Церковний календар, 12 листопада. Священномученик Григорій

12 листопада 2026 р. 08:21

12 листопада 2026 р. 08:21

Народився майбутній єпископ та ісповідник віри 1883 р. у селі Голодівка (тепер Задністряни на Самбірщині) у селянській родині. Змалку мав сильний потяг до навчання, тож батько посприяв йому у здобутті освіти. Хлопець навчався у народній школі в Комарно, у Львівській Академічній гімназії. Богословські студії почав у Львівській семінарії та на богословському відділенні Львівського університету, а закінчив у Перемиській семінарії.

Після цього 1908 р. єпископ Перемиський Константин Чехович висвятив Григорія на священика. Початковий душпастирський досвід він здобував у с. Тростянець, однак скоро владика повернув його до Перемишля, призначивши своїм особистим капеланом та вчителем релігії в українській гімназії.

Згодом єпископ направив о. Григорія до Відня, де він в Інституті св. Августина здобув докторський ступінь. За час свого перебування у столиці Австро-Угорської імперії о. Григорій служить тут сотрудником української парафії св. Варвари. На початку Першої світової війни обслуговує парафії сіл Перемисько-Самбірської єпархії Гусакова, Болехович, Радохова, Мишлятич, які залишились без душпастирів.

1916 р. о. Григорій повернувся до Перемишля і став викладати у семінарії гомілетику і катехитику. Був духівником для семінаристів і обіймав посаду референта консисторії. Згодом очолив Перемиську семінарію як ректор.

У цей час він активно займається науковими дослідженнями, особливо в галузі історії Церкви. Григорій Лакота впорядкував рішення трьох єпархіяльних синодів Перемисько-Самбірської єпархії. Був одним із членів-засновників історично-правничої секції Наукового Богословського Товариства. Видав збірку проповідей “Поступи на глибину”, наукові праці “Подружнє право в новім кодексі церковнім” та “Дві престольні церкви перемиські”.

1926 р. владика Перемиський Йосафат Коциловський висвятив Григорія Лакоту на єпископа та призначив своїм помічником. Коли 1939 р. на Галичину вперше прийшли більшовики, Перемисько-Самбірська єпархія розділилася по річці Сян. Західна її частина відійшла до Польщі, а східна потрапила під радянську окупацію. Владика Йосафат Коциловський призначив Григорія Лакоту єпископом у Західній Окрузі. Тож до 1941 р. він з Ярослава керував душпастирством українських греко-католиків під польським пануванням та здобув собі серед них неабиякий авторитет.

Після цього повернувся до Перемишля, який згодом відійшов до Польщі. Як під радянською, так і під польською владою ієрархія Греко-Католицької Церкви зазнавала цькування. 1946 р. польські спецслужби заарештували владику Григорія Лакоту і передали НКВС. Певний час він жив у приватному помешканні, однак вже у 1947 р. єпископа заарештували та відправили до Києва. Тут відбувся суд, який виніс вирок 10-ти років ув’язнення в таборах на Воркуті.

Прибувши в концтабір, владика Григорій отримав призначення на шахту, однак через слабке здоров’я не зміг виконувати там непосильної праці. Підривала його сили праця і в самому таборі, де він носив воду, прибирав та кував залізо.

Водночас владика Григорій не забував про душі, які потребували його пастирського супроводу. Щойно траплялася нагода, він на тумбочці у бараці, де мешкав, звершував Літургію. Проводив духовні бесіди. Таємно висвятив на священика Євстахія Смаля. Збирав спільні зустрічі з іншими ув’язненими священиками. Один із них, італієць о. П’єтро Леоні, згадував Григорія Лакоту як ангела у тілі. Через те і канон Утрені на честь Новомучеників УГКЦ ХХ ст. так оспівує єпископа-помічника Перемиського: “Ангел у плоті з погідних пагорбів надсянських, зігрів теплом душі холодну Північ святитель Григорій - Ізбавителя співець та ісповідник”.

Здоров’я Григорія Лакоти все більше занепадало. Про це єпископ пише у своїх листах, які збереглися, а також згадують очевидці - ті, котрих він підтримував духовно в нелюдських обставинах. Повагу владика Григорій здобув настільки велику, що після смерті 12 листопада 1950 у лікарняному пункті в поселенні Абезь всупереч правилам табору його дозволили поховати на цвинтарі, і вдячні в’язні навіть виготовили йому труну.

На груди Григорію Лакоті поклали єпископські відзнаки - панагію та енколпіон. Його могила на табірному цвинтарі та ці відзнаки у труні дозволили 1996 р. легко віднайти мощі священномученика.

Після проголошення блаженних Новомучеників 2001 р. Папою Іваном Павлом ІІ адміністратор парафії Різдва Пресвятої Богородиці у Львові о. Орест Фредина та уродженець Задністрян, рідного села владики, Ярослав Гораздовський привезли тіло Григорія Лакоти в Україну. Від 2009 р. воно, зодягнене у єпископські ризи, у спеціальному саркофазі виставлене у храмі Різдва Пресвятої Богородиці для прилюдного почитання. Частички мощей передали й багатьом іншим храмам Львова. Також одна із церков у цьому місті є посвячена на його честь.

Почитання Григорія Лакоти відбувається і на його малій Батьківщині. 2017 р. митрополит Львівський Ігор у Задністрянах освятив наріжний камінь для меморіального комплексу священномученика Григорія Лакоти, а в місцевому храмі виставлено його ікону з частичкою мощей.

За словами людей, які переживали ув’язнення разом зі священномучеником Григорієм Лакотою, він уособлював мир, мужність, доброзичливість, благословляв та приймав кожного, хто до нього приходив, і навіть будучи важко хворим, на смертному одрі, не нарікав, а постійно молився.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ " Свята Літургійного року ".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.

##DONATE_TEXT_BLOCK##

Пізнавально