Трамп і Україна: коли уникнення відповідальності стає стратегією – Bloomberg

24 травня 2025 р. 02:06

24 травня 2025 р. 02:06

Кожного разу, коли президент США Дональд Трамп намагався втрутитися у врегулювання війни в Україні , він зіштовхувався з жорсткою реальністю: дипломатія виявлялась значно складнішою, ніж він очікував. У такі моменти перед ним поставав вибір — наполегливо шукати тривале вирішення або відступити і дозволити конфлікту тривати без втручання. Зараз, здається, Трамп знову обрав другий шлях.

Про це пише професор Школи передових міжнародних досліджень університету Джонса Гопкінса Хел Брендс у своїй колонці для Bloomberg . Він зазначає, що, попри своє прагнення якнайшвидше «закінчити війну», Трамп дедалі більше демонструє небажання займати принципову позицію.

Остання спроба дипломатичного прориву провалилася: на тлі ініціативи президента України Володимира Зеленського, підтриманої європейськими лідерами, з’явився шанс на припинення вогню за умови подальших санкцій у разі відмови Москви. Але коли Путін відповів вимогою прямих переговорів — на які сам же згодом не з’явився — Трамп несподівано підтримав цю ініціативу, не зважаючи на її очевидну порожнечу.

Зміст недавньої телефонної розмови між Трампом і Путіним виявився безрезультатним — декларація про намір домовлятися не супроводжувалась жодними реальними кроками . Натомість Росія вкотре підтвердила, що не готова до компромісу.

Проблема, як стверджує автор, полягає в тому, що Трамп помилково розглядає війну як наслідок жорсткості України, замість того щоб визнати головну перешкоду — відмову Путіна сприймати Україну як суверенну і незалежну державу. У нинішніх умовах компромісу не існує: або Україна капітулює і втрачає свою державність, або Росія відступає, зіштовхнувшись із неприйнятною ціною перемоги.

Водночас серед американців зростає підтримка ідеї активнішої допомоги Україні — все більше громадян вважають нинішні зусилля недостатніми.

Путін тим часом реалізує стратегію виснаження: його війська поступово нищать українську армію, сподіваючись на моральне і фізичне виснаження. А щодо США — Кремль не відмовляється від переговорів, але й не робить кроків назустріч, затягуючи час і граючи на втомі Заходу.

Що може запропонувати Захід у відповідь? Продовження постачання зброї, масштабні економічні санкції на експорт російської нафти, підтримка далекобійних можливостей України, фінансування через арештовані активи РФ та чіткі гарантії безпеки для Європи. Ці елементи могли б утримати Кремль від подальшої агресії. Однак Трамп значно ускладнює реалізацію цієї стратегії.

Його прагнення до вигідних угод із Китаєм та Індією зменшує ймовірність реального тиску на покупців російської нафти. А його вагання щодо НАТО та антипатія до підтримки України унеможливлюють створення довгострокової системи безпеки.

Суть у тому, що Трамп не готовий зробити війну в Україні «своєю війною» , адже постійно зображує її як спадок адміністрації Байдена. А перехід до активних дій означав би для нього зміну риторики, у яку він сам не вірить. Більше того, йому довелося б визнати, що війни не розв’язуються за 24 години, як він обіцяв.

Сьогоднішня стратегія ухилення може мати серйозні наслідки. Якщо Трамп відмовиться від України, найоптимістичніший сценарій — тривала й виснажлива війна, в якій Росія залишиться агресивною автократією під санкціями. Найгірший варіант — повне падіння України або насильницьке перемир’я, нав’язане Кремлем.

Американське суспільство вже пережило подібне в Афганістані, і навряд чи захоче повторення — цього разу на європейському континенті. Навіть якщо Трамп і заперечує свою причетність, ця війна може стати його політичним кошмаром .

Раніше у газеті Financial Times з'ясовували, чому спроби Трампа завершити війну в Україні провалюються. Критики зазначили, що позиція Трампа щодо України дала Москві додаткові важелі впливу.

Політика