Реальні фрілансери, псевдо-ФОПи та наймані працівники — як відрізнити?

21 травня 2025 р. 08:48

21 травня 2025 р. 08:48

Уже кілька років бізнес-спільнота та провідні аналітичні центри пропонують запровадити на законодавчому рівні ознаки трудових відносин, що є ефективним інструментом боротьби із псевдо-ФОПами замість зайнятості. Про цю проблему також ідеться у Меморандумі з МВФ, як про «ерозією податків на працю» .

В Україні критерії трудових відносин на рівні закону досі не були визначені. Але це зовсім не означає, що їх не існувало в принципі. Звісно, визначення та ознаки трудових відносин є у будь-яких підручниках з трудового права, відомі студентам — майбутнім правникам, а також інспекторам Держпраці. Ба більше, вони активно використовуються в судовій практиці — в рішеннях Верховного суду йдеться й про Рекомендації №198 Міжнародної організації праці (МОП).

МОП рекомендує державам-членам передбачити в своїх законах або іншими засобами конкретні ознаки існування трудових відносин, через використання яких стає зрозуміло, чи є працівник найманою особою або ж незалежним підрядником.

Неоднозначність суд ових рішень

Статистика судових рішень щодо перекваліфікації цивільно-правових відносин у трудові свідчить про наявність проблеми та неоднозначність рішень судів щодо неї.

Результати судових рішень при користуванні рекомендаціями МОП є різними, особливо у 2023–2024 роках, що свідчить про проблемність цього питання через невизначеність відповідних норм законодавства.

Глобальн ість п роблеми

Чіткі критерії трудових відносин у законодавстві не є українською аномалією, цим інструментом користуються більшість країн Європи та Азії. Проблема ухилення від трудових відносин є глобальною та часто пов’язана з використанням спрощених податкових режимів. Одним із проявів є фіктивна самозайнятість (bogus self-employment), коли особа формально реєструється як підприємець, але фактично працює як найманий працівник. Це дає можливість роботодавцям знижувати витрати та уникати обов’язків, пов’язаних із трудовим законодавством.

У Євросоюзі поширеність цього явища коливається від 0,5 до 4,3% і є вищою в країнах із слабкою системою соціального захисту, низькою якістю управління й високим рівнем бідності.

Міжнародний досвід , зокрема Румунії, Сербії, Італії, Німеччини, США, Великої Британії, Нідерландів, свідчить про те, що питання фіктивної самозайнятості регулюється переважно в контексті трудового права, оподаткування та соціального забезпечення, причому саме податки дедалі частіше стають основним фокусом. У більшості країн існують критерії для розмежування самозайнятості й найманої праці, проте коли правова невизначеність залишається, це спричиняє судові спори.

Деякі країни (США, Нідерланди) реформують підходи до класифікації, щоб зменшити цю невизначеність. Водночас критерії мають бути обґрунтованими і не створювати надмірного тиску на малий бізнес. Проблемними вважаються критерії домінуючого клієнта, часу або місця виконання робіт, а також порівняння з працівниками компанії. Для України доцільно використовувати комплексний підхід, де лише переважна більшість ознак має свідчити про наявність трудових відносин.

Р егулювання в Україні

В умовах України, з урахуванням найкращого світового досвіду, оптимальним вбачається застосування дев’яти критеріїв, співпадіння одночасно семи з яких визначатиме трудові відносини. Це дасть змогу чітко відмежувати дійсне підприємництво від псевдо-ФОПів і забезпечити баланс між гнучкістю ринку праці та захистом працівників. Ці ознаки не лише демонструють наявність трудового підпорядкування, а й охоплюють ключові елементи економічної та організаційної залежності виконавця від замовника.

Критерії, що свідчать про наявність трудових відносин.

Особа виконує роботу за чіткими інструкціями замовника, дотримується встановленого графіка, правил поведінки та виконує накази керівництва. Це свідчить про формальну ієрархію та контроль, притаманні саме трудовим відносинам.

Якщо замовник втручається в сам процес виконання завдань (а не лише оцінює результат), це вказує на управлінське підпорядкування, що є характерною рисою найму.

Постійна або періодична виплата винагороди незалежно від результату роботи та домінування одного замовника в структурі доходу (80% і більше протягом 24 місяців) свідчать про економічну залежність, яка притаманна найманій праці.

Отримання оплачуваних відпусток, лікарняних або інших пільг, передбачених трудовим законодавством, прямо вказує на трудові правовідносини, оскільки такі гарантії не передбачені для підрядників.

Обов’язок особисто виконувати завдання без права передачі третім особам свідчить про індивідуальну трудову функцію, яка є ключовою ознакою працевлаштування.

Якщо особа є частиною команди, має службові обов’язки, бере участь у нарадах, має підлеглих чи повноваження представляти компанію, це свідчить про організаційне включення в діяльність підприємства.

Особа отримує від замовника пряму цільову компенсацію виробничих витрат (транспорт, проживання, матеріали, орендна плата, придбання засобів виробництва тощо).

Якщо замовник повністю забезпечує виконавця всім необхідним для виконання завдань (офіс, обладнання, сировина, електроенергія тощо), це свідчить про залежність і несамостійність у способі організації роботи.

Інвестування замовника у професійний розвиток особи (крім короткострокових навчань) свідчить про довгострокові відносини та включення особи в трудову екосистему компанії.

Принципи користування критеріями

Принцип №1 полягає у тому, що збіг сукупно семи з дев’яти ознак свідчить , що сторони зобов'язані укласти трудовий договір і понести відповідальність за порушення . Критерії розроблені, виходячи з того, що справжня самозайнята особа є самостійним суб’єктом господарювання, тому на її місці можна уявити собі юридичну особу, фірму, тоді як на місці псевдосамозайнятої — тільки фізичну особу.

Принцип №2. Суд має бути єдиним органом, уповноваженим застосовувати ознаки трудових відносин і визнавати відносини трудовими, — у тому випадку, якщо вони оформлені іншим видом договору. Обов’язок доведення наявності трудових відносин покладається на Держпраці.

Принцип №3. Відповідальність несе організатор «схеми», а не фізичні особи.

Україні потрібна проста й однозначна система, яка мінімізувала б дискрецію податківців та інспекторів служби праці. Визначення чітких правил користування критеріями трудових відносин і самих критеріїв прибере адміністративне навантаження на бізнес через дискрецію та витрати під час доведення відсутності порушень у своїй роботі, звільнить ресурси на створення нових робочих місць. Водночас переспрямує дії податкової з переслідування малого бізнесу, який є драйвером економічного зростання, на порушників, представників великого та середнього бізнесу, які зловживають спрощеною системою оподаткування для зменшення власних податкових зобов’язань.

Політика