Церковний календар, 22 листопада. Свято Господа нашого Ісуса Христа, Царя

21 листопада 2026 р. 19:19

21 листопада 2026 р. 19:19


В останню неділю перед початком Адвенту християни латинської, лютеранської та англіканської традицій вшановують Христа, Царя Всесвіту. Цього року свято припадає на 22 листопада.

Неділя Христа-Царя в літургійному календарі Латинської Церкви фактично слугує обрамленням річного циклу свят. Він починається від неділі після Хрещення Господнього, 6 січня, охоплює 33 або 34 тижні без особливої тематики і закінчується власне Неділею Христа-Царя. Свято піднесене до рангу урочистості.

Воно доволі нове. Коли після Першої світової війни все більше ширилися Європою ідеї секуляризму, антиклерикалізму й атеїзму, Папа Пій ХІ вирішив нагадати вірним, Хто насправді керує світом. З цією метою 1925 р. він видав енцикліку “Quas Primas”. У ній понтифік висловив усвідомлення, що значно ефективнішим за офіційне проголошення Церквою певної думки є донесення її через щорічне святкування. Воно, на думку Папи, промовлятиме і до розуму, і до серця вірних та з року в рік нагадуватиме їм те, що хотів донести Апостольський Престіл. Так з’явилася урочистість Христа-Царя.

Згідно з розрізненням свят австрійським літургістом Йозефом Андреасом Юнґманом, Неділя Христа-Царя є святом ідеї. Вона полягає в нагадуванні того, що Ісус Христос, а не земні правителі, є справжнім Володарем всесвіту і всього, що у ньому відбувається. Через те іконографія свята наділяє Ісуса символами царської влади — короною, берлом, державою, у якій часом вгадується земна куля, манатією, троном тощо.

Спершу урочистість Христа-Царя відзначали в останню неділю жовтня, перед днем Всіх святих. Спільноти католиків-традиціоналістів зберегли цю дату у своєму календарі до сьогодні. Натомість літургійна реформа 1969 р., аби підкреслити, що Ісус Христос є кінцевою метою нашої земної мандрівки, перенесла свято на останню неділю перед початком Адвенту.

Адвент в Латинській Церкві — це очікування приходу Христа у тілі. Він разом зі святами Різдва та Хрещення Господнього відкриває річний цикл свят. Літургійний рік тут виступає як наше життя в мініатюрі. А Неділя Христа-Царя в ньому як заключне свято надає спрямування, закликає вірних тримати погляд зверненим до Ісуса, нагадує про Його присутність у щоденному житті та Святих Таїнствах.

Як початок літургійного року готує народ Божий до Першого приходу Христа, так його завершення Неділею Христа-Царя готує до Другого приходу, наголошуючи на постійній готовності до зустрічі з Ісусом.

Постання усього в світі через Христа і кінцеве спрямування до Нього виражені у літургійних текстах останньої неділі перед Адвентом. Гимн на початку Вечірні визнає Христа “Царем вічності і часу”, “Всіх народів Володарем”, “сердець Суддею найвищим”. На Утрені ж підкреслює Його як “мудрості й ладу криницю”, “Царя любові й миру”, Котрий через свою Хресну Жертву “творить добро своїм вірним”.

Присутність Христа у щоденному житті через Євхаристію нагадує гимн Вечірні: “Бо для цього на вівтар Ти у вині та хлібі сходиш, і спасіння своїм вірним виливаєш з рани боку”. Ставлячи акценти на постійній присутності Ісуса у світі як абсолютного Володаря через такі піснеспіви та підбір біблійних читань, богослужіння Неділі Христа-Царя закликають вірних до надії, вдячності та прослави. Таке скерування зокрема виражене у молитві дня: “Всемогутній, вічний Боже, Ти вирішив усе відновити у Твоєму возлюбленому Синові — Цареві Всесвіту, милостиво вчини, щоб усе сотворіння, визволене з неволі гріха, служило Твоїй величі та завжди прославляло Тебе”.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ " Свята Літургійного року ".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.

Церковний календар, 22 листопада. Свято Господа нашого Ісуса Христа, Царя

Джерело: risu.ua