Захищав Україну у пам'ять про маму, яку вбила російська ДРГ. Згадаймо Юрія Капоріна

24 травня 2025 р. 09:13

24 травня 2025 р. 09:13


Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна . Нині згадаємо Юрія Капоріна.

11 травня 2025 року біля населеного пункту Зелений гай на Ізюмщині поліг 22-річний гранатометник Юрій Капорін. Про це повідомляє « Главком » із посиланням на Глухівську міську раду та Київський фаховий коледж транспортної інфраструктури .

Юрій народився 20 червня 2002 року в місті Глухів, закінчив загальноосвітню школу №2 та Київський фаховий коледж транспортної інфраструктури, навчався у Сумському національному аграрному університеті за спеціальністю агроном, бо любив природу рідного краю.

У студентські роки, які випали на воєнний час, Юнак пережив велику трагедію. Як повідомили у коледжі, де навчався Юрій, мама юнака була приймальницею молока. Вона саме виконувала свою роботу, коли у жовтні 2023 року ворожа ДРГ відкрила вогонь по молоковозу. Жінці було 45 років, коли вона загинула від рук російських окупантів.

«Ми з мамою мали дуже гарні стосунки. Вона була для мене подругою. Пам’ятаю її доброю, впертою і відкритою. Завжди намагалася допомогти. І працювала попри небезпеку. Вільного часу у неї майже не було. Доводилося прокидатися о 3-4 годині на світанку, щоб їхати збирати молоко», – розповідав тоді Юрій про маму Меморіалу.

Інну Капоріну вбила російська диверсійно-розвідувальна група

Юрій мав можливість не йти на військову службу, але після втрати матері, підписавши контракт, він пішов захищати свою країну у пам’ять про найріднішу людину та всіх, кого забрала ця війна, ставши до лав Третьої штурмової.

Юрій мав можливість не йти на військову службу, але, підписавши контракт, він прийняв рішення захищати свою країну

Спокійний, врівноважений, доброзичливий, Юрій став відважним воїном гранатометником в штурмовій бригаді. Перебував не один раз в найгарячіших точках бойових дій.

«Я йду на «нуль» на 10-14 днів», – сказав Юрій 9 травня своєму батькові Олександру Станіславовичу. А через два дні, 11 травня 2025 року, життя захисника обірвалося в Ізюмському районі, біля населеного пункту Зелений гай.

«Юрій навічно залишився на сторожі нашого спокою 22 річним воїном-героєм, вірним військовій присязі. Неможливо передати словами біль втрати Олени Андріївни Калініної – бабусі Юрія, Олександра Станіславовича Капоріна, батька, для яких герой був сенсом життя, опорою та надією», – написали у Глухівській міськраді.

« Главком » долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.

Захищав Україну у пам'ять про маму, яку вбила російська ДРГ. Згадаймо Юрія Капоріна

Джерело: Главком

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua