Мир в Україні зараз більш недосяжний, ніж на початку президентства Трампа у січні — WP

24 травня 2025 р. 13:24

24 травня 2025 р. 13:24

"Владіміре, я ще в січні казав тобі: якщо не зупиниш війну в Україні — введу санкції. Ти мене проігнорував. Ти зневажаєш мене й моє президентство. Це велика помилка!".

Президент Дональд Трамп міг би опублікувати таке повідомлення хоч завтра — і цим розпочати порятунок своєї провальної ініціативи з мирного врегулювання в Україні. Він міг би нарешті ввести санкції, якими погрожував місяцями, — і продемонструвати російському диктатору Владіміру Путіну, що має серйозні наміри покласти край тому, що сам називає "кривавою бійнею".

На жаль, якщо він цього не зробить, його найважливіша зовнішньополітична ініціатива, ймовірно, зазнає краху — з наслідками, які можуть переслідувати його протягом усього президентського терміну, вважає колумніст The Washington Post Девід Ігнатіус.

Для Трампа настав вирішальний момент щодо України. Після телефонної розмови з Путіним 19 травня він намагався оголосити про перемогу та перекласти мирні переговори на Росію й Україну. Це все одно що сказати Давиду й Голіафу стати друзями — прямий шлях до нових жертв. І Трамп не зможе перекласти цю дипломатичну катастрофу на колишнього президента Джо Байдена. Відповідальність повністю лежить на ньому.

Огляд мирних зусиль Трампа щодо України свідчить про тривожну картину. Він, безперечно, усвідомлює масштабні страждання, спричинені цією війною, і неодноразово обіцяв покласти їй край. Проте його хаотична дипломатія призвела до низки хибних починань.

"Трамп висуває пропозиції, але не доводить справу до кінця. Він закликає Путіна до компромісу, але нічого не робить, коли той відмовляється. Він тисне на Україну — жертву, але не на Росію — агресора", — додає Ігнатіус.

Крім того, у команді перемовників Трампа багато учасників, але немає єдиного керівника. Спеціальний представник Стів Віткофф відповідає за Росію, а спеціальний представник Кіт Келлог — за Україну, держсекретар Марко Рубіо веде переговори з європейськими колегами, а віцепрезидент Джей Ді Венс критикує всіх. Проте коли призначаються зустрічі, ніхто не впевнений, хто на них буде і яку саме програму обговорюватимуть. Вся команда чекає на Трампа, чиї погляди можуть кардинально змінитися за кілька днів.

Сумна правда полягає в тому, що мир в Україні зараз, ймовірно, більш недосяжний, ніж на початку його каденції у січні . Трамп розпочав із розумного плану передати європейським лідерам відповідальність за постачання зброї Україні і попередив Путіна одразу після інавгурації: "Я думаю, що Росія матиме великі проблеми", якщо не укладе мир.

Проте ця погроза і ще кілька подібних виявилися порожніми. Путін дуже вміло поводився у спілкуванні з новим президентом США. Його найрозумнішим кроком стало створення таємного каналу зв’язку між Кірілом Дмітрієвим, главою російського фонду національного добробуту, та Віткоффом — бізнесменом з нерухомості й, можливо, найкращим другом Трампа. І Дмитрієв, і Віткофф мали тісні контакти в Саудівській Аравії, Катарі та ОАЕ, які заохочували цей зв’язок.

"Трамп був президентом лише три тижні, але вже зіграв свою головну карту у переговорах щодо України — зняв із Путіна статус вигнанця, якого Міжнародний кримінальний суд визнав воєнним злочинцем. Міністр оборони Піт Гегсет додатково зробив дві небажані поступки того тижня — заявив, що Україна не приєднається до НАТО і що їй доведеться відмовитись від частини території в мирній угоді. Саме з такого дисбалансу почалися переговори", — стверджує Ігнатіус.

Трамп почав сильний тиск на Україну. Міністр фінансів США Скотт Бессент 12 лютого поїхав до Києва, щоб вимагати від президента Володимира Зеленського підписати угоду, яка дала б США частку від майбутніх доходів України від видобутку корисних копалин. Зеленський відмовився, що розлютило Трампа.

28 лютого Трамп влаштував суперечку із Володимиром Зеленським в Овальному кабінеті. Зеленський стверджував, що Росія — ненадійний партнер, але Трамп ігнорував його слова і фактично вигнав із Білого дому. У березні Трамп призупинив військову та розвідувальну підтримку Україні.

Першим підходом переговорної команди Трампа було спробувати домогтися 30-денного припинення вогню — спочатку щодо енергетичних та морських атак, а потім розширити її до повного припинення вогню. Україна погодилася на це під час зустрічі 11 березня в Саудівській Аравії. Проте 18 березня у телефонній розмові з Трампом Путін відмовився припиняти наземні операції.

Замість того, щоб намагатися подолати тупикову ситуацію з припиненням вогню, команда Трампа перейшла до нового етапу — порівняння і обговорення пунктів, які містять основні умови можливого мирного врегулювання.

Віткофф поїхав до Санкт-Петербурга 11 квітня, щоб скласти цей список умов. Потім Зеленський зустрівся з Рубіо, Віткоффом та європейськими лідерами в Парижі 17 квітня, щоб обговорити цей список. Після цього 23 квітня європейські та українські помічники зібралися в Лондоні, щоб підготувати контрпропозицію на основі обговорених умов.

Цей процес узгодження списків, здавалося, поступово зменшував розбіжності. Водночас Трамп був роздратований тим, що Росія продовжує завдавати удари по столиці України.

Віткофф знову зустрівся з Путіним у Москві 25 квітня, але російський лідер так і не погодився на загальне припинення вогню і продовжував бомбардування Києва. Трамп наблизився до Зеленського під час короткої приватної зустрічі у Ватикані 26 квітня, а потім опублікував повідомлення, в якому натякав, що його використовує російський лідер.

Але Путін залишався непохитним, і команда Трампа відмовилася від роботи над пропозицією. Financial Times повідомила, що Віткофф 8 травня скасував поїздку до Москви, бо стало зрозуміло, що Росія не розглядатиме пропозицію з 22 пунктів, яка виникла під час зустрічей у Парижі та Лондоні.

Тепер стратегія США знову змістилася в бік особистої дипломатії. Трамп згадував про можливість зустрічі з Путіним у Туреччині під час своєї поїздки на Близький Схід. Але коли Путін не погодився, Трамп відступив.

Ця тривала дипломатична боротьба завершилася телефонною розмовою Трампа з Путіним 19 травня.

Переговори у тій чи іншій формі, без сумніву, відновляться. Росія представить свій документ, а Україна, Європа та США дадуть відповідь. Але ракети й надалі падатимуть на Київ, і "кривава бійня", яку засуджує Трамп, триватиме.

"Іноді дипломатична історія буває неоднозначною. Але результати переговорів щодо України — цілком очевидні. Росія, агресор, відмовляється припинити боротьбу, доки не отримає бажаного. А Трамп, який намагався бути миротворцем, поки що дозволяє Путіну уникати відповідальності. Якщо Трамп нарешті не втілить свої погрози, він визнає поразку в тому, що може стати найгіршим провалом його президентства", — підсумував колумніст.

Про те, яким може бути результат російської агресії проти України та якою є візія адміністрації Трампа, розповідала редакторка відділу міжнародної політики ZN.UA Тетяна Силіна у статті " Як Америка бачить завершення війни Росії проти України. Вперше публікуємо всі "22 пункти Келлога".

Політика