Зазнав важкого поранення в одному з боїв. Згадаймо Олександра Поліщука

28 грудня 2024 р. 09:12

28 грудня 2024 р. 09:12

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Поліщука.

19 грудня 2024 року, внаслідок численних поранень та після тривалого лікування у Харківській області помер захисник України Олександр Миколайович Поліщук. Про це повідомили Шпанівська територіальна громада та Рівненська міська рада .

Олександр Поліщук народився 10 жовтня 1982 року у селі Великий Житин Рівненського району Рівненської області. Закінчив місцевий ліцей, а за тим здобув фах вчителя української мови та історії у Рівненському державному гуманітарному університеті.

«Саша останні роки працював на будівництві. Спершу за кордоном, а коли розпочалось повномасштабне вторгнення – в Україні. Він не служив в армії, не мав жодного військового досвіду, але у лютому 2022 добровільно пішов до центру комплектування, щоб захищати своїх рідних та країну. Кілька разів його викликали, проходив медичну комісію, але знову говорили чекати... Він аж нервував з цього приводу. А в листопаді 2023 року отримав свій виклик», – розповідає сестра героя Антоніна.

Олександр ніс службу на Харківщині, під Куп'янськом втратив чимало побратимів, але не свій бойовий настрій, хоч визнавав – морально щодня ставало важче. Веселий, життєрадісний, товариський та щирий він прагнув повернутися додому з перемогою, адже його так чекали дружина та двоє діток, рідні та друзі.

«Саша отримав поранення в одному з боїв: роздроблена рука, уламки в легені, голові... Тоді його врятували побратими й швидка евакуація. Він проходив лікування, реабілітацію, але ці поранення давали про себе знати. А потім ще й додалась загибель швагра-кума, після чого почав скаржитись на болі в грудях», – продовжує сестра.

19 грудня 2024 року життя 42-річного солдата Олександра Поліщука обірвалося у лікарні на Харківщині...

«Він був дуже чудовою людиною, такий позитивчик. Дуже шкода, хороша людина, веселий. В якій був компанії – то завжди був сміх, дуже шкода його, шкода діточок його, що сиротами залишилися, терпіння дружині, терпіння мамі, бо це єдиний син. Вона дуже гарного і хорошого виховала сина», – розповіла подруга Олександра Поліщука Тамара.

Вчитель померлого військовослужбовця Петро додав : «Навчався у Великожитинській школі. Був дуже позитивний, такий спортсмен, у всіх відношеннях дуже хороша людина. Оплакуємо його, тому що біда неймовірна».

Поховали захисника України 23 грудня 2024 року на кладовищі села Великий Житин.

Єдиного сина втратила мама, дружина залишилась без люблячого чоловіка, двоє діток зростатимуть без татової підтримки та турботи...

« Главком » долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.

Політика