Помаранчевій революції – 20. Голос Майдану Нищук розказав, як його рятували в Національній опері

22 листопада 2024 р. 12:10

22 листопада 2024 р. 12:10

Під час Помаранчевої революції гендиректор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, актор та ексміністр культури Євген Нищук , який «диригував» головною сценою Майдану, мало не втратив голос – співати у грудні 2004-го доводилося за температури мінус 15 градусів. Про це Нищук розповів в інтерв’ю «Главкому».

«Голос Майдану» наголосив, що, навіть попри мороз, який був під час революції 20 років тому, не співав під фонограму: «Яка фонограма, ну що ви? Тому й співалося, як співалося. Не завжди чисто. Поки я розважав народ, артисти монтували свою апаратуру. І це ж все на очах у людей було. У хлопців замерзали пальці, і вони не могли грати на струнах. Я вже їм кажу: «Все, досить, давайте інших». А вони – мені: «Та почекай, тільки ж розігрілися, зараз заспіваємо…».

Нищук зізнався, що через довгі співи втрачав голос і бігав до фоніатрів у Національну оперу, де йому робили досить болючі уколи. Існував ризик втрати голос повністю.

«Пам’ятаю, Олександр Шлапак, який потім став міністром фінансів, питає якось: «А який у тебе розмір ноги?». Я: «А що таке?». А він приніс якісь теплі чоботи, термобілизну і каже: «Давай перевдягайся. Бо в чому ти ходиш? Це ж не жарти – зима на дворі, мороз…». Пуховик мені приніс, змусив перевдягатися», – пригадав гендиректор театру.

Також Нищук розказав, чи мав проблеми у взаєминах із іншими зірками Майдану. «Це не був постійний колектив. Музиканти приходили і йшли займатися іншими справами. Марічка Бурмака та Анжеліка Рудницька, відспівавши, йшли робити канапки і готувати гарячий чай… Було не до капризів – стояла зима, й людей, поміж всього іншого, потрібно було зігрівати, примушувати рухатися. Тут дуже у пригоді стали вертепи – їх на Майдані проводили фактично з Андрія ( свято Андрія за старим календарем відзначали 13 грудня, – «Главком» ). Тоді ми почали відроджувати народні гуляння, і це було і відродження традицій, і спосіб зайняти тих, хто приходив на Майдан», – зазначив ексміністр.

На Майдані, як каже Нищук, було чимало артистів та митців: і «Хорея Козацька» з Тарасом Компаніченком, і Валерій Гладунець, і «Древо», і «Божичі», і музей Гончара брав участь у гуляннях та вертепах. Робили майстер-класи з танців, з народної творчості, розповідали про звичаї на Миколая, на Різдво. «І на тлі цього всього мені могли сказати: «Женя, тільки без паніки, але ситуація непередбачувана, і сьогодні ввечері може бути що завгодно»… Я робив зі сцени оголошення, щоб забирали з Майдану дітей. Бо мами з татами почали приводити дітей, бо у нас і весело, і смачно – скільки тільки самих закруток приносили люди! І хоча мене переконували, що дітей на Майдані нема, я потім знаходив купу загублених учнівських та студентських квитків… На квитках навіть лишав свої автографи, якщо просили – бажав перемоги…», – сказав «голос Майдану».

Що цікаво, підкреслює Нищук, через дев’ять років, під час Революції Гідності – до нього підходили молоді люди, які тоді були дітьми і показували ці квитки з автографами. Вони, на думку співрозмовника, не так, як дорослі, розчарувалися у Помаранчевій революції, бо пам’ятали передусім «той драйв і ту справжність».

На запитання, що креативного актор привніс на сцену Майдану, він відповів: «Те ж таки гасло «Слава України!». Ні, воно не моє, звичайно. Але поширення під час та після Помаранчевої революції набуло завдяки мені. Я ним починав та закінчував свої виступити чи меседжі. Якщо забігти наперед, то під час Революції Гідності (2013-2014) термін «Небесна сотня» вжив я, і моєю ж була ідея вмикати «Плине кача» на знак вшанування загиблих».

Майдан - 2004. Євген Нищук pic.twitter.com/iBd3FzaItS

Нагадаємо, 21 листопада 2004 року на майдані Незалежності у Києві зібрався перший мітинг, який був відповіддю на масштабні фальсифікації на користь провладного кандидата Віктора Януковича під час президентських виборів. Акції протесту за кілька днів поширилися країною і переросли у Помаранчеву революцію. Зазначені події отримали назву за кольором, який використовували прибічники кандидата в президенти Віктора Ющенка й опозиційної партії «Наша Україна». Під помаранчевими стягами гуртувалися громадяни, яким була небайдужа доля України.

У річницю Помаранчевої революції, яка змінила хід історії, українці ділилися в соцмережах спогадами з тих днів та публікували фото, зроблені на Майдані.

«Главком» до річниці Помаранчевої революції підготував серію матеріалів. Серед них, окрім інтерв'ю з Євгеном Нищуком, – розмова з Романом Безсмертним – одним із найближчих соратників Віктора Ющенка, народним депутатом ряду скликань, двічі віцепрем’єром – в уряді Юлії Тимошенко та Юрія Єханурова. На парламентських виборах 2002 року Роман Безсмертний був керівником передвиборчого штабу політичної сили Віктора Ющенка «Наша Україна». У 2004-му – комендантом наметового містечка на Майдані. В інтерв'ю він аналізує причини поразки помаранчевої команди, внутрішні конфлікти та передумови, які були створені для реваншу Віктора Януковича.

Крім того, «Главком» пригадав, як виникла символіка помаранчевого руху , які артефакти її уособлювали та що з ними сталося після Помаранчевої революції.

Політика