Війна, стрес і сексуальна реабілітація: що потрібно знати

18 травня 2025 р. 13:17

18 травня 2025 р. 13:17

Страх за свою сексуальну спроможність гнітить багатьох українських воїнів. Циркулюють чутки, що постійний стрес і тривале утримання від сексуальних контактів спричиняють імпотенцію та/або захворювання сечостатевої системи, зокрема аденому простати. А тут ще й тривоги: «Чи не зраджує, чи не знайшла собі іншого кохана, поки я тут?». Але ж страх — сам по собі проблема, з якою необхідно боротися.

Витягнути глибинну проблему людини на поверхню, озвучити, перестати її боятися — вже половина лікування, кажуть психологи. Це стосується і сексуального здоров'я . Особливо в умовах війни . Плюс огляд і рекомендації лікаря, виконання яких у більшості випадків приводить до нормалізації сексуального життя. Навіть якщо у ветерана є поранення, ампутації, контузії та інші проблеми, які він отримав в окопах.

Сексопатологи доступні. Вони приймають пацієнтів в обласних центрах. Крім того, у столиці сексопатолог Борис Ворник веде прийом у просторі Dialog Hub за адресою вул. Володимирська, 43, у рамках проєкту «Recovery. Сексуальне життя» . Для ветеранів після поранення та військових — безкоштовно .

Борис Михайлович — фахівець з ім'ям. Провідному сексопатологу України, доктору медичних наук, професору кафедри сексології та медичної психології, заслуженому лікарю України, лікарю-сексопатологу вищої категорії, члену Європейської федерації сексологів і міжнародному експерту з питань сексуального та репродуктивного здоров'я ZN.UA поставило кілька запитань, які хвилюють наших захисників.

— Війна, яка прийшла в Україну, змінила чимало підходів до багатьох сфер нашого життя, зокрема й до медицини. Захворювання, травми тощо тепер сприймаються дещо інакше, — говорить Борис Ворник. — Війна дуже вплинула на сексуальність людини, у тому числі на сексуальні розлади у військовослужбовців. Для цього є кілька причин. По-перше, стрес. По-друге, розлука, відсутність можливостей для сексуальних контактів. По-третє, психологічні травми, які можуть виникати у людини під час служби. По-четверте, це фізичні, вогнепальні травми, ампутації. І окремо — такі травми, як контузія.

Деякі з цих проблем були і в цивільному житті. Однак важка психологічна травматизація підсилює ефект від поранення і погіршує можливість відновлення. Скажімо, дружина виїхала за кордон, хтось розлучився, хтось не має відпустки і не може навідатися додому. А хтось повертається додому, але не може налагодити з дружиною стосунки, що зламалися. Механізми цих поломок можуть бути різні, тому що люди різні і характери у них різні. Реакції, манери реагування на ту чи іншу стресову ситуацію — теж різні. Якщо спочатку були гострі стресові реакції, на другому році війни — період адаптації до ситуації, то через три роки вже розпочався період дезадаптації. Всі проблеми загострились і повиходили назовні. З ними люди й приходять на прийом.

— До яких розладів призводять описані вами ситуації?

— По-різному. Наприклад, після контузії можуть бути дуже різні розлади. Доволі типовим проявом, на який часто не звертають уваги, шукаючи інші причини, є агресія у чоловіків щодо партнерки або дітей, немотивована агресія.

Загалом я раджу приходити на прийом із партнерками, з дружинами. Дружини можуть поцікавитися тим, як налагодити стосунки з чоловіком, як поводитись, як розмовляти з чоловіком про секс. Особливо в тих випадках, коли військовослужбовці мають ампутації. Ампутація — це особлива ситуація. За відсутності верхньої чи нижньої кінцівки міняється відчуття схеми тіла, і людині потрібно звикнути існувати і функціонувати у просторі без якоїсь частини тіла. Тому це теж ускладнює сексуальне життя у людей.

— Щодо вимушеного тривалого утримання та його наслідків. Багатьох лякає загроза аденоми простати. Наскільки такі страхи виправдані?

— Зовсім невиправдані. Аденома може виникати і у тих, хто регулярно живе статевим життям, і у тих, хто не має статевих стосунків. Сексуальне утримання не шкодить ані сексуальному, ані загальному здоров'ю. Воно може просто створювати певні психологічні напряги. Якщо чоловік довго не має сексу, незалежно від того, де він — в окопах чи десь на пляжі Чорного моря, він може помастурбувати і зняти цей напряг. Це перший вихід із ситуації. Або природою придумано ще такі випускні клапани, як нічні полюції.

— Чи можливий секс у разі ампутації статевого члена чи якоїсь його частини? Адже таке теж трапляється. Чи можна його відновити пластикою або якось інакше?

— Протезування абсолютно можливе у більшості випадків. Для цього є спеціальні методики і спеціальні матеріали . Це робиться в клініках пластичної хірургії, ну і в нашому військовому шпиталі. Але все залежить від типу поранення — часом дуже важко відновити навіть сечовивідні шляхи, не кажучи вже про саме тіло статевого члена. Крім того, процес фалопротезування дуже дорогий, і закрити всі запити неможливо; до цього залучаються в тому числі міжнародні донори.

Сексуальна реабілітація у разі повної втрати геніталій також можлива. Треба знайти нові ерогенні зони і нові способи для людини отримувати задоволення і навіть оргазм ( згадаймо французький фільм «1+1» про паралізованого аристократа і його чорношкірого няньку. — В.К. ). Навіть якщо в людини немає геніталій, вона все одно може отримувати задоволення від інтимного життя. Але над цим треба попрацювати, по-перше, з собою, а по-друге, зі своїм партнером.

Сексуальна реабілітація тут не стільки про фалопротезування, скільки про культуру сексуального життя. Потрібно навчити людину елементарних підходів, технік, як можна обійтись без того чи іншого, як можна виконати ту чи іншу рекомендацію тощо.

Навіть якщо мова не про фалопротезування, а про ампутацію кінцівок, то тут теж потрібно навчитися певних технік — сексуальної поведінки, стосунків, аби і партнерку задовольнити, і самому отримати задоволення.

***

«Проєкт «Recovery. Сексуальне життя», в рамках якого працює кабінет сексопатолога, має системний підхід до розбудови сексуальної реабілітації, — розповідає директорка фонду Олени Пінчук Ольга Сердюк. — Наше завдання в тому числі полягає в тому, щоб вибудувати професійну спільноту. У нас є освітні програми, щоб якомога більше українських спеціалістів могли працювати з цією темою.

Сексуальну реабілітацію не можна віднести до суто психологічної чи фізіологічної допомоги. Будь-яка травма чи захворювання сечостатевої системи впливає на психологічний стан. І, навпаки, психологічна травма може впливати на фізичний стан. Важливо подивитися, що було першопричиною, а далі лікувати це. Сексуальна реабілітація, можливо, не така очевидна складова відновлення як, наприклад протезування, проте не менш важлива. Це не про секс як такий, не про процес і не про практику, а про емоційний стан і відчуття себе повноцінною сексуальною людиною, з одного боку, і з іншого — про важливість стосунків, які є великою опорою у процесі відновлення людини.

Протезування — це етап сексуальної реабілітації, який потребує хірургічного втручання, а відповідно, клінічної бази. На жаль, у рамках роботи кабінету це не є можливим, але тут ми вирішуємо медичні і психологічні проблеми в межах компетенції нашого консультанта-сексопатолога».

Політика