«Не даймо пропаганді оволодіти нами», — владика УГКЦ про українсько-польські відносини

15 вересня 2026 р. 12:38

15 вересня 2026 р. 12:38

Про це в інтерв’ю українській редакції Радіо Ватикану — Vatican News розповів єпископ-помічник Вроцлавсько-Кошалінської єпархії УГКЦ у Польщі владика Маріуш Дмитерко, який нещодавно відзначив першу річницю своєї єпископської хіротонії. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ .

Історія Вроцлавсько-Кошалінської єпархії тісно пов’язана з українцями, депортованими під час акції «Вісла» 1947 року. Виселені на західні та північні землі Польщі, вони опинилися в середовищі, де українську ідентичність та греко-католицьку віру намагалися поступово знищити.

Владика Маріуш Дмитерко наголошує, що саме стійкість попередніх поколінь дала змогу зберегти церковне життя. Попри відсутність власних структур, нагляд комуністичних спецслужб та постійний страх, українці гуртувалися навколо Церкви, створювали душпастирські осередки та будували храми.

«Я завжди проводжу паралель ізраїльським народом, який опинився у вавилонській неволі: „Як нам на чужині Господніх пісень співати?“. Наші переселенці теж могли б запитати: „Як нам на чужині хвалити Бога?“. Але попри все вони створювали перші станиці, душпастирські осередки та парафії», — каже єпископ.

Після 2014 року, а особливо після 24 лютого 2022 року, душпастирська карта УГКЦ у Польщі суттєво змінилася. Лише у Вроцлавсько-Кошалінській єпархії від 2014 року створили понад 50 душпастирських центрів. Нова хвиля українців прийшла до храмів, які десятиліттями тому створювали їхні попередники.

«Святині, зведені попередніми поколіннями, стали духовним домом для нових біженців, місцем, де вони можуть молитися і прославляти Бога рідною мовою», — зазначив владика.

У місцях, де українська громада ще не має власних храмів, їй допомагає Римо-Католицька Церква в Польщі. Римо-католицькі єпископи та парохи відкривають для українців свої костели, надаючи простір для богослужінь.

«Я складаю низький уклін усім вірним полякам-католикам, які відкрили свої серця й храми. Велика вдячність усій Римо-Католицькій Церкві в Польщі за таку відкритість та готовність іти назустріч нашим душпастирським потребам», — продовжує єпископ.

За словами владики Маріуша, особливо важливо зберігати тверезість в інформаційному просторі, де окремі конфліктні випадки можуть створювати враження загальної ворожості між українцями та поляками.

«Перше, чого б я хотів попросити наших братів-українців: коли ви чуєте про те, що відбувається в Польщі, не втрачайте віри в поляків. Те, що озвучують медіа, — це якісь крайні випадки, різне буває, так само як і в Україні», — наголосив владика.

Він пригадав про перші місяці повномасштабної війни, коли Польща відкрила кордон для українців, а мільйони людей отримали прихисток, допомогу та підтримку.

Ця солідарність, як відзначив єпископ, не припинилася. Українці продовжують працювати в Польщі в різних сферах, а співпраця між двома народами відбувається щодня.

«І тут важливо не дати пропаганді досягти свого, не дозволити їй оволодіти нами. Не даймо демонам ненависті перемогти! Люди бувають різні, але не узагальнюймо і не кидаймо всіх до одного мішка, кажучи, що всі поляки погані і не бажають українцям добра. Це неправда», — підкреслив владика Маріуш.

Одним із головних викликів для Церкви залишається служіння людям, які переживають рани війни.

Йдеться не лише про фізичні травми військових, а й про духовні, моральні та психологічні наслідки пережитого. Втрата близьких, поранення, руйнування дому чи постійний страх породжують запитання про Бога і сенс страждання.

«В Україні вже п’ятий рік триває пекло, що породжує сльози і руїни. Війна розгорнулася не лише на фронті. Обстрілюють також мирне населення: школи, лікарні, дитячі садки та склади гуманітарної допомоги. У таких обставинах нашим вірним необхідно нести Бога, надію і світло», — зазначив єпископ.

Він наголосив, що Церква має допомагати людям не втрачати віри й водночас чітко розуміти природу зла.

«Не Бог стоїть за війною, а люди, які підкорилися злому. Це зло існує у світі, але воно має стати для всіх нас пересторогою: ніколи не жити за логікою зла, а натомість поборювати його добром і бути справжніми будівничими миру».

Пізнавально