Politico: Чи зможе Зеленський переконати Трампа, що Путін його дурить?

16 травня 2025 р. 07:51

16 травня 2025 р. 07:51

Президент України Володимир Зеленський та російський диктатор Владімір Путін уже кілька місяців намагаються виставляти один одного в очах лідера США Дональда Трампа перешкодою на шляху до миру.  Поки що український лідер у цьому перемагає, пише Politico .

Свіжий доказ — це мирні переговори в Стамбулі, які просував Трамп — пряма зустріч між Україною та РФ. Зеленський виявив повагу та особисто прибув на переговори, тоді як російський диктатор відправив до Туреччини делегацію відносно низького рівня, яку Зеленський назвав “бутафорською”.

Чи може це бути момент, коли Трамп нарешті визнає, що Путін не виявляє серйозного інтересу до переговорів про припинення повномасштабної війни, яку розпочав три роки тому?

Українці, безумовно, сподіваються на це. Після перепалки в Овальному кабінеті між Трампом, віцепрезидентом США Джей-Ді Венсом та Зеленським на початку цього року український лідер намагається не дозволити своїй імпульсивності знову вивести ситуацію з-під контролю. Замість цього президент України дотримується стратегії, яку він та його команда обрали невдовзі після переобрання Трампа — робити все можливе, щоб не викликати антагонізм в американського президента.

Отже, план полягав у тому, щоб підіграти Путіну та сподіватися, що врешті-решт нетерплячий Трамп розчарується і зрозуміє: російський диктатор не готовий вести переговори добросовісно.

Однак немає впевненості в тому, що Трамп вже дійшов до цієї точки. Насправді, він досі поводиться значною мірою примирливо, коли говорить про російського диктатора.

“Навіщо йому їхати, якщо я не їду?”, — сказав Трамп у Катарі в четвер, 15 травня, про рішення Путіна не їхати до Стамбула.

Здається, це невдале виправдання. На початку цього тижня Трамп не виключив можливості того, що сам відвідає Туреччину, якщо російський диктатор вирішить туди поїхати. Звісно, Кремль “зберігав інтригу” до останнього моменту, остаточно оголосивши те, Путін не поїде, лише напередодні переговорів.

Москва також не поспішала оголошувати склад своєї делегації. Оскільки до складу російської делегації не увійшов навіть міністр закордонних справ РФ Сєргєй Лавров — було зрозуміло, що це не буде команда високого рівня. Ще одним сигналом про це стала людина, обрана главою делегації, - помічник президента РФ Владімір Мєдінскій (колишній міністр культури, також він очолював роботу над новою редакцією офіційних шкільних підручників з історії для просування “історичної пам'яті” РФ).

Все, що робив Путін, відправляючи до Туреччини таку делегацію, - це пропонував дипломатичний мінімум для продовження гри. Як сказав Зеленський, окрім його власної присутності, Україна була представлена делегацією найвищого рівня, “готовою ухвалювати будь-які рішення, що можуть призвести до довгоочікуваного справедливого миру”.

Однак Кремль знову тягне час — тактика, до якої він неодноразово вдавався, беручи участь у переговорах, у завершенні яких він мало зацікавлений, окрім як на власних умовах. Умова № 1: РФ не хоче припинення вогню до того, як отримає поступки, які означатимуть кінець демократичної України.

Це ще одна ознака того, що справжній прорив є віддаленою перспективою. Кремль твердо дотримується своїх максималістських цілей, прикриваючись бажанням усунути “першопричини” війни — “кремлівський штамп”, за яким ховається мета знищення демократії в Україні та перешкоджання руху Києва до НАТО. Псевдоісторик Мєдінскій, який очолює делегацію РФ, без сумніву, знову просторікуватиме в Туреччині про “першопричини”.

Табір Трампа тим часом поки що демонструє готовність миритися з маневрами Путіна. Російський диктатор навмисно вирішив змінити послідовність переговорів, щоб припинення вогню слідувало за угодою, яка влаштує РФ, а не навпаки. Таким чином глава Кремля сподівається або виснажити США, або змусити Вашингтон повністю вийти з переговорів — можливість, яку американці вже озвучували.

Російський диктатор і його головні помічники вже кілька місяців чітко окреслюють свої червоні лінії для мирної угоди — умови, які, по суті, розірвуть державу Україна на шматки. Росіяни хочуть гарантій того, що Україна ніколи не вступить до НАТО, залишиться геополітично нейтральною і не зможе розпоряджатися власною долею, а також вимагають суворих обмежень для української армії. Ще Москва хоче, щоб Крим і тимчасово окуповані території чотирьох областей України були визнані на міжнародному рівні “частиною РФ”.

Нещодавно Трамп припустив, що йому, можливо, доведеться вдатися до жорсткіших заходів, включно з економічними санкціями проти Москви, якщо Путін не піде на мирну угоду, але, принаймні поки що, глава Білого дому, схоже, дозволяє російському президенту “зіслизнути з гачка” і задавати темп, а також вести гру, до якої той вдавався й раніше.

Подібно до того, як Путін робив з американськими переговірниками щодо Сирії, він змушує своїх співрозмовників заглиблюватися в лабіринт умов і “першопричин”, прагнучи виснажити їх і досягти таким чином своїх головних цілей, або ж загнати все в нескінченний цикл “вперед-назад”.

Залишається питання, чи не втомиться Трамп від усього цього. Для нього Україна завжди була лише частиною великої дипломатичної гри з перезавантаження відносин між Вашингтоном і Москвою, таким собі “подразником” на цьому шляху. Хитрощі Путіна полягають у тому, щоб змусити Трампа повірити у можливість домовитися про таке потенційне перезавантаження. Зеленський тим часом намагається зробити так, аби президент США зрозумів, що російський диктатор намагається його обдурити.

На тлі інформаційної лавини навколо переговорів губиться головне питання: яким же буде результат російської агресії проти України та якою є візія адміністрації Трампа, що примушує Київ до переговорів з Москвою до припинення вогню? Про це розповідала редакторка відділу міжнародної політики ZN.UA Тетяна Силіна у статті "Як Америка бачить завершення війни Росії проти України. Вперше публікуємо всі “22 пункти Келлога" .

Політика