Сьогодні вшановують преподобну

04 липня 2025 р. 09:55

04 липня 2025 р. 09:55

До категорії преподобних св. Марту можна віднести лише частково. Вона радше прожила життя святої мирянки, оспівування чого в літургійній традиції є великою рідкістю. В ті часи, коли писалися Житія святих та складалися літургійні тексти, прямування людини до Бога через подружнє життя, виховання дітей, заняття мирськими справами видавалося чимось банальним і невартим уваги, на відміну від монашества чи мучеництва.

Св. Марта народилася і жила в Антіохії у VI ст. Спершу справді хотіла присвятити своє дівицтво Христові та віддатися молитві вдалині від світу, але, як це часто бувало в ті часи, батьки видали її заміж. Людина, котра хоче жити з Богом, продовжуватиме жити з ним в будь-якому стані і за будь-яких обставин. Так зробила і св. Марта. Вона намагалася сумлінно виконувати свої сімейні обов’язки, поєднуючи їх з молитвою та постом. Не змігши жити чисто в дівицтві, вона стала чисто жити у подружжі.

Взірцем для цього їй, як кажуть літургійні тексти, була Богородиця. “Зажадавши душею Царицю всіх, Марто, ти сама прикрасилася чистотою і через неї дари отримала” (канон Утрені, пісня 6). Також, згідно з Житієм святої, вона молилася про заступництво до св. Йоана Хрестителя, храм на честь котрого вона часто відвідувала.

Так в молитві св. Марта переживала свою вагітність. Одного разу їй уві сні з’явився св. Йоан Хреститель і провістив народження “дивного сина”. Коли хлопчик народився, батьки Марта та Йоан назвали його Симеоном. Св. Марта зайнялася його християнським вихованням, навчаючи молитися та часто беручи з собою до храму.

У травні 526 р. Антіохію сколихнув землетрус. Більшість міста була зруйнована. Загинуло близько чверті мільйона осіб, серед яких Патріарх Антіохійський Євфрасій та чоловік св. Марти Йоан. Жінка з сином врятувалися в храмі св. Йоана Хрестителя, який вистояв під час землетрусу.

Після смерті чоловіка св. Марта ще більше присвятила себе молитві, прийняттю Святих Таїнств, посту, милостині і, звісно, вихованню сина. Серед діл милосердя, якими вона регулярно займалася, були пошиття білої одежі для катехуменів, допомога при похоронах, відвідування хворих та ув’язнених.

Коли Симеон підріс, він обрав самітницьке життя. У ті часи серед монашества був поширений спосіб здійснення подвигу через постійне стояння на стовпі. Тих, хто віддався такому способу життя, називали стовпниками, і одним з них став Симеон. Він спорудив собі стовп на Дивній горі понад річкою Оронтом між Селевкією та Антіохією, де й звершував свій молитовний подвиг та служив людям отриманим від Бога даром зцілення. Тому й назвали святого Симеоном Дивногорцем, стовпником.

Мати підтримувала його святе життя, дякувала за його благодать Богові і продовжувала робити те, чим жила уже багато років. Прийнявши перед смертю Пресвяту Євхаристію, вона 551 р. відійшла до Бога. Поховали св. Марту поряд зі стовпом Симеона, і на її гробі відбувалися численні чуда.

Не відзначалася св. Марта за життя грандіозними подвигами, але молитвою, сімейним життям, материнством і непомітною на перший погляд працею осягнула святість. Або, як підсумовує сідальний Утрені на честь святої: “Неустанно в молитвах чуваючи і милостинею Богу догоджаючи, в Божі храми часто ходячи, прехвальна Марто, зі сльозами, постом і вірою молячись, прийняла ти священно дитя. Разом з ним молися, щоб спаслися від бід ми, що тебе почитаємо”.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ " Свята Літургійного року ".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.

##DONATE_TEXT_BLOCK##

Пізнавально