Верховний Суд розставив крапки над «і» щодо альтернативної служби

24 жовтня 2026 р. 10:14

24 жовтня 2026 р. 10:14

Відповідь на це питання дає Судово-юридична газета .

У публікації мова йде про жителя Вінниччини, який через релігійні погляди не погоджувався проходити військову службу зі зброєю. Він звернувся до районної військової адміністрації з проханням дозволити йому альтернативну службу, але отримав відмову. Чоловік вирішив оскаржити відповідь у суді.

20 жовтня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив постанову у справі № 120/14059/24 . У постанові він пояснив, чому чинне законодавство не передбачає заміни мобілізаційної служби альтернативною, а також чому районна військова адміністрація не допустила протиправної бездіяльності.

Суть спору

Як стало відомо із матеріалів справи, чоловік є членом Незалежної релігійної громади євангельських християн-баптистів у Вінниці. Він стверджував, що його релігійні переконання не дозволяють користуватися зброєю та застосовувати її проти інших людей. У вересні 2024 року чоловік звернувся до Вінницької районної військової адміністрації із заявою про заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою .

В кінці вересня 2024 року РВА письмово повідомила йому, що Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» не передбачає направлення на таку службу замість проходження військової служби за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану.

Після такої відповіді чоловік звернувся до суду. Він просив визнати протиправною бездіяльність адміністрації через неприйняття рішення за результатами розгляду його заяви та зобов’язати повторно її розглянути. Вінницький окружний адміністративний суд 22 січня 2025 року відмовив у задоволенні позову. А на початку червня 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив це рішення без змін.

Після цього чоловік подав касаційну скаргу, наполягаючи, що право на альтернативну службу гарантують Конституція України та законодавство про військовий обов’язок.

Чому закон не дозволяє замінити мобілізацію альтернативною службою

Верховний Суд проаналізував статтю 35 Конституції України, Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» та Закон «Про альтернативну (невійськову) службу». Стаття 35 Конституції передбачає, що якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, цей обов’язок має бути замінений альтернативною службою . Однак порядок такої заміни визначається законодавством.

Згідно із Законом «Про альтернативну (невійськову) службу», вона запроваджена замість строкової військової служби . Право на неї мають громадяни, чиї релігійні переконання не допускають користування зброєю та які належать до відповідних релігійних організацій. Водночас чинне законодавство не встановлює процедури заміни військової служби за призовом під час мобілізації альтернативною (невійськовою) службою .

Суд наголосив, що законодавець розмежовує строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації. Можливість замінити першу альтернативною службою не означає, що таке саме право діє під час мобілізації.

Крім того, Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачає відстрочки від призову лише через належність військовозобов’язаного до релігійної організації, віровчення якої не допускає користування зброєю. Законодавство також не визначає порядку проходження такими громадянами альтернативної служби в умовах воєнного стану.

Також Верховний Суд зазначив, що право на свободу думки, совісті та релігії не є абсолютним. Конституція України та міжнародні договори допускають обмеження реалізації окремих прав за визначених умов. Суд також врахував правову позицію, викладену в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 953/8287/24 . У ній розглядалося питання відмови від військової служби через релігійні переконання.

У тій справі Верховний Суд дійшов висновку, що під час повномасштабної збройної агресії проти України захист держави та життя людей є легітимною метою, яка може виправдовувати обмеження можливості відмовитися від військової служби з мотивів переконань.

Касаційний адміністративний суд у справі № 120/14059/24 врахував цю позицію та підтвердив, що чинне законодавство не передбачає заміни мобілізаційної служби альтернативною .

Чому Верховний Суд відмовив у позові

Окремо суд перевірив, чи допустила районна військова адміністрація протиправну бездіяльність. Верховний Суд погодився з попередніми інстанціями: РВА надала чоловікові письмову відповідь і пояснила, чому не може направити його на альтернативну службу. Закон не зобов’язує адміністрацію ухвалювати рішення про направлення на таку службу або відмову в ньому за заявою про заміну мобілізаційної служби.

У результаті Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2025 року – без змін.

Таким чином, Верховний Суд підтвердив: за чинним законодавством релігійні переконання не є самостійною підставою для заміни військової служби за призовом під час мобілізації альтернативною (невійськовою) службою.

Пізнавально