вологість:
тиск:
вітер:
«Росія – найбільша загроза для Заходу. Визнайте це нарешті, і дійте»: на слуханнях у Конгресі США
Політики «м'якої сили» щодо Росії була помилковою і тільки збільшила загрози. Треба швидко міняти підходи та переозброюватися. І не треба примушувати Україну до «нових Мінських угод»... Такі висновки аналітиків, які доповідали для Гельсінської комісії у стінах Конгресу США.
Голос Америки зібрав головні тези.
Країни, що мають більший досвід з Росією, могли б бути критично важливою системою попередження для решти Європи щодо російської агресії, якби держави, які є більш віддалені від російських кордонів, були готові їх слухати. Але навіть зараз, коли час довів їхню правоту, не всі готові діяти, вважають аналітики з країн Центральної та Східної Європи, які у середу, 23-го жовтня, свідчили у Гельсінській комісії у стінах Конгресу США.
«У нас залишається дуже мало часу, щоб створити ефективне стримування та не скотитися у значно більший конфлікт у Європі, ніж той, що ми бачимо в Україні. І я закликаю всіх до рішучих та негайних дій», – сказав Далібор Рогач , старший науковий співробітник Американського інституту підприємництва , виступаючи перед комісією у середу, 23-го жовтня.
Він наголосив, що ще у 2007 році на безпековій конференції в Мюнхені президент Росії Володимир Путін уже бачив у Заході свого противника , але західні країни довго не хотіли в це повірити.
10 лютого 2007 року в Мюнхені президент Росії Володимир Путін звинуватив Захід, передусім США , у втручанні у внутрішні російські справи, перешкоджанні зовнішній політиці Росії. ВІн визначив як загрозу те, що НАТО, за його словами, «выдвигает свои передовые силы к нашим государственным границам».
Не повірили навіть пізніше, у 2009 році, уже після нападу Росії на Грузію, коли лідери країн Центральної та Східної Європи, такі як колишній президент Чехії Вацлав Гавел, Польщі – Лех Валенса, Румунії – Еміль Константінеску, Латвії – Вайра Віке-Фрейберга їх попереджали у відкритому листі до тодішнього президента США Барака Обами , що Росія все більше прагне відновити стару радянську сферу впливу на своїх кордонах.
Рогач вважає, що небезпека примушення України до переговорів з Росією буде повторенням тієї самої помилки, яку робив Захід з Мінськими угодами та іншими спробами вдавати, що Росія може бути відповідальним членом міжнародного товариства.
Нині, коли Росія повільно, але впевнено, просувається на сході України, а західна допомога є недостатньою, запізнілою та невизначеною на майбутнє, є ледь не останній шанс отямитися і почати діяти рішуче, поки війна не вийшла за кордони України, каже Далібор Рогач, народжений у Словаччині.
Експерти наголосили, що ті країни, які опинилися на передньому краї НАТО, мають робити більше для донесення свого досвіду.
Говорячи від імені Балтійських країн, Індра Екманіс , латвійська дослідниця Інституту досліджень зовнішньої політики сказала, що Естонія, Литва та Латвія стали членами НАТО у 2004 році, і тоді дехто казав, що їхнє долучення до альянсу «провокує російського ведмедя».
«Ці аргументи знову пролунали після російського вторгнення в Україну у 2022 році. Я вважаю, що це тривожний, але також і повчальний наратив. Не тільки тому, що він надає перевагу комфорту агресора та применшує свободу волі та самовизначення суверенних держав, а й тому, що те, що він хибний, було доведено досвідом України. Країни Балтії знають із власного досвіду, що сильне і стійке НАТО, яке пропонує максимальну підтримку та зрештою включає Україну, має вирішальне значення для протидії Росії», – наголосила дослідниця.
Серед інших уроків з балтійського досвіду, «на який надто довго не звертали уваги», є чітке розуміння сьогоднішньої Росії та світогляду, в який вона занурена, що базується на протистоянні зі Заходом.
Вона наголосила, що «м'яка сила» Заходу не перетягнула Росію на його бік, а призвела до взаємозалежності, яка підвищує, а не зменшує, ризик, що умиротворення не приносить миру, а натомість підбадьорює агресорів і призводить до гноблення та майбутніх конфліктів.
Екманіс наголосила, що країни Балтії вже давно є полігоном для випробувань гібридної тактики, яку Росія застосовувала в інших місцях, зокрема в Грузії, Україні, а також у США.
«І зараз вкрай важливо, щоб застереження балтійців продовжували резонувати не як параноя з боку травмованих держав, а радше як ключове розуміння природи агресивного сусіда з експансивними імперськими амбіціями, заснованими на маніпулюванні урядами й суспільствами», – наголосила дослідниця.
«Росія є квінтесенцією ревізіоністської держави», – вважає Ендрю Міхта , старший науковий співробітник Атлантичної Ради, колишній керівник Німецького фонду Маршалла, поляк за походженням.
Він наголошує, що сьогодні Росія об’єдналася з трьома іншими державами: Китаєм, Північною Кореєю та Іраном, разом з якими вона прагне скасувати результати Холодної війни, та силою відновити внутрішнє ядро своєї колишньої імперії, встановити сферу впливу в Центральній і Східній Європі та за її межами.
Війна в Україні, за його словами, є етапом на шляху досягнення цієї мети – встановлення домінування «Русского мира», який відображає російське мислення, що базується на фундаментальній опозиції до Заходу.
І Росія не збирається зупинятися на цьому шляху, доки Захід не зупинить її. Проблема у тому, що не всі однаково розуміють ступінь цих загроз і необхідність негайних дій, каже Міхта.
«Скажу дуже прямолінійно: на мій погляд, для європейських союзників немає більшого імперативу, ніж просто швидко та масштабно переозброїтися. Якщо щось може стримати Росію, то це реальна демонстрація військового потенціалу з відповідним протиповітряним і протиракетним захистом, потрібна системна інтеграція, пошук способу справжнього об’єднання різних цифрових інфраструктур 32 союзників і висунення недвозначного повідомлення про те, що нові регіональні плани, які має НАТО, можуть бути реалізовані, бо є необхідні зобов’язання щодо можливостей», – вважає Міхта.
Експерт наголошує, що Росія досі сподівається на те, що Захід програє у змаганні волі, бо досі було так.
Коли Росія була готова вживати силу, Захід відступав. Так було у 2008 році в Грузії, у 2014 році - Україні, у Сирії роком пізніше. Зміна настала лише у 2022 році в Україні, але, за словами Міхти, у Росії немає впевненості, що готовність Заходу протистояти Росії є тривалою.
«Я вважаю, що 2022 рік є таким важливим для нас, тому що раптом ми вперше піднялися, ми продемонстрували стратегічну відвагу, і НАТО політично об’єдналося. Але мене турбує, що коли йдеться про Україну, стримування та захист, ця політична єдність є трохи тонкою, тоншою, ніж я б хотів», – каже Міхта.
Він наголошує, що продемонструвати реальну спроможність до опору Росії зараз можуть лише країни східного флангу НАТО – Польща, країни Балтії, Фінляндія, Скандинавські держави, а країни далі на захід не відчувають прямої загрози Росії.
«Коли справа доходить до бажання ризикувати, це залежить від того, де ви розміщені на карті. Тож коли я в Таллінні, Гельсінкі або Бухаресті, всі говорять: Росія, Росія, Росія. Там все розуміють. Я нещодавно був у Стокгольмі, там те саме, і з данцями, і з норвежцями. А от коли я починаю географічно віддалятися від східного флангу, все починає змінюватися. Німеччина вже не є прикордонною країною. Франція стурбована Середземномор'ям. Тож у Парижі я чую, що південні кордони Європи зараз у Сахелі», – каже Міхта і додає, що росіяни це також чують, і розраховують, що Заходу не вистачить волі на боротьбу.
«Нам потрібно досягти єдиного сприйняття загрози в альянсі, бо лише це викличе справжню відданість інвестуванню у необхідне військове переобладнання.
А погана новина полягає у тому, що війна в Україні триває вже третій рік поспіль, росіяни створюють армію, що налічуватиме 1,5 мільйона військових, народно-визвольна армія Китаю налічує вже близько 2-ох мільйонів. А якщо ви подивитесь на чисельність європейських збройних сил за межами східного флангу, якщо ви подивитесь на запаси боєприпасів, їх практично немає. Якщо ви подивитеся на кількість діючих танків, яких дуже-дуже мало, і порівняєте це з рівнем відновлення російських сил, скільки бронетехніки вони повертають на озброєння, навіть покладаючись на старі запаси і на нове виробництво, це буде виглядати дуже, дуже небезпечно для нас», – каже Міхта.
Разом з тим він продовжує, що Захід спроможний економічно протистояти Росії. Зрештою, видатки на оборону зараз є близько половини того, що видавалося під час Холодної війни,і це було проти значно більшого противника, яким був СРСР з усіма його ресурсами. Але Заходу бракує політичної волі.
«Наші військові розробили регіональні плани. У них є потужності та пов’язані з ними зобов’язання. Вони працюють над інтеграцією сил та іншими компонентами. Але не вистачає політичної волі говорити з громадськістю в Європі. І відверто кажучи, також тут, у Сполучених Штатах, щоб сказати, наскільки небезпечною стає ситуація: в Україні триває війна, ми також маємо війну на Близькому Сході.
Тобто по суті фронт протистояння з віссю диктатур розширюється, ми можемо мати нестабільність на Корейському півострові, а потім, звичайно, в Індо-тихоокеанському регіоні. Але якщо ви подивитеся на чисельність європейських збройних сил, то вони не відповідають завданням, за дуже небагатьма винятками», – каже Міхта.
Після 30 років, що минули з часу Холодної війни світ знову став небезпечним, але людям на Заході досі це важко визнати та адаптуватися до нових умов.
У цьому експерт вбачає провину політиків. Вони кажуть, що звичайні платники податків не хочуть інвестувати у військо більше, ніж у школи чи охорону здоров'я, але, каже Міхта, це питання поки ніхто з політиків так і не поставив.
«У мене тривала дискусія з моїми колегами, які кажуть, що американська громадськість не підтримає вищі видатки на оборону. Але моя відповідь є: «Чи хтось запитав? Чи хтось пояснив рівень загроз?» Якщо ми цього не робимо, то що дивного у тому, що люди не хочуть витрачати гроші на інші речі, ніж на соціальні програми? Тиск буде наростати, але чи в нас є достатньо часу?» – розмірковує Міхта.
- Військові витрати США зросли на 2,3 відсотка до 916 мільярдів доларів у 2023 році, що становить 68 відсотків загальних військових витрат НАТО. Минулого року, кажуть у SIPRI, більшість європейських членів НАТО збільшили свої військові витрати. Їхня сукупна частка в НАТО склала 28 відсотків, що є найвищим показником за десятиліття. Решта чотири відсотки надійшли з Канади і Туреччини.
- У 2023 році Україна була восьмою у світі за обсягом військових витрат , які зросли на 51% до 64,8 мільярда доларів і склали 58 відсотків загальних державних видатків, повідомив 22 квітня Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру ( SIPRI ).
- У SIPRI зауважили, що військові витрати Росії минулого року зросли на 24 відсотки до 109 мільярдів доларів, що на 57 відсотків більше з 2014 року , коли Росія анексувала Крим. У 2023 році військові витрати Росії становили 16 відсотків від загальних державних витрат.
Новини рубріки
Уряд схвалив новий вид виплат для переселенців: хто може отримати гроші
25 жовтня 2024 р. 14:30
На Київщині чоловіки палили релейні шафи та відділення «Укрпошти» за наказом ворога (фото)
25 жовтня 2024 р. 14:30
Суд надав прокурору САП доступ до однієї зі справ екснардепа Шепелева
25 жовтня 2024 р. 14:18