Загроза з боку Путіна турбує НАТО значно більше, ніж здається — Bloomberg

30 травня 2025 р. 11:18

30 травня 2025 р. 11:18

У дебатах щодо Росії суперечка часто зводиться до простої тези: після трьох років війни та серйозних втрат в Україні, чи справді можна повірити, що російський лідер Владімір Путін наважиться кинути виклик об'єднаній силі НАТО ?

Ті, кому доведеться воювати, не запитують, чи реальна загроза російського нападу на члена НАТО, а скоріше, де, коли і в якій формі вона з'явиться. Їх найбільше турбує те, як мало часу вони можуть мати на підготовку, зазначає колумніст Bloomberg Марк Чемпіон.

На початку вторгнення в Україну у 2022 році командири НАТО, як і всі інші, були здивовані невмілими діями російської армії під Києвом — фіаско, яке коштувало Москві елітних військ та техніки. Але будь-яке самозаспокоєння з того часу зникло.

Замість колишніх оцінок у 5–10 років, нинішній прогноз щодо того, коли Путін зможе протистояти НАТО після завершення війни в Україні, став багаторівневим і базується на цьогорічній оцінці данської розвідки: шість місяців для локальної атаки, два роки для регіонального конфлікту в Балтії, і п’ять років для ширшої війни в Європі.

"Бойові сили, які Путін має на полі бою, зараз удвічі більші, ніж коли він віддав наказ про вторгнення у 2022 році, і він продовжує набирати нових бійців. Виробництво зброї та боєприпасів різко зросло. Зіткнення з передовою західною зброєю — наприклад, HIMARS — дало росіянам час, щоб з'ясувати, як її нейтралізувати. Російські повітряні сили, створені для боротьби з НАТО, є сучасними і збереглися в повному складі", — вважає колумніст.

Чемпіон також додає, що у сфері дронів та електронної боротьби Росія, ймовірно, вже випередила НАТО — війна довела, що масовість і гнучкість переважують вузькоспеціалізовані безпілотники з найвищими характеристиками.

Менш відомим залишається той факт, що Росія також підвищила точність і життєздатність своїх крилатих та балістичних ракет. "Іскандери" — приблизні аналоги американських ATACMS — стало вкрай складно перехоплювати навіть комплексам Patriot, і тепер їх активно застосовують для ураження як установок HIMARS, так і українських командних пунктів.

"Найбільше ж непокоїть західних генералів те, що Росія й надалі демонструє майже повну байдужість до втрат особового складу — це дає Путіну та його генералам свободу дій, якої їхні колеги по НАТО не мають", — додає колумніст.

Чемпіон стверджує, що ні здатність Росії до нападу, ні її цілі не викликали суперечок. Припускалося, що Путін прагне відновити велику силу Росії в Європі і тому продовжуватиме намагатися підкорити колишні російські колонії та розвалити НАТО. Для цього зовсім не обов’язково вторгатися в Польщу, — ефективніше підірвати Альянс, дискредитувавши його ключовий принцип колективної оборони, закріплений у статті 5.

"Це зобов’язання дає впевненість малим європейським державам протистояти тиску з боку Москви, але воно тримається на вірі в готовність союзників діяти — а отже, є вразливим. Щоб підірвати цю довіру, достатньо було б влаштувати хаотичну атаку, наприклад, на Естонію — і Путін уже зараз має для цього ресурси. Лідерам Європи, які ухвалювали б рішення про відповідь, довелося б зважати на серйозні ризики", — пише колумніст.

Колумніст також вказує на те, що нові корпуси армії США ще не готові. США мають чотири, з яких лише один — 18-й повітрянодесантний — здатен швидко розгорнутися у разі конфлікту між Росією та НАТО. До його складу входять дві піхотні та дві повітряно-десантні дивізії (зокрема легендарні 82-га та 101-ша), а також бригади розвідки, медицини, зв’язку, артилерії та військової поліції.

Однак навіть 18-й корпус досі перебуває в процесі адаптації, намагаючись зрозуміти, як досягти переваги в новому типі війни, що триває в Україні.

Натомість корпус швидкого реагування союзників, аналог НАТО під керівництвом Великої Британії, все ще формується, і пройде ще до року, перш ніж він зможе повторити діапазон можливостей, які має 18-й корпус США.

Готові вони чи ні, але війська США, Британії, Франції, Німеччини, Італії та інших країн повинні будуть дістатися до східного фронту через складну мережу вузьких місць, вимог до національних дозволів на транзит і недостатньо розвинену інфраструктуру.

Ще тривожніше те, що на відміну від України, чия логістика проходить через мирні країни Заходу й тому захищена, у НАТО вона буде під ударом з перших хвилин. Кожен європейський порт, склад, завод чи залізнична гілка, залучені до ланцюга постачання, стануть ціллю для російських ракетних ударів.

"Не все так погано. Найважливіше — в Європі сформувався більш твердий консенсус щодо того, що Путіна потрібно зупинити в Україні, хоча й існують винятки, як-от Угорщина. На переозброєння почали виділяти кошти. Та час спливає. Європа й досі рухається в мирному, надто забюрократизованому темпі, а США взагалі почали здавати назад. Обом сторонам потрібно змінитися. Саме Путін вирішить, що і коли робити, а нерішучість Заходу створює для нього вікно можливостей — як в Україні, так і за її межами", — підсумував Чемпіон.

Раніше Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що переконаний, що РФ, якщо й наважиться на агресію проти Альянсу, зазнає нищівної поразки . Він додав, що усі знають, наскільки потужним є оборонний потенціал НАТО.

Політика