Нудний рецепт економічного зростання для України

02 червня 2025 р. 09:01

02 червня 2025 р. 09:01

Уявімо собі, що завтра закінчиться війна.

Як нашій державі наздогнати східноєвропейські країни? Чи це взагалі реально?

Адже наша «українська колія» розвитку протягом 34 років незалежності чомусь не привела до успіху та процвітання. Що робити? Ми часто шукаємо рецепти успішності по всьому світові. Але не завжди вони нам підходять. Поговорімо про це.

В Україні питання швидкого економічного зростання, що дасть можливість наздогнати за рівнем життя сусідні європейські країни, не є питанням вузького кола економічних теоретиків або розробників політики. Питання знаходить відгук серед широкого загалу українських громадян через його «інтуїтивну зрозумілість». Якщо Україна є частиною Європи і відстоює саму суть європейських цінностей — право на вибір шляху власного розвитку та демократичний устрій суспільства, то що не так із нашим домом? Чому ВВП на особу в Україні (2,4 тис. дол. США) ще до початку повномасштабного вторгнення був більш як утричі меншим, ніж у Болгарії (8,7 тис.), та у вісім разів нижчим, ніж у Чехії (20,4 тис. дол.)?

Водночас, коли мова заходить про рецепти зростання, що мають допомогти наздогнати сусідні європейські країни, українці люблять розмірковувати про «просвітлений абсолютизм» Лі Куан Ю у Сінгапурі або розбудову нових галузей на прикладі Південної Кореї у другій половині ХХ століття. Ні географічна та ментальна віддаленість цих країн, ні абсолютно інший контекст того часу не збивають прихильників такого стрибка українського тигра з наміченої траєкторії. На мою думку, шлях тих країн цікавий і показовий, але це не зразок, як рухатися до економічного процвітання, для України.

Досвід та успіх східноєвропейських країн — це саме для нас!

Хоча приклади сусідніх східноєвропейських країн є нудними. Ні тисяч пожиттєво ув’язнених корупціонерів, ні примусового переміщення селян у міста, ні (що головне) приголомшливого зростання: за п’ять років до вступу в ЄС (2004 рік) і п’ять років після середні темпи зростання реального ВВП у країнах — нових членах становили близько 5% рік до року. Проте ми можемо констатувати, що цим країнам вдалося практично нівелювати розрив у рівні життя із країнами Західної Європи: зараз рівень ВВП на особу в Чехії близький до рівня Португалії, а Словенії — до рівня Іспанії.

Давайте поглянемо на рецепт такого зростання та що із нього може бути використано для України.

Колишні соціалістичні країни Східної Європи, такі як Чехія, Польща та Словаччина, досягли значного економічного зростання та підвищення добробуту громадян завдяки комплексному поєднанню факторів. Не будемо намагатися охопити всі можливі аспекти, перелічимо лише основні:

Хтось скаже, що це загальновідомі рецепти, а які практичні наслідки для громадян?

2023 року середня зарплата в Чехії близько 1800 євро, у Польщі — 1500 євро (порівняно з 300–400 євро на початку 2000-х або зараз в Україні ).

Не слід ідеалізувати економічну ситуацію в країнах Східної Європи, вони мають власні виклики в умовах зростання загальносвітової турбулентності та війни в Україні. Проте, незважаючи на виклики, досвід цих країн показує нам, що поєднання ринкових механізмів, інституційної спроможності та інвестицій у людський капітал є ключем до економічного прориву.

Україна повинна використати саме досвід країн Східної Європи, адаптувавши його до умов війни і невизначеності післявоєнного майбутнього. Рекомендаціями, що враховують специфіку сучасних викликів, можуть бути такі.

Безпека. Розвиток власних Збройних сил та інтеграція в НАТО або створення міжнародних механізмів безпеки для стримування нової агресії.

Інституційні реформи (навіть під час війни). Дієва антикорупційна архітектура правоохоронної та судової систем, податкової, митної та інших державних систем, гармонізація національного законодавства із законодавством ЄС.

Економіка воєнного часу. Зосередження на галузях, які функціонують під час війни: IT, агросектор і переробка, ВПК, медицина та реабілітація тощо.

Інтеграція в ЄС. І сам процес зближення на рівні економік і ринків, і перспективи використання статусу кандидата для отримання технічної допомоги та доступу до фондів.

Наявність комплексного плану відбудови , що враховує кілька сценаріїв відбудови залежно від умов майбутнього миру.

Людський капітал. Якісна освіта під час війни з акцентом на дистанційні методи навчання та передові спеціальності (IT, інженери). Програми сприяння поверненню вимушених мігрантів, у тому числі через розвиток іпотечного кредитування.

Макроекономічна стабільність , прогнозована інфляція та фіскальна консолідація, які залишатимуться викликами ще тривалий час після закінчення активних бойових дій, але цілком досяжні за якісного планування.

***

Україна перебуває у важчих умовах, ніж сусідні західні країни на початку 90-х років минулого століття. Це потребує подвоєння зусиль: не лише боротьби за безпеку, а й закладення підґрунтя майбутнього зростання економіки. І у нас умови ведення бізнесу та залучення капіталу мають бути кращими, ніж у східноєвропейських сусідів. Бо нам треба переконати не тільки інвестора інвестувати саме в Україну, а не, наприклад, у Польщу, а ще й українців, що їм є заради чого повертатися додому.

Чи реально це? Так, я в цьому на 100% переконаний…

Політика