Як Україні синхронізуватися з європейськими трендами фінансування оборони

31 березня 2025 р. 17:10

31 березня 2025 р. 17:10

З огляду на досвід війни в Україні просто зараз Євросоюз переписує історію власних фінансових ринків . Симптоматичним є те, що він здійснює це під впливом екзистенційної загрози, гуртуючи неконкурентоспроможні фрагменти фінансових ринків країн-членів у єдиний цілісний механізм . Війна в Україні, як бачимо, поставила екзистенційні питання не тільки перед Україною, а й перед Європейським Союзом. Сигнал ЄС слід розуміти так, що в Союзі вирішено показово, на прикладі економічного сегмента Aerospace/Defense, здійснити апгрейд власного бюрократичного підходу до регулювання та діяльності фінансових ринків.

Ба більше, ЄС фактично розглядає війну в Україні як власну можливість розвитку . Перетворити спочатку проблему на ефективне джерело фінансування оборонного сектора і в перспективі надалі сфокусувати на цьому власну конкурентоспроможність порівняно з фондовим ринком Сполучених Штатів. Звичайно, нам складніше розгледіти у війні — у трагедії, яку ми бачимо щодня, можливість розвитку. Тим не менш війна вже є, тож саме тепер і треба перетворювати проблеми на власні можливості . Ми асоціювалися з ЄС і теж нібито виконуємо план з імплементації його законів ( хоча достеменно знаємо, що з цим не все в порядку ). Та чи не час вбудовуватися у систему руху і зростання капіталу та «бюрократично» спрощуватися? Чи ми проти тренду ЄС?

Отже, на тлі недвозначних сигналів про перспективи зростання фінансових ринків у ЄС і фундаментальних змін принципів ф інансування сектора оборони (поки що тільки європейського) спробуймо розібратися, де місце та можливість для України. Бо тут насправді дві можливості в одному управлінському рішенні.

Ми раді, що порушили цю проблематику й отримали чималий фідбек із боку зацікавлених осіб і на шпальтах ZN.UA, в тому числі з пропозицією … почати обговорення .

Водночас виходимо з того, що обговорюватися мають конкретні кроки. Публічний дискурс теми фінансування оборонних можливостей має бути предметним щодо інструментів і дій. Четвертий рік війни взагалі-то є часом уже імплементації прийнятих давно рішень. Але якщо хочеться обговорень, то на цьому треку пропонуємо обговорити запитання: чому ми, маючи просто невичерпний, але неконвертований скарб (космічну галузь і сектор оборонної промисловості), шукаємо гроші. І це запитання до власника. Власник багатьох потужностей — держава. Вона ж нормативно визначила пріоритетом корпоратизацію власних активів, але практично не спланувала й не зазначила (тим більше не зарезервувала) джерел фінансування цього процесу. Ще один державний довгобуд? Чому у сфері державної політики в цій галузі не стоїть питання залучення капіталу до підприємств галузі, які внаслідок дій самої держави здебільшого є збитковими? Держава штучно створює проблему недофінансування і штучно намагається її розв’язати шляхом винаходу того ж колеса . Яке місце в ринковій економіці займає чи то квазіутворення, чи то симулякр — новостворена Рада зброярів, у якої є ціле правління та голова? І навіщо вона збирається «консолідувати приватну оборонну індустрію з держструктурами»? Чи це крок до мілітаризованого кейнсіанства ? Самим же не вистачає грошей! Пардон, але так це не працює. В економіці все рухається тоді, коли є капітал. Без капіталу економіка не функціонує.

Натомість, рухаючись у тренді ЄС щодо спрощення регулювання та додавши прозорості механізмам фінансування за рахунок інфраструктури фондового ринку, можна залучати значні кошти для функціонування й реформування державної частки цього сектора економіки.

У цьому аспекті слід констатувати, що Україна, попри всі інституційні вади, має проблеми, схожі з ЄС: роки реформування законодавства про ринки капіталу (в сенсі економічно вимірюваних результатів) зрештою не призвели ні до чого в Україні й здебільшого залишили непрацюючий капітал у Європі. Для старту синхронізації з Європою це плюс. Далі, на жаль, складніше. Маємо купу законодавства, де чи не кожний реформаторський законопроєкт експерти ВРУ кваліфікували як такий, що суперечить Конституції .

Як з’ясувалося, просте копіювання європейської нормативки без розуміння реального шляху впровадження на практичному рівні призвело до накопичення паперів (цінних і бюрократичних) без реального результату в економіці . Зиск отримують здебільшого спекулянти, а не економіка країни. Отже, будучи в тренді ЄС, чи не час звернути увагу на бюрократизоване та неповоротке законодавство. Нагадаємо, ми імплементували його, безсенсовно довго та неповоротко копіюючи переклади .

Наразі, скажімо прямо, попри будь-який обіг ОВДП, саме обіг ліквідних акцій (звісно, з IPO) є показником здорового ринку, його ефективності для економіки.

На жаль, заклики регулятора про необхідність для вітчизняних компаній проводити IPO в Україні відлякують інвесторів ще більше. Регулятора можна зрозуміти, з нього питають про результат роботи. Але в нормальній логіці такі заклики звучать, як погроза, — інвестори звикли самі обирати привабливі юрисдикції. Це що стосується треку обговорень.

На цьому, практичному, трекові ми пропонуємо реалізовувати, робити конкретні дієві кроки, залишаючи простір для обговорення технічно всередині проєктів. І рухатися вперед на шляху до залучення капіталу. Спочатку треба створити практичний кейс. Минулого разу ми порушили це питання щодо одного з аспектів, коли вирішення проблеми забезпечення фінансами оборонної галузі має вести до розвитку економіки . Зараз на прикладі цього кейсу час переходити до системного бачення.

Будьмо щирими і відвертими. жодного IPO в Україні сьогодні і не буде. Бо вже було — просто забули, але, на жаль, мало відомо про результат гучного проєкту, — звинувачення у зловживаннях і банкрутство.

Натомість цінний сам тренд — шлях до залучення капіталу з фінансових ринків . Те, що гроші потрібно залучати з фінансових ринків, з ринків капіталу, через інвестиційних посередників та інвестиційні компанії та вкладати в об'єкти інвестицій, — сам цей тренд треба підтримати і максимально розвинути. Адже інших ефективних грошей, окрім ринків капіталу, в Україні немає і не буде .

Створення венчурного інвестиційного фонду в сфері аерокосмічної та оборонної промисловості — це конкретно, бо відомі форма та зміст. Це законно, бо є регуляція та регулятор (законодавство про інститути спільного інвестування створювалося, на щастя, до реформ). Це прозоро, бо є вимоги щодо прозорості. Зрештою, це терміново.

На цьому ж треку маємо лобіювати участь України у фінансуванні з фондів ЄС створюваної інфраструктури прозорого інвестування в український сегмент Aerospace/Defense.

Зрештою, від держави цінним було б :

• почути недвозначний сигнал про негайне спрощення процедур реєстрації інвестфондів у сфері Aerospace/Defense (строки розгляду, сервісний підхід замість карального та забезпечення свободи руху капіталу в обох напрямках (НКЦПФР і НБУ);
• отримати фокусований сигнал від замовника про необхідність інноваційного підходу не тільки до технологій, логістики та виробництва, а й до фінансування Aerospace/Defense через залучення приватного капіталу з фінансових ринків;
• переглянути питання дозволу експорту зброї (із забезпеченням безпекової компоненти та захистом від промислового шпіонажу) для капіталізації можливостей виробників зброї в Україні.

Таким чином, підсумовуючи, пропонуємо перевірити готовність українських реформ до синхронізації з інститутами та економічними агентами в ЄС через створення справжніх ринкових структур та до їхнього впровадження в Україні. Відійшовши (раз і назавжди) від вигадування та розмноження економічних і змістовних симулякрів.

Політика