Сьогодні вшановують святителя Андрея

04 липня 2025 р. 08:32

04 липня 2025 р. 08:32

Народився він у середині VII ст. у Дамаску в заможній родині. Житіє св. Андрея розповідає, що він від народження був німим і в чудесний спосіб зцілився під час Божественної Літургії. Духовну та аскетичну формацію проходив у монастирі св. Сави у Палестині. Був помічником при єпископі Дамаску. За іншими даними — при місцеблюстителі Єрусалимської катедри Теодорі, так як через арабські завоювання цей престол не займав жодний патріарх. Тому іноді св. Андрея ще називають Єрусалимським.

Однак найпомітніший вплив на нього зробило сирійське богослов’я, яке відзначалося самобутністю та відмінністю від візантійського. Це вплинуло і на життя, і на творчість майбутнього Критського єпископа.

Тоді, як візантійське і пізніше латинське богослов’я спиралося на філософську термінологію, сирійське більший акцент робило на Святому Письмі. Звідси й така насиченість біблійними образами Великого покаянного канону та інших творів св. Андрея Критського. Для пояснення певних богословських понять сирійське середовище віддає перевагу образності та поетичності перед філософією. Тому св. Андрей Критський, наприклад, при поясненні тайни Пресвятої Трійці використовує образ сонця (сонячний диск — Отець, промені, які проникають до землі, — Син, а тепло та світло, якими вони огортають все живе, — Дух Святий, і всі вони разом становлять єдине ціле).

Особливою була й аскеза, яку сповідувало сирійське богослов’я. Вона полягала не в надмірних умертвленнях, а радше у простоті, відмові від усього зайвого та використанням лише того, що є достатнім для задоволення природних потреб. Тож цілком можливо, що таке розуміння аскези і визначало практичний бік життя св. Андрея як монаха.

Святий брав участь у VI Вселенському Соборі (680-681 рр.), який засудив єресі моноенергізму та монотелітизму. На цьому Соборі він представив свій Великий покаянний канон. По його завершенні св. Андрей залишився у Константинополі. Його висвятили на диякона. Своє служіння він виконував при храмі Святої Софії. Опікувався притулком св. Павла та лікарнею для бідних у кварталі Євгенія.

За правління імператора Юстиніана ІІ (685-695 рр.) св. Андрея призначили єпископом о. Криту. Вже у 690-691 р. він як архиєрей представляв цю Церкву на П’ято-шостому (Трулльському) Соборі у Константинополі, метою якого було вирішення дисциплінарних питань, які попередні два Собори (V і VI) відклали через виклики доктринального характеру та приоритет щодо їхнього вирішення.

Як єпископ Криту св. Андрей не тільки займався вирішенням організаційних питань та благодійністю, а й поринув у творчість. Навички ритора стали йому у пригоді при виголошенні проповідей. До сьогодні збереглися його повчальні Слова на деякі свята літургійного року. Однак найбільший внесок св. Андрей Критський зробив у гімнографію богослужінь, серед якої чільне місце належить канонам (близько 70-ти).

Канон як окремий жанр літургійної поезії був відомий ще з попередніх століть. Він становить структурну єдність, в основі якої лежать 8 або 9 біблійних пісень, поєднаних з тропарями на тему дня. Пізніше увійшов до складу Утрені, Повечір’я чи Недільної Північної. Творчість св. Андрея Критського надала цьому жанру нового дихання, зробивши його взірцем для наступних поколінь гимнографів.

Крім канонів вказаного зразка на честь Різдва, Богоявлення, Стрітення, Благовіщення, Квітної неділі, П’ятдесятниці, Переображення, Різдва Пресвятої Богородиці, Зачаття св. Анни, св. Василія Великого, св. Григорія Богослова, Різдва св. Йоана Хрестителя, Усікновення голови св. Йоана Хрестителя тощо, св. Андрей Критський складав також трипіснці — особливі канони, які складаються не з 8 чи 9-ти пісень, а з трьох. Зокрема трипіснці його авторства поєднуються зі службою Повечір’я у Квітну седмицю та в перші чотири дні Великої.

Щодо закінчення життя св. Андрея Критського джерела подають різну інформацію і про рік, і про місце. Відомо, що, повертаючись з Константинополя, де єпископ вирішував справи своєї Церкви, він на одному з островів занедужав і помер. Сталося це на початку VIII ст. Його мощі згодом перенесли до Константинополя. Вони тривалий час покоїлися в монастирі, збудованому на його честь. Останні згадки про них датуються XIV ст.

Церква на знак вдячності за складені канони також вшанувала св. Андрея Критського особливою службою. Один із тропарів канону Утрені на його честь так підсумовує основні заслуги святого: “Направив ти добродійством життя твоє, преподобний, і божественним бажанням з Богом єднаючись, органом ти явився словесним, що всю вселенну прояснює піснями, черпаючи скарби божественні”.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ " Свята Літургійного року ".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.

##DONATE_TEXT_BLOCK##

Пізнавально