Політичний сюрприз: як Румунія могла б стати проблемою для України

20 травня 2025 р. 13:08

20 травня 2025 р. 13:08

Багатомісячний політичний трилер у Румунії, схоже, завершився. Його фінал виявився загалом сприятливим для України . За високого рівня зовнішньополітичної турбулентності та загроз національній безпеці перемога на виборах україноскептичного кандидата в президенти Джордже Сіміона створила б додатковий чинник невизначеності на південно-західному кордоні нашої держави. А за найнесприятливішого сценарію розвитку подій ми б отримали пояс країн, якими керують недружні до України політики, у складі Угорщини, Словаччини та Румунії.

У листопаді 2024 року мало хто підозрював, що президентські вибори в Румунії із загалом звичайного електорального процесу перетворяться на гострий сюжет із карколомними поворотами й непрогнозованим фіналом. Однак результат першого туру приголомшив багатьох, коли в ньому переміг праворадикальний симпатик фашистського минулого Келін Джорджеску . Проте радість опального румунського політика виявилася нетривалою. Нагадаю, 6 грудня Конституційний суд анулював результати першого туру.

На цьому поневіряння Джорджеску не завершилися. 26 лютого 2025 року йому було висунуто звинувачення в підбурюванні до дій, спрямованих проти конституційного ладу, поширенні хибної інформації в межах виборчої кампанії, ініціюванні чи створенні організації фашистського, расистського чи ксенофобського штибу. Нову дату першого туру президентських виборів було призначено на 4 травня. Спочатку Конституційний суд Румунії дозволив Джорджеску брати участь у майбутніх виборах. Але 9 березня 2025 року більшість членів Центральної виборчої комісії проголосувала за відмову Джорджеску в реєстрації.

Хоча кандидат, який називав Україну «вигаданою державою», вибув із виборчих перегонів, загроза приходу до влади в Бухаресті україноскептичних політиків зберігалася. Виборча кампанія навесні 2025 року відбувалася на тлі значної суспільної поляризації, скандалів, розчарування керівним істеблішментом та політичної роз’єднаності умовного прозахідного табору . Румунів утомило тривале перебування при владі Соціал-демократичної (PSD) та Націонал-ліберальної партії (PNL), які почергово змінювали одна одну й виявилися замішаними в гучних корупційних скандалах. Невисокий рівень життя в державі сприяв поширенню євроскептичних настроїв . А зняття з виборів нехай і скандального, проте доволі популярного політика мобілізувало правий електорат. Це допомогло лідеру правої румунської партії «Альянс за союз румунів» (AUR) Джордже Сіміону впевнено очолити електоральні перегони з підтримкою близько 30%, за даними соціологічних опитувань. Навколо Сіміона об’єдналися всі євроскептичні й просто антисистемні політичні сили . Також очільник «Альянсу за союз румунів» заручився підтримкою знятого з перегонів Келіна Джорджеску.

Натомість умовні прозахідні системні політичні сили не змогли домовитися про похід на вибори однією колоною . Після того як унаслідок скасованих президентських виборів 2024 року кандидати від керівних партій не пройшли в другий тур, урядова коаліція у складі соціал-демократів, націонал-лібералів і Демократичного союзу угорців вирішила висунути кандидатом у президенти Кріна Антонеску . Антонеску в минулому був лідером Національної ліберальної партії Румунії та очолював Сенат. Він балотувався в межах виборчого альянсу «Румунія вперед».

З іншого боку, після скасування результатів першого туру про свої президентські амбіції 16 грудня оголосив мер Бухареста, математик за освітою Нікушор Дан . У минулому Дан був засновником і лідером правоцентристської партії «Союз спасіння Румунії» (USR). Але під час виборчої кампанії балотувався як незалежний кандидат. На користь Дана грала його непогана репутація, відносна віддаленість від керівних еліт, антикорупційний імідж і позиціонування себе як поміркованого прозахідного ліберала, якому не чужі консервативні цінності. Соціологи перед першим туром віддавали перше місце Сіміону. Але обіцяли запеклу боротьбу за друге місце між Антонеску й Даном.

Результати першого туру 4 травня виявилися навіть прихильнішими до Сіміона, ніж дані соціологічних опитувань. Нагадаю, що політик набрав майже 41% голосів й істотно випередив основних переслідувачів — Нікушора Дана та Кріна Антонеску, які здобули відповідно 20,99 та 20,07%. Така впевнена перемога надихнула очільника AUR зробити резонансну заяву. Він оголосив, що в разі перемоги призначить дискваліфікованого Келіна Джорджеску на посаду прем’єр-міністра Румунії. «Ми можемо сформувати більшість і призначити його прем’єр-міністром; ми можемо провести дострокові вибори або оголосити референдум», — сказав Сіміон журналістам, перебуваючи в стані емоційного піднесення. Як з’ясувалося згодом, ця заява, можливо, коштувала йому перемоги. Адже безапеляційно пов’язуючи себе з одіозним політиком, лідер «Альянсу за союз румунів» дав додатковий привід для мобілізації політичних опонентів.

Хоча перевага у 20% давала підстави для впевненості, соціологія між першим і другим туром виборів показувала майже рівні шанси на перемогу в обох кандидатів. Очевидно, Сіміон уже майже сягнув своєї електоральної стелі, тоді як Нікушор Дан мав шанси об’єднати навколо себе голоси всіх, хто з підозрою ставився до можливих наслідків перемоги лідера AUR. Останні соціологічні опитування напередодні 18 травня навіть фіксували незначну перевагу Нікушора Дана. Втім, багато залежало від рівня мобілізації електорату.

Перші результати екзитполів увечері 18 травня показали лідерство Нікушора Дана з різницею 54 проти 46%. Однак інтрига зберігалася через голоси діаспори, які становили близько 15% від усіх, хто брав участь у голосуванні. Згодом виявилося, що румуни, які мешкали в Західній Європі, переважно голосували за Сіміона. Але ті, хто проживав у країнах Центральної та Східної Європи, віддали голоси за його опонента . Та на підсумковий результат голосування це не вплинуло.

Сам Джордже Сіміон після оприлюднення екзитполів оголосив, що переміг, але згодом визнав свою поразку. І заявив у відеозверненні до своїх прихильників: «Можливо, ми програли битву, але не програли війни». Натомість Нікушор Дан подякував за безпрецедентну мобілізацію й запевнив, що з наступного дня починається відбудова Румунії, «що ґрунтується на повазі до закону та всіх людей». А також пообіцяв спільно з ЄС підтримувати Україну. З перемогою на виборах Нікушора Дана привітав президент України Володимир Зеленський. Глава держави зазначив, що «для України — як для сусіда і друга — важливо мати надійного партнера в особі Румунії».

Перемога прихильника подальшої підтримки України Нікушора Дана — це добра новина для офіційного Києва . І ось чому. Хоча в окремих медіа Джордже Сіміона класифікували як проросійського кандидата, це твердження є дискусійним. Тим більше з огляду на попередні антиросійські заяви політика. Правильніше його можна було б назвати скептично налаштованим до України. А ще — небезпечним через високий рівень непрогнозованості зовнішньої політики. Й загрозу політичної дестабілізації всередині Румунії.

Можна лише гадати, як далеко зайшов би Джордже Сіміон у питанні охолодження румуно-українських відносин. Можливо, все обійшлося б лише зменшенням підтримки, припиненням військової та економічної допомоги. Втім, не виключено, що Сіміон спробував би повністю заборонити експорт української сільгосппродукції через румунську територію. І наслідуючи раннього Трампа, почав би пред’являти претензії щодо компенсації за вже передану зброю. Ще гірше, якби Сіміон обрав шлях угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана. Тоді почалися б спекуляції на тему румунської меншини, а також статусу Північної Буковини та Бессарабії. В Москві, безперечно, були б у захваті від такої трансформації політики офіційного Бухареста.

Ми не знаємо, чи сформувався б після перемоги Сіміона негласний альянс у складі Румунії, Угорщини та Словаччини. Завадити цьому могло питання статусу угорської меншини в Румунії. Крім того, потрібно визнати: Сіміон не приховував політичних симпатій до Джорджі Мелоні — італійської прем’єрки, відомої проукраїнською позицією. У передвиборчому турне Європою, розрахованому на мобілізацію голосів діаспори, Сіміон зробив кілька заяв. У інтерв’ю Euronews він запевнив , що є проєвропейським і пронатовським політиком. А також висловив прихильність до групи Європейських консерваторів та реформістів, яка загалом займає адекватну проукраїнську позицію в Європарламенті.

Та навіть якщо особисто Сіміон не хотів би займати радикальну антиукраїнську позицію, його могли змусити до цього власні політичні союзники. Келін Джорджеску ніколи не приховував ворожого ставлення до України й не раз із повагою висловлювався на адресу Путіна. Також вселяють тривогу колишні й нинішні політичні соратники Сіміона з партії AUR. Зокрема сенатор Клаудіу Тирзіу, який говорив про необхідність «повернення» українських територій, що колись належали Румунії.

Обрання Сіміона серйозно збільшило б імовірність реалізації ризикованих сценаріїв і чинник невизначеності на південно-західному кордоні України. А це однозначно не те, що зараз потрібно Києву.

Політика