Церковний календар, 12 жовтня. Преподобний Косма

12 жовтня 2026 р. 08:14

12 жовтня 2026 р. 08:14

Канон як жанр великої літургійної поеми поступово формувався задовго до народження святого у 70-х рр. VII ст., однак преподобний Косма разом зі своїм сподвижником св. Іваном Дамаскином надали йому форми, знаної нам сьогодні, та створили одні з найкращих зразків цього жанру. Чого варті канон з першим ірмосом “Христос Рождається! — Славте! Христос з небес! — Стрічайте!” на різдвяній Утрені чи канон Великої Суботи, в останній пісні якого Христос, діалогуючи зі Своєю скорботною Матір’ю, знаним ірмосом “Не ридай наді мною, Мати” проголошує кульмінацію надії на Воскресіння.

Про життя самого Косми Маюмського відомостей небагато. Є сила житійної літератури, йому присвяченої, але у ній він перебуває немовби в тіні св. Івана Дамаскина. До того ж ці джерела містять суперечливі відомості.

Аналізуючи їх, грецький дослідник Теохаріс Деторакіс, умовно поділив усі відомі Житія св. Косми Маюмського на три групи. Перша каже, що він народився у Дамаску, осиротів, його усиновили батьки Івана Дамаскина, і обоє хлопців здобували освіту у придворного секретаря з Константинополя. Друга робить Косму вихідцем з Єрусалиму, з Іваном поєднує його радше духовним братерством і доручає їх вихованню італійського вчителя, також Косми. У третій групі джерел святий внаслідок викрадення з Криту арабськими піратами потрапляє в Дамаск і тут стає вже вчителем Івана Дамаскина та його зведеного брата.

У всякому разі з великою певністю можна сказати про приналежність Косми до монашества, імовірно, до Лаври св. Сави. Від 735 р. він обіймав посаду єпископа м. Маюми (порт Гази в Палестині). Тісно співпрацював з Іваном Дамаскином. Вони провели літургійну реформу візантійського обряду, уклали значну частину Октоїха, разом виступали проти єресі іконоборства.

Є дуже мало даних щодо участі Косми Маюмського у захисті ікон. Його ім’я не зазначене у списках учасників соборів з цією проблематикою. Нема яскраво виражених апологій іконопочитання у написаних Космою піснеспівах. Деяких дослідників це спонукає узагалі віднести його до іконоборчого табору. Однак і цей закид не знаходить достатнього підтвердження у творах піснеписця, оскільки більшість із них написані ще до активного поширення єресі. Участь Косми Маюмського в подоланні іконоборства була доволі пасивною і, звісно, не могла зрівнятися з внеском св. Івана Дамаскина, котрий встав у авангарді боротьби за відновлення почитання ікон.

Співпраця Косми Маюмського та Івана Дамаскина є помітною на полі творення канонів. Помітно, як пісні канонів Косми будуються на ірмосах, написаних Іваном, і навпаки, канони “Івана монаха” містять ірмоси, запозичені з творів “Косми монаха”.

Помер Косма Маюмський у 50-х рр. VIII ст. Як обдарований поет і автор музики залишив по собі багату творчу спадщину літургійних піснеспівів, які ми використовуємо у богослужіннях до сьогодні. До неї увійшли самогласні й подобні стихири, канони на найбільші свята (Різдво, Богоявлення, Стрітення, П’ятдесятницю, Преображення, Успіння, Воздвиження, Квітну неділю, Страсний тиждень), кондак на Успіння Пресвятої Богородиці.

В останній літургійній поемі Косма взорується на ще одного видатного піснеписця св. Романа Солодкопівця (Мелодоса) , творця кондаків, а церковна традиція називає Косму “другим Романом Солодкопівцем” або просто “Космою Солодкопівцем”. Як св. Роман розвинув жанр кондака, так і св. Косма розвинув жанр канону.

Багато до і після нього творили цю літургійну поезію, однак за св. Космою Маюмським простежується своєрідний “почерк” у них. Саме з його традиції пішов не до кінця зрозумілий феномен випадання другої пісні у дев’ятипісенному каноні. Полюбляє св. Косма використовувати акростихи у своїх канонах. Їхні строфи закінчуються приспівами (ефіменіями). У кожній пісні їх є порівняно невелика кількість (2-3 в середньому). І якщо зазвичай в каноні остання строфа пісні присвячена Богородиці, то св. Косма Маюмський цього правила не дотримується.

Зате богослов’я його піснеспівів глибоко закорінене у Святому Письмі, творах Отців Церкви та постановах Вселенських соборів. Їх канон Утрені 12 жовтня зве “пісенними насолодами”, “зціленням всякої зневіри”, “догматами і солодкоголосся красою прикрашеними”, “всякого розуму сповненими”, що “явно всім відкривають Христові тайни, справді страшні й пречудні”.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ " Свята Літургійного року ".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.

##DONATE_TEXT_BLOCK##

Пізнавально