Слідство довжиною у 24 роки. Роковини загибелі журналіста Георгія Гонгадзе

16 вересня 2024 р. 21:08

16 вересня 2024 р. 21:08

16 вересня 2000 року заголовки газет, радіо- і теленовин зарясніли повідомленнями про те, що раптово зник відомий український журналіст Георгій Ґонґадзе. За 2.5 тижні його обезголовлене тіло знайдуть у Таращанському лісі. Ще через 8 років за викрадення та вбивство журналіста засудять трьох офіцерів міліції. А ще за рік – оголосили вирок колишньому начальнику Департаменту зовнішнього спостереження МВС України Олексію Пукачу. Проте на запитання: «Хто замовив Георгія Ґонґадзе?» і досі немає відповіді. 24 роки після убивства.

«Грузію люблю, як матір, Україну – наче кохану жінку» Георгій Ґонґадзе

До 24-х роковин вбивства журналіста у Києві на Контрактовій площі відкрили тимчасову алею пам’яті. Вона включає в себе 10 банерів із фото Георгія Ґонґадзе , а також із розповідями про його діяльність та загибель.

Цитата , яку ми взяли епіграфом до цього тексту, також розміщена на одному з банерів.

Дізнатися більше про Георгія Ґонґадзе із цих інормаційних стендів на Контрактовій площі у Києві можна буде до 22 вересня.

«Сьогодні тут можна буде побачити не просто життєвий шлях Георгія Гонгадзе, а сьогодні можна буде переосмислити значення та роль цієї особистості не просто в історії України, а в тих подіях, в тих процесах, які відбуваються і сьогодні, які відбувалися доволі недавно», – сказав Влад Зінькевич програний директор Премії імені Георгія Ґонґадзе .

Серед присутніх: журналісти, колеги, які працювали разом із Георгієм, працівники видання «Українське правда» , яке Георгій Ґонґадзе заснував в Україні.

Тіло Ґонґадзе знайшли обезголовленим 2 листопада 2000 року у Таращанському лісі, на Київщині, поблизу Білої церкви. За 8 років – 15 березня 2008 року Апеляційний суд Києва визнав винними в убивстві Гонгадзе трьох експрацівників Департаменту зовнішнього спостереження МВС України – Валерія Костенка, Миколу Протасова й Олександра Поповича . Суд позбавив їх волі на термін від 12 до 13 років.

Згодом суд засудив до довічного ув’язнення колишнього начальника департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача за вбивство журналіста. Проте, відповіді на запитання – хто ж замовив убивство журналіста? – розслідування і суд так і не дали.

«Прокуратура генеральна далі не інформує суспільство, що діється з цією справою. З огляду на те, що вже минуло 24 роки, можливо було б доцільним, принаймні, зробити підсумок досудового розслідування в частині замовників і поінформувати суспільство: що ми знаємо про те, хто робив записи у кабінеті президента України в той період, що ми знаємо про те, хто був реальним або хто міг бути реальним замовником вбивства, з ким Пукач зустрічався, кому він звітував, чому відбулося те чи інше в ході цієї справи, в ході виконання злочину», – адвокатка родини Георгія Ґонґадзе Валентина Теличенко.

Генпрокуратура України стверджувала, що наказ на вбивство Ґонґадзе віддав тогочасний міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко . Його знайшли застреленим у себе на дачі, на наступний день після того, як прокуратура оголосила, що має намір опитати його. Він, нібито, покінчив життя самогубством, двічі вистреливши собі у голову.

Через два місяці після зникнення Ґонґадзе, з’явилась інформація про так звані «плівки Мельниченка» – таємні записи розмов президента Леоніда Кучми і високопоставлених урядових чиновників, у яких нібито йшлося про Ґонґадзе, напередодні його вбивства.

У бесідах, записаних працівником служби охорони президента Миколою Мельниченком, нібито беруть участь Кучма і його найближчі помічники — глава адміністрації президента Володимир Литвин , міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко і голова СБУ Леонід Деркач .

28 листопада 2000 року, лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз із парламентської трибуни звинуватив другого президента Леоніда Кучму в причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе. На підтвердження цього обвинувачення були оприлюднені аудіозаписи, нібито зроблені майором Миколою Мельниченком у кабінеті президента. Відтак невдовзі почалися масові акції протесту «Україна без Кучми». Настала політична криза, яка сильно послабила тодішнього українського президента, хоча й не усунула його від влади. (Леонід Кучма пізніше наголосив , що готовий заприсягтися, що не віддавав злочинного наказу вбивати Гонгадзе).

Проводилося багато експертиз «плівок Мельниченка». Міжнародні експерти не змогли зі стовідсотковою впененістю встановити автентичність записів і врешті ті записи визнали такими, що не можуть бути доказами у справі про вбивство журналіста.

22 березня 2011 року тогочасний заступник генерального прокурора Ренат Кузьмін заявив, що проти Леоніда Кучми порушено кримінальну справу за підозрою в причетності до вбивства Ґонґадзе. 26 квітня було оголошено про завершення розслідування.

Після оголошення вироку Пукач заявив, що погодиться з ним лише в тому випадку, якщо в одній клітці з ним виявляться Леонід Кучма і Володимир Литвин.

Георгій Гонгадзе заснував перше в Україні інтернет-видання «Українська правда» разом із колегою Оленою Притулою , після поїздки у США, де він у надихнувся цією ідеєю.

«Георгій показав і продемонстрував, на жаль, такою жертвою, що журналістика – це сила, журналістика – це влада, журналістика може і має впливати на державу. І досі з цим багато хто, хто отримує доступки, переслідування, перешкоджання»,– журналіст видання «Українська правда» Михайло Ткач .

Ґонґадзе також підтримував розвиток української культури, брав участь у першому музичному фестивалі «Червона рута».

«Я думаю, що сила цієї людини настільки велика, що минає час, а Георгій Гонгадзе продовжує об'єднувати і українську медіаспільноту, і українське суспільство. Ми всі розуміємо, що ця трагедія, ця трагічна загибель стала певною передумовою для акції «Україна без Кучми» згодом для помаранчевого Майдану і так само Революції Гідності», – розповіла виконавча директорка Українського ПЕН Тетяна Терен .

• Нині ж низка українських журналістів перебувають у російському полоні, багатьох медійників вбили російські військові, багато медійників висвітлюють російсько-українську війну на фронті, чи захищають україну у формі ЗСУ.
• Зокрема, у російському полоні перебуває фрилансер Радіо Свобода Владислав Єсипенко, а продюсерка Радіо Свобода Віра Гирич загинула від російської ракети у власній квартирі у Києві у 2022 році.

Політика