У Путіна досі на руках всі козирі у війні в Україні і немає причин відступати — Bloomberg

18 травня 2025 р. 04:53

18 травня 2025 р. 04:53

Цього тижня Володимир Зеленський висловив готовність зустрітися з Владіміром Путіним у Стамбулі, однак російський лідер відмовився, надіславши лише делегацію кремлівських підлабузників. Після цього зустріч скасував і Дональд Трамп.

І український лідер, і світ залишилися в повній невизначеності: чи наступним кроком президента США стане посилення санкцій проти впертої Росії, чи він просто «витягне штекер» і залишить безпорадну Україну, пише відомий британський журналіст, письменник, публіцист Макс Гейстінґс у колонці для Bloomberg.

Трамп чітко демонструє своє нетерпіння до обох сторін війни, а особливо — відсутність симпатії до Зеленського. Він і досі таїть образу за те, що на початку своєї каденції український лідер відмовився допомагати йому атакувати Гантера Байдена.

Українці, безперечно, відчули хвилю тривоги, коли Трамп заявив, що мир можливий лише після його особистої зустрічі з Путіним . Якщо така зустріч і справді відбудеться — а на мою думку, відбудеться — гіпертрофоване самолюбство президента США може призвести до того, що він погодиться на все, поступиться всім, аби тільки оголосити про укладення угоди.

Якщо — чи, скоріше, коли — США знову припинять постачання зброї, Україна зможе протриматися приблизно чотири місяці, перш ніж вичерпає ключові запаси, зокрема 155-мм артилерійські снаряди та ракети до систем Patriot. Якими б підбадьорюючими не були заяви європейських столиць, Євросоюз фізично не здатен компенсувати цю прогалину. Британія спорожнила свої арсенали й нині надсилає лише крихітні партії зброї, які щойно сходять з конвеєра.

Путін тим часом вважає, що тримає козирі — цю позицію Трамп уже публічно підтримав. Економічні санкції, які з січня США непомітно пом’якшили, зокрема у сфері фінансових операцій з Росією, аж ніяк не є достатніми, аби змусити Кремль капітулювати.

Путін купує зброю й боєприпаси за незначну частку тієї вартості, яку Зеленський і його західні союзники платять за техніку виробництва НАТО. За оцінками, Північна Корея надала Росії шість мільйонів артилерійських снарядів — приблизно 40% її потреб. Найманці заповнюють величезні втрати серед російських військових. Водночас Україна стикається з гострою нестачею мобілізаційного ресурсу: багато молодих людей виїхали за кордон, рятуючись від фронту. Цього тижня я спілкувався з друзями, які опікуються українськими біженцями у Великій Британії. Дехто з них добре влаштувався. Але спільним для багатьох є небажання повертатися додому.

Один із авторів журналу Foreign Affairs — видання Ради з міжнародних відносин США — ще у 2022 році писав: навіть якщо Росії не вдасться підкорити Україну, вона зможе зробити її небезпечним для життя місцем і безперспективною для інвестицій країною. Це виглядало переконливо тоді — і залишається актуальним сьогодні.

Путін робить ставку на те, що якщо він протримається достатньо довго, цей транзакційний американський президент зрештою відступить — бо не бачить у війні в Україні жодної вигоди для себе. У результаті Україна може перетворитися на «державу-банкрута», над якою Путін зможе встановити гегемонію. Йому вже вдалося досягти цього в сусідній Білорусі, і зараз він рухається до контролю над Грузією та Молдовою.

Путін — людина з одержимістю: відновити Російську імперію, старий СРСР, воскресити те, що він — і тривожно велика кількість росіян — вважають «національною величчю».

У ширшому сенсі — Росія розширює свій вплив у світі, тоді як США стрімко відходять від своїх міжнародних зобов’язань.

Поки Америка підриває Держдепартамент і відмовляється від інструментів «м’якої сили», Росія планомірно зміцнює свої позиції, особливо в Африці. Путін пропонує лідерам таких країн, як Нігер, Буркіна-Фасо і Малі, охоронців із російських ПВК, а також повну байдужість Кремля до корупції в обмін на пріоритетний доступ до природних ресурсів.

Ба більше, якщо я правильно відчуваю суспільні настрої в царстві Трампа, то не багато американців помічають або тим паче переймаються цими подіями. Опитування свідчать: хоча Путіна як тирана не люблять, рівень ворожості до Росії знижується — в американському суспільстві немає тієї готовності бачити в росіянах ворогів, яка здавалася незмінною з 1945 року.

Минулого тижня я зустрівся з британським другом, який консультує український уряд. Він нагадав мені сумну фразу, яку колись сказав колишній міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба: «Ви на Заході хочете, щоб Україна перемогла, але не хочете, щоб Росія програла».

Ці слова пролунали ще до обрання Трампа президентом. Сьогодні ж уже й перша частина цього речення виглядає сумнівною: адміністрація США здається байдужою до загрози поразки України.

Тим часом довіра між союзниками стала крихкою. Українці болісно сприйняли наслідки свого наступу 2023 року, що завершився тяжкими втратами. Це рішення було ухвалено під тиском високопосадовців зі США й Великої Британії, зокрема генерала Марка Міллі — тодішнього голови Об'єднаного комітету начальників штабів США, а також його британського колеги.

Більшість компетентних військових — як українських, так і західних — нині дійшли висновку, що найкраща стратегія для Збройних сил України — це глибока оборона. Зробити Україну «їжаком», надто колючим, щоб Росія могла вести проти нього довготривалу війну. Українці показали ефективність у веденні асиметричної війни, завдаючи удари глибоко в тил Росії та змушуючи російський флот тікати з Чорного моря.

Практично всі компетентні західні воєначальники визнають, що Києву слід відмовитися від ідеї повернення втрачених територій на сході. Ба більше — ці землі настільки зруйновані, що Україна просто не зможе профінансувати їхнє відновлення.

Однак Путін залишається впертим у своїй меті: встановити контроль над усією Україною, повалити її уряд і посадити маріонеток. Він хоче демілітаризувати країну й ізолювати її від Заходу. Єдиний спосіб змусити його передумати — посилити тиск, як воєнний, так і економічний. Передусім його необхідно переконати, що США не здадуть Україну — а наразі він у цьому переконаний.

Якщо Трамп зупинить військову допомогу, Україна приречена. Це означатиме відмову від цінностей, які Сполучені Штати охороняли ще від часів Батьків-засновників.

І, зрештою, не дивно, що Зеленський — один із найвидатніших національних лідерів XXI століття — не знаходить сну вночі.

Політика