Сьогодні вшановують блаженних новомучеників УГКЦ ХХ

27 червня 2025 р. 09:43

27 червня 2025 р. 09:43

Це свято було встановлене після того, як Папа Іван Павло ІІ відвідав Україну та 27 червня 2001 р. проголосив цих двадцятьох шістьох осіб блаженними. В Католицькій Церкві це — перший етап до визнання святості. Йому передує беатифікаційний процес, під час якого Дикастерія визнання святих (до 2022р. — Конгрегація у справах канонізації святих) досліджує життя праведників на наявність геройських чеснот та факти чудес за їхнім посередництвом. Остаточне рішення щодо визнання когось блаженним приймає Римський Архиєрей.

Так сталося і з мучениками Української Греко-Католицької Церкви. Більшість із них — єпископи, священики, монахині, хоча є і один мирянин — дяк Володимир Прийма. Усіх їх об’єднує любов до Бога та людей, безкомпромісність щодо зла, висловлення правди посеред тотальної брехні, закоріненої в державній системі та суспільній свідомості, вірність Євангелію, не зважаючи ні на що.

Така позиція не могла пройти повз увагу каральної машини, яка чи то через ув’язнення, чи через убивство без суду і слідства розправилася з Христовими слугами. З кожним у свій спосіб. Кожен із двадцяти шести блаженних прожив особливе життя і по-особливому увінчав його мученицькою смертю.

Спільні та індивідуальні особливості мучеництва ХХ століття від рук тоталітарних систем лягли в основу служби Блаженних новомучеників УГКЦ . Її, взоруючись на принципи візантійської гимнографії, протягом Світлого тижня 2009 р. написав протопсалт та перекладач Андрій Шкраб’юк з нагоди освячення храму Блаженних новомучеників ХХ століття при Українському Католицькому Університеті (тепер переданий на потреби військового капеланства). Він же уклав і ноти для її піснеспівів на основі “Напівника Церковного” Ігнатія Полотнюка (1902). А деякі тексти, запозичені з інших служб, наново переклав з грецької.

Від 2016 р. діє декрет Отця і Глави УГКЦ Святослава, згідно з яким служба Блаженним новомученикам використовується у літургійному житті Церкви ad experimentum (з можливістю виправлень і доповнень). Її тексти укладені так, що переспівують різні фрагменти зі Старого та Нового Завітів, відтворюючи на їхній основі історичний контекст, в якому українським мученикам доводилося засвідчувати свою віру.

Вечірню розпочинає стихира, в якій закладено основну цінність, якою керувався кожен з новомучеників: “Все возложивши на Бога уповання, ви прийняли заповіт Небесного Вчителя, що сказав: “Хай не тривожиться серце ваше!” (пор. Йо. 14, 1). З неї випливає щоденне служіння кожного з них, готовність в певний момент прийняти страждання та муки, коли вони постали перед вибором: бути з Христом чи згодитися на компроміс задля безпечного існування, та отримання небесних вінків за усі подвиги.

Мученики спершу пізнали радість віри та служіння, бо “все Сотворитель создав для радости й любови, все творіння звершив не на смерть, а на Свою прославу” (стихира Вечірні, пор. Муд. 1, 13-14).

А потім “спізнали і страждання, пізнали Отця — спізнавши Лик Страждальця, що і Сам пройшов шлях скорботний” (стихира Вечірні, пор. Йо. 14, 9; Іс. 53). Адже “довкола нищено життя і гідність людську”, “руйнував лютий гонитель Церкву видиму”, панувала “круговерть смерти та ворожнечі” (стихира Вечірні). Святі ж “відчаєві не піддалися і служіння не покинули, що його заповів Господь друзям своїм” (стихира Вечірні, пор. Йо. 15, 15 - 17). І це виявилося недаремним, бо “після ночі зблиснув досвіток відродження і настав час відбудови, коли інші перейняли плоди страждань і мук”, на що, як каже стихира Вечірні, покладали надію мученики, приносячи себе в жертву.

Крім ідеалів любові до Бога та ближнього, пошани до життя й гідності людини, блаженні новомученики, — кажуть нам тексти їхньої служби, — обстоювали єдність із Вселенською Церквою тоді, як “замишляв підступно лютий і нелюдський ворог знищити непідвладну йому Церкву через ложне возз’єднання з Церквою, яку знекровив і зневолив”. Мученики ж своїми словами й ділами в різний спосіб продемонстрували мучителям думку: “Ми в правді славимо Бога і в правді навчаємо слово Його істини. Не зрадимо Церкву тиранопоклонством, не відречемося Первоапостольної Єдности” (стихира Вечірні). Вони не відреклися, навіть знаючи, що за це їх очікують страждання та загибель.

Десятиліттями опісля, як свідчить сам автор служби А. Шкраб’юк, він особисто 17 вересня 1989 р. став свідком тих плодів, які принесли страждання українських мучеників, що оспівав у сідальному Утрені: “Здивувався світ увесь, бо узрів чудо неможливе: явилася, мовби з небуття, Церква зі святителями, кліром і множеством вірних, століттями руйнована, але не знищена, і в останнім часі умертвлена. І явила прецінну окрасу — своїх мучеників, ісповідників і праведників, що просіяли у досвітній темряві”.

Так Утреня Блеженним новомученикам набирає воскресного настрою. Інший її сідальний автор так уклав, щоб він за змістом та мелодією нагадував аналогічний у воскресній службі: “Як гріб Твій, Спасе, так і Церкву-страдницю запечатав і стеріг безбожник. Та явилися, як Ангели, святі її ісповідники і звістили Воскресіння у досвітній темряві”.

Канон Утрені являє собою сукупність 28 тропарів, присвячених кожному з блаженних, так що перші їхні літери складаються в акростих: “Блаженні Богомудрі твої, краю наш”. Тож в такому порядку подаємо коротку інформацію про життя та подвиг кожного з блаженних.

Радянська влада впала. Гноблена і заборонена нею УГКЦ вийшла на свободу. Як і представники інших конфесій, її новомученики кинули виклик людиноненависницькій системі та показали, що все побудоване на насильстві, ненависті, брехні, залякуванні — скінченне, що після темряви настає світло, а після смерті — воскресіння.

Пізнавально