Церковний календар, 14 жовтня. Мученики Назарій, Гервасій, Протасій і

13 жовтня 2026 р. 20:35

13 жовтня 2026 р. 20:35

А почалося все з протистояння єпископа Медіолану св. Амвросія з проаріанськи налаштованою матір’ю молодого імператора Валентиніана ІІ Юстиною. Ортодоксальні християни потребували символу, який би можна було піднести на своїх бойових знаменах як запевнення Божої прихильності. Також Амвросій збудував базиліку (теперішня Сан-Амброджіо), де заповів покласти своє тіло після смерті. Її освячення потребувало мощей мучеників. І так для задоволення цих двох потреб стало у пригоді віднайдення тіл ранньохристиянських мучеників братів-близнюків велетенського на той час зросту (близько 180 см) Гервасія і Протасія.

Цю подію Медіоланський єпископ потім опише в листі до своєї сестри Марцеліни, і так з’явиться найдавніша версія Житія свв. Гервасія та Протасія. Їхня історія на той час була взагалі забута. Тіла виявили майже випадково — розкопуючи могили інших мучеників, більш знаних на той час. Водночас вони явилися уві сні св. Амвросію. Незнане раніше життя свв. Гервасія і Протасія стало знаним через сувій з його описом, знайдений у їхній могилі.

Сталося це 17 червня 386 р. Св. Амвросій ще провів всенародні моління на честь мучеників Гервасія і Протасія, молячись зокрема про просвітлення щодо розпізнання автентичності об’явлень і знайдених мощей. За цей час відбувалися численні випадки зцілення хворих і звільнення біснуватих. Врешті 19 червня мощі урочисто поклали у новозбудованій базиліці, спомин про що і відзначає сьогодні Латинська Церква.

Мощі Назарія і Келсія св. Амвросій віднайшов близько десяти років по тому в одному із садів на околиці Медіолану. Тіло Назарія перенесли до базиліки св. Апостолів, а на честь Келсія побудували нову святиню на місці неподалік знайденого поховання.

Крім згаданого листа Медіоланського єпископа до сестри Марцеліни, про подію перенесення мощей свв. Гервасія та Протасія письмово розповідають її очевидці — диякон Павлин у “Житії Амвросія” та св. Августин у “Сповіді”. Житія Назарія і Келсія походять зі значно пізнішого періоду — між 422 і 450 рр. Далі історії усіх чотирьох все частіше стали переплітатися і як єдине ціле перейшли на Схід. Константинопольська Церква стала відзначати буцімто день їхньої мученицької кончини — 14 жовтня.

Житіє мучеників Гервасія, Протасія, Назарія і Келсія фактично подає дві паралельні історії святості з І століття, які в певний момент перетинаються. З одного боку молодий римлянин Назарій мандрує Італією і Галлією (країни, які перші розвинули його культ), проповідуючи Євангеліє, зустрічає хлопчика Келсія, навчає правд віри, хрестить та в різних місцях терпить за віру Христову катування. З іншого сини християнських мучеників Віталія й Валерії близнюки Гервасій і Протасій через сповідування християнства потрапляють до медіоланської в’язниці.

Під час одного з візитів до Медіолану Назарій знайомиться з ув’язненими і услуговує їм. Вперше його як римлянина просто б’ють і виганяють, залишаючи живим. Вдруге, вже з Келсієм, кидають до в’язниці і стинають мечем. У схожий спосіб гинуть і Гервасій з Протасієм.

Місцеві християни з великим пієтетом поставилися до тіл загиблих мучеників. Гервасій і Протасій знайшли свій вічний спочинок у домі одного віруючого чоловіка. За посередництвом мощей Назарія і Келсія зцілилася розслаблена дочка іншого — Кератія, а він поховав мучеників у своєму саду, де через три століття їх і знайшов св. Амвросій.

Літургійні тексти 14 жовтня вже не мислять мучеників Назарія, Гервасія, Протасія і Келсія порізно. У них вони є тими, що в “однодумній доблесті постраждали” (пор. стихира Вечірні). А численні чуда, що ставалися по їхній смерті через реліквії святих, нагадують про їхнє заступництво, через яке мученики “точать зцілень струмені і гойно напоюють серця благочестивих Божественною благодаттю” (стихира Вечірні).

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ " Свята Літургійного року ".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.

##DONATE_TEXT_BLOCK##

Пізнавально