сирін писав: " Минуло дванадцять днів — відколи Сонце сходити почало (мається на увазі Сонцестояння) і сьогодні - це тринадцятий день, котрий є символом Сина та його дванадцятьох апостолів " (Ephr. Hymn. de Nat. Chr. 6, 22).

Для свята Богоявлення тематика світла була важливою до такої міри, що саме свято «Богоявлення» називалось також «Святом Світел». Важливість тематики світла допомагає зрозуміти той факт, що в ранній Церкві широко побудувало передання про те, що під час хрещення Ісуса в Йордані з'явилося велике світло. Також, свято Богоявлення зберігало глибокий зв'язок з хрещенням вірних, котре було прийнято звершувати в цей день. Хрещення ж вірних було прийнято називати «просвіченням».

Варто зазначити, що початково хрещення Ісуса святкували разом з іншими подіями, такими як Його народження та навіть чудо в Кані Галилейській. Але вже до кінця IV століття бачимо в багатьох традиціях тенденцію до відокремлення хрещення Ісуса від інших свят. Таким чином святкування Різдва Христового переносять на 25 грудня. Про остаточне відділення хрещення від Різдва можна говорити з VII століття. Єдиною Церквою, котра не прийняла ці розділення, є Вірменська.

Богослужіння Богоявлення візантійського обряду, в котрому залишилась головно тема хрещення Ісуса, особливу увагу звертає на перемогу Ісуса над ворогом людського роду вже в момент хрещення, а також на переміні значення води для людини. Тепер через вилиття води і Духа людина здатна приєднатись до Нового Життя у Бозі.

Для більшості церковних людей свято Богоявління асоціюється з особливим обрядом освячення води, з окропленням нею присутніх, а відтак і їхніх домівок. Детальніше про богословське значення освячення води .

Джерела для додаткового читання:

• The Rites of Christian Initiation. Their Evolution and Interpretation Revised and Expanded Edition Maxwell E. Johnson.
• The Appearance of the Light at the Baptism of Jesus and the Origins of the Feast of Epiphany: An Investigation of Greek, Syriac, Armenian, and Latin Sources. Gabriele Winkler.
• Die Anfänge von Weihnachten und Epiphanias. Hans Förster.

Публікація вийшла у рамках проекту РІСУ " Свята Літургійного року ".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проект.

##DONATE_TEXT_BLOCK##

Пізнавально