«Стамбул-2» уб'є Україну

27 лютого 2025 р. 08:46

27 лютого 2025 р. 08:46

Спецпосланець президента США й особистий друг Дональда Трампа Стівен Віткофф, напевно, і справді щільно поспілкувався з Владіміром Путіним. І тепер він повторює російські наративи та «хотілки» Кремля.

Для нас це зовсім не радісна новина: стамбульські домовленості — протухла консерва, яка загрожує Україні ботулізмом і болісною смертю.

Нагадаємо, що три роки тому, коли російські війська були під Києвом, українська сторона, яка спочатку зустрічалася з російською делегацією в Білорусі, у Стамбулі намагалася шляхом дипломатії завершити війну, наполягаючи на відновленні статус-кво на 23 лютого 2022 року й намагаючись домогтися гарантій безпеки . У росіян був свій інтерес: вони хотіли зафіксувати окупацію Донбасу і Криму, а також «демілітаризувати» й «денацифікувати» Україну, позбавивши її військового потенціалу та ідентичності.

Судячи з перших складів української делегації, її формували поспіхом і там були випадкові люди, які не мали допуску до держтаємниці. Склад делегації, очолюваної близьким (на той момент) до ОПУ Давидом Арахамією, було формально затверджено указом президента лише 4 квітня 2022 року. Тоді ж було підписано й директиви.

Таке порушення правил, зокрема й президентського указу «Питання координації зовнішньополітичної діяльності держави», не рідкість в Україні. Як зауважив один із співрозмовників ZN.UA, президенти не люблять ставити підписи під незручними документами. І Петро Порошенко не підписував директив делегації на переговори щодо мінських угод. Не виключено, що в тій ситуації було не до формальностей, і на Банковій вирішили не заморочуватися такими «дрібницями».

Після того, як стало відомо про звірства росіян у Бучі, Володимир Зеленський заявляв , що навіть після розкриття жахливих наслідків окупації українських міст російськими військовими потрібно продовжувати переговори з російською стороною. Проте через кілька днів переговори припинили. Причини були різні: відступ російських військ з-під Києва; позиція української армії; відсутність готовності багатьох західних держав поставити підпис під договором про гарантії безпеки та інші .

Від цих перших переговорів залишилися стамбульське комюніке, а також проєкт «Договору про постійний нейтралітет і гарантії безпеки Україні» з кількома додатками.

Стамбульське комюніке являє собою пропозиції української сторони з 11 пунктів, представлені росіянам 29 березня в Стамбулі. Найбільш повно зміст цього документа переповіла російська журналістка Фаріда Рустамова. Ключові положення українських пропозицій такі.

По-перше, Україна проголошується постійно нейтральною державою.

По-друге, низка держав надають Україні гарантії. На погляд Києва, такими державами можуть бути Велика Британія, КНР, РФ, США, Франція, Туреччина, Німеччина, Канада, Італія, Польща, Ізраїль.

По-третє , міжнародні гарантії безпеки Україні за договором не поширюватимуться на Крим, Севастополь і окуповані райони Донбасу.

По-четверте , Україна не вступає в жодні військові союзи , не розміщує іноземні військові бази та контингенти, міжнародні військові навчання проводять лише за згодою держав-гарантів. Держави-гаранти підтверджують намір сприяти членству України в Європейському Союзі .

По-п'яте, в разі збройного нападу на Україну кожна з держав-гарантів, після проведення між ними термінових і негайних консультацій (які проводяться протягом не більш як трьох днів), надасть допомогу нашій країні. Допомога включатиме в тому числі й закриття повітряного простору над Україною , а також надання необхідного озброєння та застосування збройної сили .

По-шосте, пропонується зафіксувати прагнення сторін вирішити питання, пов'язані з Кримом і Севастополем, шляхом двосторонніх переговорів між Україною і Росією протягом 15 років . Також пропонується зафіксувати, що Україна і Росія не вирішуватимуть питання Криму й Севастополя військовим шляхом , а продовжать політико-дипломатичні зусилля для вирішення цього питання.

По-сьоме , « Договір про постійний нейтралітет і гарантії безпеки Україні» набуває чинності після схвалення статусу України як постійно нейтральної держави під час всеукраїнського референдуму та внесення відповідних змін у Конституцію України й ратифікації документа в парламентах України і держав-гарантів.

Що стосується проєкту «Договору про постійний нейтралітет і гарантії безпеки Україні», то вперше частину документа Путін продемонстрував улітку 2023 року. Рік по тому The New York Times опублікувала повний проєкт договору від 15 квітня 2022 року. У ньому зафіксовані: позиція Росії, не погоджена українською делегацією; позиція України, не погоджена російською стороною; російські пропозиції, які Київ відмовляється обговорювати, посилаючись на їхню відсутність у стамбульському комюніке.

За словами Путіна, договір « парафований київською делегацією, підпис стоїть».

Публічно Київ не визнає цього, хоча низка джерел ZN.UA і стверджують, що Давид Арахамія все-таки парафував документ. Тим часом парафування означає тільки попереднє схвалення документа, а не його остаточну версію. З погляду дипломатії, нічого не погоджено, поки все не погоджено . У цьому випадку підпис фіксує позиції сторін на той момент — збіги та відмінності їхніх підходів. Це означає, що в документ до останнього можуть вноситися всілякі зміни.

У проєкті договору від 14 квітня 2022 року фіксуються відмова України від вступу в НАТО й оголошення Києвом постійного нейтралітету; заборона на проведення Києвом навчань із іноземними підрозділами, а також розміщення в країні іноземних підрозділів і військових баз; прийняття Києвом кількісних обмежень стосовно власних Збройних сил; згода слідувати трьом без'ядерним принципам — не приймати, не виробляти й не придбавати ядерної зброї.

Своєю чергою росіяни погоджувалися на вступ України в ЄС і забезпечення її міжнародними гарантіями безпеки.

Крім того, у проєкт договору російська сторона внесла статті 6, 7, 12 і 13, де йдеться про скасування санкцій, відмову від претензій до Росії в міжнародних судах, надання російській мові в Україні статусу офіційної, заборону пропаганди нацизму. Українська сторона відмовилася обговорювати ці питання, посилаючись на їхню відсутність у стамбульському комюніке.

У нинішніх умовах ключові для Києва пункти в стамбульських домовленостях — зміна Конституції та фіксація в ній статусу постійного нейтралітету нашої країни, а також обмеження на чисельність української армії, на що погодилася навесні 2022 року українська сторона. Але якщо Україна пропонувала, щоб чисельність її Збройних сил не перевищувала 250 тисяч, то Росія хотіла обмежити українську армію до 85 тисяч людей.

Додаток 1 до договору також фіксував різницю в позиціях Києва й Москви у визначенні кількості танків (Україна пропонувала 800 од., а Росія — 342), бойових броньованих машин (2400 і 1029 од. відповідно), артилерії (1900 і 519 од.), РСЗО (600 і 96 од.), кораблів (8 і 2 од.), катерів (30 і 10 од.) і літаків (160 і 102 од.). При цьому якщо українська сторона пропонувала обмежити дальність стрільби РСЗВ і ракетних озброєнь усіх видів базування в 280 км, то росіяни — до 40 км.

Збройні сили в 85 тисяч людей роблять українську армію іграшковою, тоді як у Кремля залишається мільйонне військо з усім озброєнням. Погодитися з такими умовами — означає визнати капітуляцію, в односторонньому порядку роззброїтися та підготувати ґрунт для знищення українців і української державності: немає будь-якої впевненості, що через кілька років після укладання мирного договору Москва знову не почне вторгнення в Україну.

Після всіх жертв, яких зазнала Україна за роки російсько-української війни, невже нам потрібно таке? Українцям необхідні гарантії, що мир буде на покоління і Росія ніколи знову не нападе на нашу країну. Ще в березні 2022 року заступник голови ОПУ Ігор Жовква заявляв , що Україна готова обговорювати нейтральний статус тільки в обмін на тверді гарантії безпеки.

У березні 2022 року член української делегації на переговорах із Росією, колишній заступник очільника МЗС і давній апологет українського нейтралітету Олександр Чалий запевняв , що прописані в проєкті стамбульської угоди гарантії безпеки аналогічні статті 5 Вашингтонського договору. «Якщо Україна буде об'єктом будь-якої агресії… ми вправі протягом трьох днів вимагати міжнародних консультацій. І якщо протягом трьох днів ці консультації не призвели до певного результату, країни-гаранти мають надати нам військову допомогу, зброю або навіть закрити повітряний простір», — говорив Чалий.

Однак це українське бачення гарантій. А те, що росіяни хочуть зафіксувати в статті 5 «Стамбула», — хард-версія Будапештського меморандуму, а зовсім не гарантії, аналогічні статті 5 Вашингтонського договору. Наприклад, вони хотіли закріпити в документі право вето Москви на надання військової допомоги Києву у разі нового нападу. Адже, за задумом Кремля, допомога Україні у разі агресії мала надаватися «на основі погодженого всіма державами-гарантами рішення».

Станом на 15 квітня 2022 року Москва також не була згодна з українською пропозицією закрити повітряний простір над Україною та надати їй необхідне озброєння у разі нового нападу на нашу країну.

У проєкті договору наведено список країн, які можуть стати нашими гарантами: Велика Британія, Китай, Росія, США, Франція. (Москва ще пропонувала Білорусь, а Київ — Туреччину. Але щодо цих країн українська й російська сторони на момент припинення переговорів згоди не дійшли.) Уже на той момент США й Велика Британія дуже обережно ставилися до ідеї бути гарантом нашої безпеки. Що ж стосується Росії, то вона вже неодноразово порушувала свої міжнародні зобов'язання, починаючи з Будапештського меморандуму й закінчуючи «великим» українсько-російським договором.

В інтересах України — не просто консультації, закрите небо чи надання озброєння. Через позицію Білого дому членство нашої країни в НАТО відкладається на невизначену перспективу. Тому в українських інтересах, щоб країни-гаранти відправили в Україну свої контингенти, мандат яких не тільки передбачав би спостереження за дотриманням режиму припинення вогню або мирної угоди, а й надавав право діяти у разі порушення домовленостей.

Хоча ідея з європейськими миротворцями лише набуває якихось конкретних обрисів, занадто багато різних чинників можуть зробити цю ініціативу нереалізованою. Тому на сьогодні українська армія є єдиною надійною гарантією безпеки України.

Значне скорочення її чисельності, обмеження кількості її озброєння і військової техніки, зменшення дальності стрільби ракет, заборона перебування на українській території іноземних підрозділів і військових баз суттєво знижують обороноздатність українських Збройних сил. До того ж, якщо відбудеться скорочення української армії, то наша країна просто перестане бути щитом Європи. А отже, зменшиться й інтерес західних партнерів до забезпечення безпеки України.

Для Росії стамбульські домовленості — один з інструментів ослаблення України, її дестабілізації, реалізації грузинського сценарію. Москва чудово розуміє, що будь-яке ослаблення нашої країни — крок, який не тільки відкриває перед Кремлем можливості для подальшої політичної й економічної експансії в Україні, а й веде до її знищення. А це своєю чергою суттєво ослабляє всю європейську безпеку, роблячи Європу більш уразливою.

Політика