«Імперії завжди падають». Зеленський вшанував пам’ять жертв депортації кримських татар

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

18 травня 2025 р. 12:19

18 травня 2025 р. 12:19

Будь-які жорстокі імперії заслуговують на падіння. Про це заявив президент України Володимир Зеленський , згадуючи пам’ять жертв депортації кримських татар, передає «Главком» .

«81 рік тому радянська влада почала депортацію кримськотатарського народу. Цілий народ вигнали з рідної землі й кинули в дорогу, що стала смертним вироком для тисяч і тисяч людей, для багатьох сімей. Щонайменше третина кримськотатарського народу була втрачена через хвороби, голод, виснаження і знущання. Трагедія, яка стала можливою через злочинну тоталітарну систему й безкарність вождів у Москві. Трагедія, яка ніколи не мала б повторитися», – йдеться в повідомленні.

Проте, як наголосив президент, сталася ще одна російська окупація Криму у 2014 році, і тепер знову тисячі сімей, на жаль, розділені. Знову треба боротися за свободу та власний дім.

«Шануємо пам’ять усіх жертв депортації, цього геноциду кримськотатарського народу. Пам’ятаємо, як важливо, що народ зміг повернутися додому. Працюємо, щоб захистити нашу незалежну державу, усіх наших людей, усю нашу землю. Крим , як і вся Україна , має бути вільним. Імперії завжди падають», – додав він.

Нагадаємо, сьогодні, 18 травня, в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Це – День боротьби за права кримських татар. Їх депортація в травні 1944 року – один із найбільших злочинів радянського режиму, геноцид корінного народу півострова.

Більшість вивезених потрапили до Узбекистану та в сусідні з ним райони Казахстану і Таджикистану. Вони опинилися у так званих спецпоселеннях із жорстким комендантським режимом, які, швидше, нагадували трудові табори. Діти переселенців могли здобувати освіту російською або узбецькою мовами, але не кримськотатарською.