400 мільйонів під час війни: як зарплати в Апараті ВР перетворилися на «золоту лихоманку»

09 травня 2025 р. 08:40

09 травня 2025 р. 08:40

У парламенті схитрували, коли виконували вимогу партнерів реформувати держслужбу і зробити всім держслужбовцям однакові умови оплати праці: оклад 70% і 30% премій. Це важлива реформа, бо вона має зламати систему, в якій керівник міг платити держслужбовцю копійчаний оклад, і лише від його рішення залежало, чи отримає підлеглий чималу премію, яка і становила більшу частину доходу.

Ми вже писали , що у бюджеті на 2024 рік Апарат Верховної Ради рятував від реформування своїх: у прикінцевих положеннях їм прописали особливі умови. Відповідну поправку подав віцеспікер Олександр Корнієнко.

Тому у деклараціях керівників секретаріатів комітетів Верховної Ради за минулий рік доходи точно більші, ніж в інших держслужбовців на аналогічних посадах. Хитрувати в інтересах Апарату ВР не припинили, і зараз ця хитрість може коштувати бюджету понад 400 млн грн.

Здавалося б, нещодавно парламент підтримав урядовий проєкт про внесення змін до Закону «Про державну службу» ( №8222 ), який уже відправлено на підпис президенту. Умови мали б стати рівними для всіх, бо діятиме новий закон. Але перед законом, як виявилося, будуть рівні і… рівніші. Працівники Апарату парламенту таки матимуть привілейований статус у держслужбі.

Тут є очевидний конфлікт інтересів. Парламент визначає правила гри для функціонування свого апарату сам, робить усе під своїх. Постає запитання: чим гірша, скажімо, судова гілка влади? Мова навіть не про оплату праці, а про класифікацію посад. Чому тоді суд не може створити такий каталог для посад держслужби під себе? Виходить так, що всю держслужбу загнали в єдину рамку, окрім Апарату парламенту. Про яку рівність гілок влади тоді йдеться, якщо законодавча створила для себе виняткові правила гри? Ця гілка влади більш державна?

Разом з тим невирішеною залишається й друга проблема: зарплати тих, хто працює на політичних посадах, — народних депутатів чи президента, які точно не можуть бути меншими, ніж у держслужбовців. Керівники секретаріатів комітетів Верховної Ради отримують удвічі більше, ніж голови комітетів. З погляду менеджменту і здорового глузду, це руйнує систему мотивації й несе корупційні ризики.

Володимир Зеленський за свою роботу як президент у часи війни заробив 336 тис. грн за 2024 рік. А голова Апарату парламенту Вячеслав Штучний отримав за минулий рік мало не вдесятеро більше за президента — 3,1 млн. Це, до слова, втричі більше, ніж у спікера Руслана Стефанчука.

Важливо розуміти, що для Апарату Верховної Ради створили особливі умови і вже окремо затвердили класифікатори і грейди для посад ( зарплатний рівень, який ґрунтується на класифікації посад державної служби ). Про це свідчить постанова уряду.

Якщо брати формулу 70% окладу та 30% премій для держслужбовців усієї України, то оплата праці у працівників Апарату Верховної Ради в абсолютному порівнянні зі збереженням цих виняткових правил завжди буде вершиною олімпу зарплат на держслужбі. І диявол тут криється в надбавках, які є частиною окладу.

Тим, хто зараз працює в Апараті парламенту, гарантують значно більші надбавки за вислугу років, ніж 30% ( тут ці 30% — це саме відсотки надбавки, а не премії ). Таку норму заклали завдяки поправці нардепа Андрія Клочка («Слуга народу») у ще одному законопроєкті, який також вносить зміни до Закону «Про державну службу» ( №9748 ). Документ із дискримінаційною нормою зараз очікує на розгляд президента, який може закон або підписати, або ветувати.

Для порівняння: максимум для надбавок в інших держслужбовців буде 30%.

Один із нардепів на умовах анонімності розповів, що у тих, хто не підтримав під час голосування поправки Клочка, були проблеми.

«Не випускали декого за кордон у робочі (!) відрядження, де були офіційні запрошення організаторів. Відправляли заяву на дооформлення відповідно до розпорядження спікера Стефанчука. Звісно, що у розпорядженні голови є поле для маневрів. Але навряд чи головну скрипку тут грає Стефанчук. Штучний, м’яко кажучи, дуже автономна фігура», — пояснив він.

Член регламентного комітету нардеп Олег Синютка («Європейська солідарність») додає, що наразі дійсно обмежене право нардепів на міжпарламентську діяльність, і тут без Стефанчука та Апарату парламенту питання відряджень дійсно не вирішити.

«Спільно з партнерами ми працювали над тим, щоб під час реформи держслужбовці мали належну систему мотивації, — додає Олег Синютка. — Апарат Верховної Ради отримує захмарні зарплати, і цьому сприяє більшість у регламентному комітеті, де перевага у голосах — у представників влади. Фактично голова комітету ( Сергій Кальченко , СН. — Авт. ) користується цією ситуацією і протягує потрібні рішення. Я неодноразово звертав увагу на непропорційну виплату працівникам Апарату та керівникам секретаріатів комітетів. Апарат сьогодні напряму працює з офісом президента і відіграє в структурі Ради більшу роль, аніж самі нардепи ».

Щодо впливу Вячеслава Штучного на діяльність парламенту, то Олег Синютка наголошує, що це зона відповідальності Стефанчука. І тут важливо розуміти, що мова йде і про політичний вплив, і про бюджетні кошти. Особливі підходи до формування зарплат Апарату парламенту потребуватимуть додаткових витрат. І суми немалі — сягають понад 400 млн грн на рік. Такі цифри надані уряду Апаратом ВР для реалізації запропонованих умов оплати праці. Ми звернулися по коментар до Вячеслава Штучного, але відповіді наразі не отримали.

Тут варто нагадати, що коли нардепи торік прийняли бюджет і створили особливі умови оплати праці своєму Апарату, у різних бюджетних установах, зокрема в Апараті Верховного суду, зрозуміли, що йде нечесна гра. І зрозуміли це, звісно, не лише у ВС. Тоді розпочався творчий підхід до штатних розкладів у низці державних установ.

Збільшувалася кількість відділів і з’являлися управління. Слідом за новими управліннями виникали департаменти. Або ж створювалися самостійні підрозділи апарату. Так зростала кількість керівників, а також підвищувався рівень підрозділу. І це позитивно впливає на зарплату.

І тут іде ланцюгова реакція. Якщо один орган має кращі умови, то ті, хто не трансформувався, втрачатимуть кадри — вони переходять туди, де краще.

Голова парламентського комітету з питань соцполітики Галина Третьякова (СН) погоджується з тим, що такий підхід деформує держслужбу.

«Зараз державних службовців більш як 150 тисяч осіб, — каже Третьякова. — Торік через зміни до бюджету їх перевели на систему 70% окладу та 30% премії. І хоча парламент уже прийняв зміни до Закону «Про державну службу», який чекає на підпис президента, треба запровадити ще одне правило: обмежити максимальний рівень річної оплати праці . Система грейдів хоч і позбавила керівників на держслужбі деякого свавілля, водночас не прибрала із сталої заробітної плати держслужбовців таких складових, як доплати за вислугу років, за науковий ступінь кандидата або доктора наук тощо. Так зростає сума цих 70%. Це видно по зарплаті деяких голів комітетів, які отримують надбавки не за обсяг роботи, а за науковий ступінь. Це радянська деформація. Уявіть, що у нас була б прибиральниця зі званням доктора наук, то ми мали б платити їй за прибирання з бюджету більше, ніж за прибирання приміщень прибиральником, який такого ступеня не має».

Рік тому питання із оплатою праці в Апараті парламенту намагалися вирішити, і нардепи зареєстрували постанову, аби перерозподілити бюджетні кошти для оплати праці своїх помічників. Але вже поставлені підписи парламентаріїв під проєктом постанови почали раптово зникати. Третьякова як доказ навела скріни, в яких ідеться про те, що Апарат ВР просить нардепів не підписувати цієї постанови або прибрати вже поставлений підпис.

Однак, розв’язуючи проблему нерівного ставлення до держслужбовців на різних гілках влади, не слід забувати про те, що у нас роками не вирішується питання із низькими зарплатами на політичних посадах.

Неприйнятно, коли йдеться про захист державного суверенітету та боротьбу з корупцією, залишати оплату праці народних депутатів чи президента на такому рівні, на якому вона є зараз. Зарплати на політичних посадах не можуть аж так кардинально відрізнятися від зарплат на держслужбі.

«Звісно, дивно, що зарплата президента встановлена постановою уряду, а не законом, — додає Галина Третьякова. — Коли мова йде про реформу та її якість, то треба регулювати не лише мінімальний рівень оплати праці, а й максимальний. Я вважаю, що ми можемо встановити максимальний розмір оплати праці на двох рівнях : виконавчого табеля — переліку посад, на яких максимальний розмір оплати праці встановлюється на рівні закону, та генерального табеля — на рівні Кабміну. Також слід створити незалежний консультативно-дорадчий та аналітичний орган при ВР, який відповідав би за комунікації із суспільством щодо оплати праці на політичних посадах — міністрів, народних депутатів, заступників міністрів та інших».

Під час наступних виборів, які обов’язково відбудуться після нашої перемоги, для того щоб найняти якісну політичну еліту, яка змінюватиме державність, ми маємо забезпечити гідні умови праці на політичних посадах. А євроінтеграційний курс і розвиток демократії не дозволяють допускати сколіоз у гілках влади. Тому треба втілювати реформи у повному обсязі, а не створювати модель «рівні і рівніші».

Політика