Помер український політв'язень, який провів 25 років у радянських концтаборах

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Помер український політв'язень, який провів 25 років у радянських концтаборах

07 травня 2025 р. 10:53

07 травня 2025 р. 10:53

«Його життя – це приклад боротьби й гідності, вірності правді та Україні. Він пройшов через найтяжчі випробування долі, залишаючись незламним у своїй вірі, ідеях і переконаннях», – наголосив посадовець.

Іван Мирон був членом Організації українських націоналістів. У 1950 році відмовився служити у радянській армії, яка вже «приєднала» Закарпаття до Радянської України. Натомість Іван Мирон долучився до лав підпільної Української повстанської армії. Проте його зрадили і через донос на нього вийшли радянські спецслужби та заарештували. Після суду йому оголосили вирок – 25 років таборів.

Восени 1950 року Іван Мирон відмовився служити в радянській армії.

«В 1950-му мені прийшла повістка в армію. Давати присягу влади, яка стільки зла принесла моїй сім’ї і всієї України, я не міг, тому зв’язався з Міхайлінюком (Іван Міхайлінюк – вчитель, який допомагав людям уникнути таборів, активіст Карпатської України, який підтримував зв'язок з ОУН – «Главком») і перейшов на нелегальне становище. Періодично зустрічався з активістами ОУН та Української повстанської армії, виконував їх завдання. У квітні 1951-го я роззброїв охоронця в нашій сільраді – відібрав у нього три карабіни з набоями. А через місяць нашу групу з 18 осіб затримали – «постарався» зрадник», – розповідає Іван Мирон у документальному фільмі «Дорогою любові».

В інтерв'ю журналу The Ukrainians він розповідав, що засудили тоді всю групу з 18 людей, шестеро з яких були вчителями: «Нас судили 18 людей. Шестеро – третина – були вчителями. Зокрема, і мій друг Андрій Скрипка. Інші – ті, хто давав повстанцям їсти або щось бачив і не доніс. Навіть стаття була «за не-донос». Мені був 21 рік, коли мене засудили «за зраду батьківщини та участь у контрреволюційній діяльності» на 25 років».

Він відбував покарання, зокрема, і в таборі у Норильську, а у 1953 році брав участь у тамтешньому повстанні. Згодом його перевели у Мордовію. На волі Іван Мирон опинився аж у 1976 році.

У 1953 році брав участь у повстанні політв'язнів у Норильську.

Як писав The Ukrainians, у 1993 році Закарпатський суд визнав Івана Мирона безпідставно засудженим в СРСР, а в 1995 році Верховний Суд України перекваліфікував його справу, скасувавши політичні статті, але вказавши судимість «за ухилення від армії».

У 2019 році його було реабілітовано. Він став першим українцем, якого Національна комісія з реабілітації визнала реабілітованим згідно із Законом України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Нагадаємо, що 7 березня, у Львівському історичному музеї відбулася презентація віртуального музею головнокомандувача УПА Романа Шухевича.

Також на братській могилі вояків Української повстанської армії (УПА) на горі Монастир, що поблизу польсько-українського кордону, було демонтовано провокативну табличку .