Церковний календар, 31 жовтня. Праведний Петро (Калнишевський)

31 жовтня 2026 р. 08:38

31 жовтня 2026 р. 08:38

Коли 2008 р. українські Церкви відзначали 1020-річчя Хрещення Русі, Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату видав документ “ Про канонізацію праведного Петра Калнишевського, останнього кошового отамана Запорізької Січі (1691 - 1803 рр.) ”. У ньому подано не тільки вимоги до вшанування новопроголошеного святого (встановлення дати свята, написання ікон, укладення служби тощо), а й поміщено життєпис та обгрунтування, чому, здавалося б, світського правителя поміщено у церковний календар.

Про ранні роки життя Петра Калнишевського маємо мало відомостей. Історики сперечаються і щодо року його народження, і щодо стану, з якого майбутній кошовий отаман вийшов (козацького, селянського чи шляхетського). Помісний Собор УПЦ КП називає його найстаршим сином в родині козака Івана Калнишевського, а за дату народження приймає 12 липня 1691 р.

Виріс Петро високоосвіченою, побожною людиною. Очевидно, що змалку був на Січі, пройшовши усі щаблі військової єрархії. Документи щойно згадують його як осавула 1754 р. Далі він став суддею. А 1762 р. козацтво вперше обрало його кошовим отаманом.

Таке призначення не сподобалося Катерині ІІ, бо невдовзі після зустрічі з кошовим отаманом вона наказала його зняти. Повторно поновили його на чолі Війська Заорізького 1765 р.

Тривала саме російсько-турецька війна, тож козаків вирішили використати як гарматне м’ясо. Петро Калнишевський проявив себе як мудрий полководець, очолюючи операції в Очакові, Кінбурні, організовуючи військову розвідку в Криму. Брав участь у переговорах з Османською імперією та Кримським ханством.

Вдало вів кошовий отаман також внутрішню політику, розвиваючи хліборобство і торгівлю на Запоріжжі, підтримуючи розбудову козацьких хуторів та зимівників, засновуючи школи й шпиталі, виділяючи кошти на побудову і ремонт церков, особливо центральної святині Запорізької Січі — храму Покрову Пресвятої Богородиці. Такий розвиток українських земель стояв на заваді планам імперії щодо них, тож скоро вона позбулася і Запорізької Січі, і Петра Калнишевського як її очільника.

1775 р. стотисячне російське військо Петра Текелія оточило Січ, на якій на той момент перебувала в рази менша кількість козаків. Аби уникнути їхнього винищення, Петро Калнишевський наказав здатися. Запорізьку Січ зруйнували, а кошового отамана разом зі старшиною заслали до Соловецького монастиря.

Після прибуття до місця ув’язнення 1776 р. Петра Калнишевського кинули у тісний каземат Головленківської тюрми. Від 1792 р. він відбуває одиночне ув’язнення біля Поварні. До церкви його виводять лише на Великдень, Преображення і Різдво. У в'язниці панують холод, сирість, годують кошового мало, не дають одежі та не дозволяють прибирати нечистоти. Під час багатолітнього ув’язнення Петро Калнишевський майже повністю втратив зір, поріс волоссям та став сторонитися людей. Однак був при тямі, розмовляв українською. Очевидці згадують мир, який випромінювала постать страждальця.

Коли 1801 р. вийшов наказ про його амністію, кошовий, маючи 111 років від роду та підірване здоров’я, вирішив залишитися в монастирі. Помер 1803 р. Поховали його на головному подвір’ї Соловецького монастиря перед Преображенським храмом.

Його могила не збереглася, лише її плита з написом цілком в імперському дусі, який з одного боку визнає святість життя Петра Калнишевського, а з іншого підкреслює його вину перед царем і її спокутування. Згодом ця епітафія та небажання кошового чинити опір при зруйнуванні Січі ляжуть в основу ще однієї його канонізації, але вже у МП 2015 р. Мовляв, так, він — святий, але тому, що не захотів проливати “братньої крові” і покаявся за “гріхи перед государем”.

Натомість традиція його почитання УПЦ КП, а відтак ПЦУ ставить цілком інші акценти. Через страждання, яких несправедливо зазнавав Петро Калнишевський у в’язниці понад чверть століття, Церква, канонізуючи його, назвала Багатостраждальним, чим підкреслила його схожість з біблійним Йовом . “Своїм життям праведний Петро уподібнився Іову Багатостраждальному, бо Господь і для нього допустив такі самі випробування, щоб вічного блаженства став достойним. Петро Калнишевський мав усе – владу і багатства, але всього цього позбувся і 25 літ був мучений важкими умовами життя, бо обрав правду, тісний і тернистий шлях страждань і зненавидів беззаконня”, — проводить цю паралель документ про канонізацію.

В центрі культу праведного Петра Багатостраждального стоїть його любов до свого народу, яку Помісний Собор при канонізації порівнює з Павловою, коли той пише: “Я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних по плоті” (Рм. 9, 3). Керований правдою і любов’ю, він “показав приклад смирення і терпіння” та “воістину був справжнім миротворцем”. “Тому і вибрав страждання, щоб перемогти неправду і беззаконня. Ув’язнився, щоб визволитись. Смирився, щоб піднятися”.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ " Свята Літургійного року ".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.

##DONATE_TEXT_BLOCK##

Пізнавально