Ляпас Китаю? Як вчинок Путіна може вплинути на війну і переговори

17 травня 2025 р. 11:35

17 травня 2025 р. 11:35

Путін знехтував дипломатичною місією одного зі світових лідерів

На тлі переговорів у Стамбул і дещо мало поміченою залишилася історія з московським візитом бразильського президента. Після перебування у Пекіні, де відбулися переговори з лідером КНР Сі Цзиньпіном, президент Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва вирушив до Москви ймовірно з миротворчою місією. Можна приступити, що це була спільна ініціатива Китаю та Бразилії. Однак закінчилася вона, по суті, публічним приниженням. Лула да Сілва провів чотири години в московському аеропорту в очікуванні особистої зустрічі з Путіним, яка так і не відбулася. Згодом російські ЗМІ повідомили про телефонну розмову між лідерами. Варто зазначити, що Лула подолав понад тисячу кілометрів лише заради цього дзвінка.

Що стоїть за цим зухвалим жестом Кремля і чи є це "ляпасом" не лише для Бразилії, а й для Китаю? На ці питання "Телеграфу" відповіли політологи.

Лулі вказали на місце

Як зауважує в розмові з "Телеграфом" професор Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучерова, політолог Олексій Гарань , в публічному просторі повідомлення про Лулу були лише з російських джерел. Та якщо все було дійсно так, то це, безперечно, жест зневаги до лідера Бразилії. Питання в тому, чи зрозуміє це сам Лула, який надто активно обіймається з Путіним.

Зрештою, він не перший світовий політик, який потрапляє в подібну ситуацію з Кремлем. Чимало лідерів, попри очевидні приниження , продовжують намагатися вести діалог чи навіть брататися з Путіним.

— Хай навіть між ними [президентами] відбулася телефонна розмова, але було очевидно, що Путін не хотів особистої зустрічі, — наголошує в коментарі "Телеграфу" політолог Володимир Фесенко .

Китай розривається між підтримкою Росії та страхом ескалації

Дипломатичний конфуз у Москві привернув увагу міжнародної спільноти не лише через особисту образу бразильського лідера, але й як потенційний сигнал у бік Китаю — стратегічного партнера Росії. Адже Лула, ймовірно, прибув до Кремля з ідеями, узгодженими в Пекіні.

При цьому Фесенко зазначає, що Китай знаходиться в зовсім іншій ваговій категорії для Кремля . На його думку, очільник Кремля не може вчинити подібне з Китаєм з будь-яких причин: це не та ситуація і не та країна, якій він може "дати ляпаса".

Політолог Фесенко також зауважив, що не варто очікувати того, що Китай стане на бік України й займе більш проукраїнську чи миротворчу позицію. Оскільки наразі переговорним процесом займаються американці, і саме вони відіграють у ньому ключову роль. Ні Бразилія, ні Китай не братимуть активної участі в цих переговорах.

Нагадаємо, днями у МЗС Китаю сказали , що підтримують усі зусилля щодо політичного врегулювання "української кризи", зокрема й запропоноване Україною, Європою і Сполученими Штатами 30-денне припинення вогню.

Однак Володимир Фесенко впевнений, що робити з цього далекоглядні висновки не варто. Що більше, це була абстрактна відповідь на запитання журналіста, а не офіційна позиція Пекіна.

— Цю новину, на жаль, почали розповсюджувати без перевірки. Речник МЗС Китаю просто відповів на запитання, яке стосувалося ініціативи про 30-денне перемир’я. У внутрішньому китайському контексті він сказав, що Китай підтримує всі миролюбні ініціативи. Це було абсолютно абстрактною відповіддю, а не офіційною заявою чи підтримкою. Робити з цього висновок, що Китай дійсно підтримує цю ініціативу — м'яко кажучи, некоректно, — пояснює політолог.

Інша річ: Китай не хоче, щоб Росія програла війну і водночас не хоче, щоб вона здобула тотальну перемогу, адже це означатиме її посилення та ескалацію. Як пояснює Володимир Фесенко, КНР загалом не проти, щоб війна закінчилась. Але йому немає сенсу ставати на бік України, бо для Китаю Україна — це частина заходу.

У тому, що Китай не змінить свій підхід, впевнений і Олексій Гарань .

— Китаю вигідно, що Росія поступово виснажує себе у війні та фактично перетворюється на молодшого партнера Пекіна. Так само йому вигідно, що ця війна підриває позиції Заходу і розхитує трансатлантичну єдність. Тому я не бачу реальних підстав для того, щоб Китай змінював свою позицію, — зазначає експерт.

Водночас, за його словами, Китай чітко дистанціювався від ядерного шантажу з боку Росії не через прихильність до України, а з прагматичних міркувань.

— Так само як і Індія, Китай добре усвідомлює, що доведення ситуації до ядерного конфлікту та застосування ядерної зброї спричинило б глобальну ескалацію. А це серйозно дискредитувало б Китай як країну, що підтримує Росію. Тож подібний розвиток подій Пекіну абсолютно невигідний, — пояснює експерт.

Отже, Китай може продовжувати риторику: "Ми за переговори та політичне врегулювання". Путін також скаже: "Ми ж не проти перемовин, але на наших умовах". У певні моменти Росія може навіть імітувати готовність домовлятися. І Китай скоріше за все це підтримає. Китай також може орієнтуватися на позицію Трампа про мирне завершення війни. Проте для реальної зміни позицій Китаю перспектив немає, вважає Гарань.

Натомість, на думку політолога Олексія Якубіна, позиція Китаю щодо врегулювання російсько-української війни все ж таки може стати однією з ключових.

— Ми ж розуміємо, що Росія значною мірою обходить санкції саме завдяки підтримці з боку Китаю. Це дає їй простір для маневру. Але якщо позиція Пекіна зміниться, то, хоче того Москва чи ні, їй доведеться коригувати й власну політику. І тут постає ключове питання: наскільки сильно офіційний Пекін впливає на формування позиції Кремля? — ставить риторичне запитання Якубін.

Тут, на його думку, можна умовно виокремити два сценарії.

У першому — Пекін має не повний, але дуже потужний вплив на Москву. У такому разі подальша стратегія Кремля багато в чому залежатиме від рішень, які ухвалюватимуть у Китаї. Попри економічну залежність від Пекіна, Росія все ще зберігає певну політичну автономність. Видається, Путін частково діє самостійно, тоді як Сі Цзіньпін наразі займає спостережну позицію з періодичною дипломатичною активністю.

Другий сценарій передбачає, що обережна позиція Пекіна зумовлена його бажанням активніше включитися в дипломатичні процеси після того, як буде залагоджено складні питання у відносинах зі Сполученими Штатами. Щойно між Пекіном і Вашингтоном з’являться ознаки потепління, Китай одразу озвучить меседжі на підтримку діалогу: мовляв, Україна повинна взяти участь у переговорах, Росія також має бути присутня, і загалом Пекін підтримує ініціативи — зокрема й 30-денне перемир’я.

У підсумку, стратегія Китаю щодо війни в Україні значною мірою залежить від стану його стосунків із США . І можна припустити, що Пекін зможе перейти до більш проукраїнської або миротворчої позиції лише тоді, коли у відносинах між Китаєм і Сполученими Штатами буде досягнуто певного балансу та стабільності.

Як говорить в розмові з "Телеграфом" Якубін, на літо попередньо запланована зустріч між Сі Цзіньпіном і Дональдом Трампом . І ця зустріч може мати велике значення.

— Якщо Китай і США зможуть домовитися з багатьох складних, у тому числі геополітичних, питань — я не виключаю, що Пекін може зайняти більш активну позицію у питанні врегулювання війни в Україні, — говорить він.

І тоді Росія, своєю чергою, теж це відчує і вже не зможе грати на тих суперечностях, які існують між США і Китаєм.

"Кредитори не вбивають боржників"

Як говорить "Телеграфу" сходознавець Микола Поліщук , позиція Путіна щодо Китаю напрочуд нагадує позицію Кім Чен Ина — тотальна економічна залежність від Пекіну абсолютно не обертається для них залежністю політичною . І обоє іноді поводяться дуже зухвало попри окрики з боку Сі.

— Сі Цзіньпінь тим часом веде боротьбу із США за вплив на Європу і несподівані його останні заяви про "справедливу" мирну угоду — це реверанс у європейський бік. Гадаю, Лула віз до Москви вимогу Сі Цзіньпіна підтримати європейські плани припинення бойових дій. Але механізмів надавити на Москву у нього немає. Як-то кажуть, "дуже часто буває, що боржники вбивають кредиторів, але не часто можна побачити кредитора, який вбиває свого боржника", — говорить експерт.

"Реальна політика є прагматичною та цинічною"

І головне, попри зухвалість Путіна, експерти сумніваються, що Лула чи Трамп усвідомлюють справжнє ставлення до себе.

А навіть якщо так, саме такою прагматично-цинічною є "реальна політика" , вважає Олексій Гарань.

До прикладу, для бразильського лідера партнерство з Сі, та й з Путіним, залишається стратегічним. Це вписується в його концепцію багатополярного світу. У Бразилії дуже сильні антиамериканські настрої, особливо з боку лівих політичних сил, до яких формально належить і сам Лула.

— Цікаво, що антиамериканські настрої у Лули все ще зберігаються. Подивимося, чи зрозуміє він, що Путін насправді його принижує. Наразі Трамп цього так і не усвідомив. Путін не завдавав йому прямих ударів, і Трамп досі сподівається щось отримати від взаємодії з ним. Попри обіцянки, він досі не ініціював посилення санкцій, — підсумовує Олексій Гарань.

Політика