Мода як форма спротиву: як війна змінила стиль українців?

16 червня 2025 р. 07:05

16 червня 2025 р. 07:05

Сьогодні одяг — це не просто тканина. Це символ, позиція, голос, який не заглушити навіть вибухами.

Український стиль: від моди до маніфесту

Зараз українок і українців легко впізнати будь-де у світі. І не лише по мові, а й по тому, що на них одягнуто. Тризуби, мапи України, жовто-блакитні кольори, фраза «русский военный корабль...» (далі ви знаєте) — усе це не просто принти. Це — емблеми непокори. А непокора це те, з чим українці народжуються!

Особливе місце зайняв оливковий, або як його ще називають — колір ЗСУ. Його носять із гордістю, і навіть ті, хто раніше не вилазив із пастельних відтінків, тепер шукають парки та худі саме такого забарвлення. Універсальний, стриманий і, головне, з глибоким змістом.

Вишиванки також перестали бути лише «на День незалежності». Ними прикрашають футболки, куртки, навіть взуття. Аксесуари з етнічними елементами стали деталями щоденного образу, а не лише даниною традиції.

Усе це — не про тренди, а про приналежність. Ви не зможете переплутати українку у вишитій сорочці, джинсах і з татуюванням тризуба на зап’ясті з туристкою з Європи. Бо вона не просто носить це — вона цим живе.

Мода заради підтримки: як одяг допомагає армії

Окремий феномен — бренди, які створюють речі з українською символікою й передають частину прибутку на потреби армії. Іноді футболка з тризубом — це не тільки про ідентичність, а й про бронежилет для когось на фронті. Купуючи такий одяг, ви буквально одягаєте когось з ЗСУ.

А тепер про фейли: коли патріотизм переходить межу

Та, на жаль, не все, що має прапор чи вишивку, автоматично стає стильним. Іноді намагання бути патріотом виглядає… дивно. А подекуди й відверто безглуздо. Нижче — ТОП-5 невдалих прикладів «патріотичної» моди:

Купальники в пікселі. Серйозно. Камуфляж, який має маскувати тіло — на пляжі виглядає не як підтримка армії, а як зневага до неї. І так, є реальні приклади з онлайн-магазинів: купальники з імітацією ЗСУшного пікселю.

Манікюр з гербом на кожному пальці. Один — ще окей. Але повний комплект тризубів, особливо з блискітками — це вже не ідентичність, а пекельна суміш з естетичного насильства.

Білизна з написами «Слава Україні». Є речі, які мають залишатися поважними. Коли це на сідницях — виглядає не як гордість, а як наруга.

Патріотичні фартухи в стилі «борщ і смерть ворогам». Так, ми розуміємо іронію. Але є межа між жартом і несмаком. Тим паче, коли це друкують масово і продають як сувенір.

Найгірший «Буча-комбуча», зараз такого майже не зустрінеш, а ще пару років тому була ціла навала такого непотребу.

Ці приклади не про заборону. А про те, що стиль — це не лише зміст, а й форма. І якщо ми хочемо, щоб нас сприймали як націю з гідністю — важливо не скочуватися в «базарну версію патріотизму».

Про шароварщину та вишиватництво: чому важливо розрізняти

Нас часто запитують: а чим погана шароварщина? Пояснюємо.

Шароварщина — це спрощена, комічна, часто фальшива подача української культури: надмірні вишивки, стереотипні образи, псевдонародність. Це коли вишиванка — не частина культури, а декорація без сенсу. Це коли замість глибини маємо гламурний кліше.

Вишиватництво — це побутовий пафос патріотизму. Коли людина вимагає поваги тільки тому, що носить тризуб або постить прапор у соцмережах. Але при цьому сама не донатить, не допомагає, не воює.

І те, й інше — підміна справжнього. Ми маємо нести культуру з гідністю, а не з маркетинговим пафосом. Бо справжній спротив — не в кількості принтів, а в змісті, який за ними стоїть.

Одяг — це те, що бачать першими. І якщо в ньому закодовано ідентичність, гідність, спротив — то це вже не просто мода. Це частина фронту. І ви на ньому — щодня.

А бути стильними й усвідомленими — це ще одна наша перемога. Без фанатизму, без шароварщини. Щиро — по-українськи.

Пізнавально