Чому в школах бракує вчителів? Результати дослідження

27 листопада 2024 р. 13:24

27 листопада 2024 р. 13:24

Майбутнє країни неможливе без якісної освіти, а вона великою мірою залежить від учителів. Тому кадрові питання в школі є без перебільшення питаннями державної ваги. Громадська спілка «Освіторія» спільно з дослідницькою агенцією Fama провели дослідження «Вчителі України: кадровий потенціал», у якому було ґрунтовно проаналізовано ситуацію з кадровим забезпеченням шкіл. До нашого опитування долучилися понад 10 тисяч учителів і студентів педагогічних спеціальностей із різних регіонів України.

За нашими даними, в Україні — відчутний брак учителів. Ця тенденція залишається стійкою протягом останніх п’яти років і з часом загострюється. Так, за останні два роки кількість педагогів в Україні зменшилася на 40 тисяч . Проблема кадрового голоду є не лише в Україні — згідно з дослідженням UNICEF, у світі панує цей тривожний антитренд. Та в Україні загостренню цієї проблеми сприяє ще й повномасштабна війна.

Станом на 2023/2024 навчальний рік у закладах загальної середньої освіти України працювало 392,7 тисячі педагогічних працівників, із них 282,1 тисячі вчителів були залучені безпосередньо до навчання, зокрема 74,9 тисячі викладали в молодших класах.

Що свідчить про те, що в Україні спостерігається кадровий голод? За нашими підрахунками, брак учителів початкової освіти в містах становить приблизно 19 тисяч, у селах — близько 11 тисяч. Брак учителів природничих наук — близько 4,4 тисячі та 0,1 тисячі відповідно; вчителів математичних наук — 2 тисячі та 1,4 тисячі. Інакше кажучи, запит на вчителів молодших класів не заповнений на третину (31%) в містах та чверть (25%) у селах; для математичної галузі недозаповнено 17 і 18% посад учителів відповідно; для природничої — 25 і 1%.

З погляду географії найбільший запит на кадри фіксується в прифронтових областях — Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій, Одеській та Миколаївській.

У структурі вчителів-предметників наявний розрив між технічними та гуманітарними науками: частка педагогів гуманітарних предметів у півтора раза більша за частку технічних. Найбільше вчителів-предметників припадає на мовно-літературну галузь (27% від загальної кількості вчителів). Примітно, що вчителів інших галузей істотно менше: наприклад, частка педагогів природничих наук удвічі менша (13%), математичних — майже втричі (8%).Такий розрив між освітніми галузями протягом останніх п’яти років залишався незмінним.

Водночас серед учителів мало молоді, й ця тенденція зберігається вже давно. Так, нині середній вік учителів — приблизно 45 років.

Водночас кількість молодих учителів (до 30 років), як порівняти з іншими віковими групами, зменшується найстрімкіше : за останні два роки кількість учителів цієї вікової категорії зменшилася на 22%. А вчителів віком 41–50 років — на 15%. Директори шкіл під час інтерв’ю в межах нашого дослідження зазначали: «Тримаємо вчителів, як можемо, аби вони не йшли». Особливо складною є ситуація в сільській місцевості. За словами одного з керівників, у школі вмовляють працювати 75-річну вчительку фізики, бо заміну їй знайти неможливо.

Результати опитування вчителів- учасників нашого дослідження свідчать про ризик подальшого старіння викладачів: старші педагоги виявляють більшу готовність працювати у школі в довготривалій перспективі, ніж молодші за віком колеги. Так, серед освітян 46–55 років таких 71%, серед учителів до 25 років — 42%.

Здавалося б, у нас є потенціал поповнення вчительських лав — щороку під час вступної кампанії чимало абітурієнтів обирають педагогічні спеціальності. Проте є кілька «але». В абітурієнтів і студентів виникає чимало запитань, зокрема щодо престижу професії, рівня її оплачуваності. Тому найсильніші абітурієнти не шикуються в чергу на вступ до педагогічних закладів вищої освіти. І як наслідок середній вступний бал на педагогічні професії знижується. Приміром, 2023/2024 навчального року найвищий вступний бал на бюджет серед педагогічних спеціальностей було зафіксовано на гуманітарні спеціальності, як-от середня освіта (англійська мова і зарубіжна література) — 167, тоді як на міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії (найперші серед усіх програм) — 189 балів. Натомість найнижчий вступний бал мали студенти технічних спеціальностей: середня освіта (технології) та середня освіта (природничі науки) — 143 бали.

Основними мотиваторами для вчителів, які стимулювали б їх залишитися в професії, за даними нашого дослідження, є:

Як свідчать дані нашого опитування, менш як половина учителів (47%) задоволені своєю роботою. Примітно, що є різниця між рівнем задоволеності серед учителів різних вікових категорій: старші зазвичай оцінюють свою роботу краще, ніж молоді.

Перенавантажені й демотивовані вчителі швидко йдуть із професії. За 10 років роботи в громадській спілці «Освіторія» ми неодноразово фіксували скарги вчителів на перевантаженість. За результатами дослідження, 60% учителів не задоволені обсягом реального робочого навантаження , а 53% не влаштовує перелік робочих завдань і кількість бюрократії в роботі.

Не сприяє мотивованості вчителів і рівень зарплати — вона залишається неспівмірною з навантаженням. Ми бачимо дві картини: або на вчителя припадає багато учнів, або доводиться викладати відразу декілька предметів. І до цього ще й додається бюрократія — словом, «набір» для демотивації ще той.

За даними дослідження, лише 12% задоволені рівнем заробітної плати, 19% — частково задоволені, 68% — не задоволені. Молоді вчителі більш негативно оцінюють свою зарплату, ніж учителі старшого віку.

Очевидно, що проблема кадрового голоду в школах потребує комплексного вирішення. Необхідні глобальні зміни. І це не лише підвищення престижності та привабливості професії вчителя, збільшення зарплати, а й реформування шкільної освіти — її змісту, структури. А також створення ефективної системи підготовки й перепідготовки вчителів.

Наше дослідження показало також позитивну тенденцію: серед учителів є високий попит на вдосконалення знань, причому як із того предмету, який викладають, так і з інших галузей. Так, в удосконаленні знань про предмет, який викладають, бачить потребу 41% опитаних учителів; знань технік викладання матеріалу учням (а це і є педагогічна майстерність) потребує майже половина опитаних (46%). Опитані вчителі продемонстрували також високий запит на вдосконалення знань із англійської мови — покращити або вивчити її хотіли б 73%. Ще 58% зазначили, що бачать потребу в удосконаленні знань із першої домедичної допомоги. Майже половина вчителів (43%) зазначили, що бачать потребу в удосконаленні рівня української мови.

Щодо цифрових навичок, то половина опитаних потребує більше знань про можливості використання базових (Word, Zoom, PowerPoint) та просунутих (ШІ, Kahoot тощо) цифрових інструментів . Примітно, що лише незначна частина опитаних назвала ці знання непотрібними у своїй професійній діяльності.

Зараз у середній школі триває реформа НУШ, і незабаром вона розпочнеться в старшій школі. Для того, щоб реформа була ефективною, важливо, аби вчителі підтримували її. Однак за результатами нашого дослідження лише 47% педагогів позитивно ставляться до НУШ , 36% зазначили нейтральне ставлення, а 17% негативно сприймають зміни. Так, ці цифри не можна назвати дуже втішними. Але вони не є й підставою для песимізму. Почасти їх можна пояснити тим, що реформування освіти відбувається непослідовно в тому сенсі, що ми не чекаємо, доки наші семикласники, які є першим поколінням НУШ у старшій школі, дійдуть до десятого класу, а плануємо вже найближчим часом запускати реформу у випускних класах. До речі, запровадження старшої профільної школи допоможе також збалансувати навантаження вчителів та учнів, адже буде створено можливості для вибору навчальних предметів учнями, інтегровані курси.

Також ставлення до реформи можна частково пояснити недостатньою обізнаністю вчителів, а отже, згодом воно може змінитися. І ми бачимо такий досвід у початковій школі: зараз 56% вчителів початкових класів задоволені реформою, а чи був би результат таким, якби їх запитали на початку впровадження змін?

Як відомо, найефективніші рішення завжди ґрунтуються на чітких і перевірених даних. «Освіторія» використовуватиме отримані результати в подальшій роботі та запрошує інших представників освітньої галузі спиратися на ці дані.

Політика