Як українські капелани служать військовим на передовій, — репортаж американської журналістки

11 листопада 2026 р. 09:25

11 листопада 2026 р. 09:25

Про це пише Слово про слово з посиланням на Christianity Today.

За наведеними в матеріалі даними, у Збройних силах України служать понад 400 штатних військових капеланів. Водночас чисельність українського війська оцінюють приблизно у 800 тисяч військовослужбовців. Ще близько 700 капеланів-добровольців доповнюють служіння штатних капеланів. Кількість капеланів приблизно на 40% менша від необхідної для належного духовного забезпечення військовослужбовців.

Деякі українські військові переживають моральне виснаження після років бойових дій.

Начальник Служби військового капеланства Збройних сил України Олександр Вовкотеча переконаний, що основна місія капелана полягає в постійній присутності поруч із військовослужбовцями. Вовкотеча служить у Збройних силах понад 20 років.

«Капелан має створити простір, у якому боєць може відкрито говорити про свої переживання, втрати та запитання, на які важко знайти відповіді. У ці важкі моменти, коли ти бачиш втрати, коли втрачаєш побратимів, коли починаєш запитувати себе, у чому сенс цієї війни, підтримка справді дуже потрібна», — пояснив Вовкотеча.

Капелан Денис Гореньков, євангельський християнин, неодноразово стикався із загрозою безпілотників. Один із його колег-капеланів дістав поранення від вибухового пристрою дрона під час служіння військовим. Гореньков переконаний, що найважливіше в капеланському служінні — бути поруч із людиною.

Свою філософію служіння капелан висловив короткою фразою: «Капелани повинні мати багато любові й трохи сигар».

Гореньков пригадав історію пораненого військового, якого відвідував у лікарні. Під час першої зустрічі солдат запитав, чи прийшов капелан молитися. Гореньков відповів, що буде радий просто поспілкуватися. Військовий погодився, пояснивши, що поки не готовий до молитви.

Капелан почав регулярно його відвідувати, слухав його думки, переживання та труднощі.

Через кілька тижнів поранений зустрів Горенькова біля входу до військового госпіталю й запропонував йому трохи потренуватися, штовхаючи його колісне крісло вгору.

Під час прогулянки військовий розповів, як мріє знову сісти за кермо автомобіля. Тоді капелан запропонував помолитися, щоб Бог зцілив його ноги. Цього разу солдат погодився. Після молитви між ними відбулася духовна розмова. За словами Горенькова, зараз військовий поступово одужує.

Гореньков пояснює, що військовослужбовці не завжди можуть відкрито говорити про свої труднощі з командирами. Водночас їм буває важко ділитися всіма переживаннями з дружинами, які вдома самостійно виховують дітей і також живуть в умовах постійних повітряних тривог.

Капелани дають військовим можливість для конфіденційної розмови. Це створює простір довіри, де людина може говорити про свої страхи, сумніви та біль.

34-річний Михайло Павенко — капелан-волонтер, американець українського походження, живе в Сіетлі. Від початку повномасштабного російського вторгнення він регулярно приїжджає в Україну, щоб допомагати військовим.

Павенко визнає, що капеланське служіння на передовій є надзвичайно складним і підходить не кожному.

Особливо боляче, за його словами, усвідомлювати, що люди, які сьогодні перебувають в окопах, могли б жити звичайним мирним життям.

«Вони не повинні бути в окопах із танком чи зброєю. Вони повинні виховувати своїх дітей, садити дерева й читати лекції в Київському державному університеті», — сказав капелан.

Він переконаний, що в умовах війни християнські церкви мають особливу можливість свідчити про Євангеліє через практичну допомогу людям.

«Я думаю, що зараз в Україні справді особливий час для Церкви, щоб поширювати Євангеліє і просто бути руками й ногами Ісуса в дуже практичний спосіб», — підсумував капелан-волонтер Михайло Павенко.

Пізнавально